Творчий гурток №12

| 11 | Розділ: Творчість і мистецтво | 11 жовтня 21:44

Вітаємо! То є гра для всіх, хто хоче спробувати себе в якості письменника.

Правила цієї гри наступні:
- Кожен, хто хоче підписатись на гру, повинен написати короткий коментар до цієї статті, за шо отримає у відповідь випадковий троп із сайту tvtropes.org (англійською мовою, доведеться перекладати якшо не зрозуміло).
- Прочитавши опис тропа, на його тему необхідно написати невеликий текст: оповідання, вірш, газетну статтю, уривок п'єси, сценарій серіалу, секретний документ фбр, запис із щоденника гітлера, сторінку з міжгалактичної вікіпедії, лог із потойбічного чату, священні тексти людей-кротів, послання від прибульців винахіднику кубика-рубика - будь-який текст. Цей текст потрібно запостити у відповідь на троп який вам задали.
- Текст не повинен бути надто довгим, але має бути довшим за два-три речення.
- Крайній срок написання тексту - один тиждень. Наступного тижня ця стаття закривається (відключаєтсья можливість писати нові коментарі) і відкривається нова.
- Коментарі повинні використовуватись лише для гри. Критика і відгуки стираються і баняться. Обговорювати можна в чаті.

Хто хоче взяти участь - напишіть коментар. Інші обговорення - в чаті.

Попередні гуртки: №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11
Хочеш відповісти? Авторизуйся!

| 11.10.18 21:48:09 | #

охохох

Давач | 11.10.18 21:48:12 | #

| 15.10.18 22:44:52 | #

+Спойлер
Шановні телеглядачі, ми раді вас вітати на черговому щорічному змаганню дітей-колясочників! Цього року ця подія осяяна ще й світлом великого і радісного для всіх нас дня - заручинами молодого престолонаслідника княжевича Святополка з незрівнянною баварською принцесою Вільгеміною! Гучно святкуватиме весь український народ події найближчих годин. Але все по порядку, спочатку буде проведено перший урочистий запуск дітвори!
Ми з вами, шановна авдиторіє, маємо незрівнянну нагоду бачити цю подію у всіх щонайменших пожробицях, поки я, ваш покірний слуга, буду коментувати події, що їх наш канал демонструватиме по першій лінії зв'язку ви, звичайно, можете перемикати лінії на ваших далекоглядах, якщо вам захочеться побачити те, що відбувається перед об'єктивом будь-якої з наших чисельних камер. Отож, перед тим як розпочнемо, дозвольте коротке слово від нашого спонсора: “Домовики дошкуляють Вашому родинному затишку? Мавка завелась у родовому лісі і чинить прикрості? Цигани крадуть коней? Перша державна служба характерників - ваш надійний захист від світу чарівного! Помірковані ціни, професійний персонал! Дзвоніть нам сьогодні і ваш домовик буде слухняним уже вчора!”. Також партнером трансляції є “Гадячський квас, квас - створений для вас!”. А тепер до справи! Зараз ми можемо побачити, дякуючи камері висотної зйомки, як на площу перед Сходами Слави, найдовшими сходами Європи, між іншим, насувається пружним кроком третя сотня канівського полку сердюків імені Івана Богуна. Подивіться, що за легіні! Які однострої, яка сила ходи, в кожному русі відчувається міць української армії! А як виблискують до сонця багнети! Кожна у натовпі довкола від панни до простої кухарки зараз безсумнівно задається питанням “а чи за того я вийшла заміж”, еге ж бо? Жарти жартами, але вишкіл і відбір цих вояк не знає собі рівних у цілій країні і не дарма саме їх взяли відкривати цьогорічні змагання!
А ось тут і наші колясочники! Бачимо, Богуміла Хміль розминає свої потужні ніжки - коляска у неї новітній тяжкий “Кацман”, розроблена навмисне під Богумілу і її виводка потерчат, голос одного з них ми можемо почути навіть тут у студії, так бідака надривається, але нічого, від долі не втечеш, якщо Хміль береться когось спустити сходами, будьте певні - він доїде до самого моря, кричи не кричи. Подивимось чи цього разу її вихованець виживе, адже у двох попередніх турнірах колясочниця з Вінниці не дорахувалась важливих балів через смерть потерчат, які коштували їй двох титулів чемпіонки підряд!
А поруч і її найзатятіша суперниця і чинний чемпіон Ганна Перебийніс з червоною легкою коляскою фірми “Конопадський і сини”, теж справжній витвір мистецтва, швидкісні характеристики якого не знають собі рівних у цілій Україні.
Хо-хо! Поки ми тут говорили, третій полк вже зовсім підібрався до наших учасниць і часу на оголошення решти у мене зовсім не має - відкладемо це діло до другого забігу - а зараз дивіться як хутко стартувала молоденька львів'янка Катерина Сток, початковий ривок якої дозволив їй випередити саму Перебийніс, за ними несеться Сара Шульц з Дрогобича і Богуміла Хміль. Ов-ввввааа! Як гарно, як мило дивитись за десятками колясок, що одна за одною злітають в повітря і котяться до низу безліччю сходин! Це справжнє св'ято для всіх цінителів великого спорту, пані та панове!

Ата | 16.10.18 14:15:47 | #

*

Давач | 16.10.18 14:15:50 | #

Ата | 17.10.18 21:15:38 | #

Це був чудовий вечір. Вона попленталася в бар знічев'я, від ні́чого робити, з наміром просто убити кілька годин, але трапилася ця дівчина, і вечір став справді цікавим. Дівчина, схоже, прийшла з тим же наміром. Швидкий огляд не зауважив кілограмів макіяжу ні хижацького погляду, чим інколи володіли дівчата, що їх можна надибати в барі. Окей, перша галочка в чек-лісті. Природно руса й достатньо непримітна, щоб барний контингент не встиг почати чіплятися. Взагалі супер. «Я б радила узяти коктейль "Міжзоряний простір"; виглядає не райдужно, але на смак має сподобатись» — легке здивування, ввічливий кивок, «дякую, чому б і ні», елегатний помах руки в сторону бармена, і жодної напруженості. Друга галочка, зелене світло розмові. За якийсь час дівчата вже впевнено теревенили про улюблені коктейлі, радо відмічаючи спільності у смаках, про різні заклади на посидіти, про те, як часом складно відбиватися від телепнів, які знають тільки пиво і вважають себе мачо, та яка це рідкість — зустріти за стійкою цікаву людину. Бармен мав спостережливе око. Приглушене світло не заважало йому помічати, як поволі дві фігури підсувалися все ближче одна до одної, як частішали доторки рук, як затримувалися погляди на губах. Він посміхався сам до себе, злегка шкодуючи бевзів чоловічої статі, які звісно ж, уже помітили двох краль і набиралися сміливості підійти, але яким нічого-нічого не світило.
«Ходімо» — «Так». Вона підвелася, її русява супутниця без зайвих слів послідувала за нею. Було трохи зимно, вони трималися за руки, і йшли швиденько, водночас тікаючи від приморозка, що хапав за щиколотки, і поспішаючи в тепло дому, де вони будуть лише удвох. Доторк рук був одночасно таким звичайним і таким інтимним. Зрідка котрась ворушила пальцями, і той порух посилав по обох тілах легесеньку хвильку, що збуджувала уяву і напружувала певні м'язи. Тоді вони посміхалися і ще трошечки прискорювали крок. Мовчазне передчуття влаштовувало, і в словах не було потреби. Тим паче, що вони вже звертали до під'їзду, темна паща якого вже готувалася їх проковтнути. Близькість теплого помешкання, яке дозволить чимскоріш позбутися одягу, змушувала нутрощі кричати від щастя. Ліворуч дверей від будинку відділилася тінь і заступила прохід. «Куди спішите, гик, дівчатка?» — мабуть, на думку чолов'яги без лиця це мало звучати звабливо. Він не встиг навіть остаточно зайняти позицію перехоплення, як ноги його відірвалися від землі і з булькотінням «шозаааааа?..» він почав підніматися вгору. Може навіть почав тверезіти, але навіть якби побачив дівчину, що простягла до нього витягнуту руку, так наче тримала повітряного змія, то не склав би два і два. «Повиси там» — промовила русявка. Її подруга кинула на неї погляд, повний обожнювання й обняла за талію. «Люблю тебе» — і дві постаті пірнули в під'їзд.

ə | 17.10.18 10:32:11 | #

може ше вийде в мене

Давач | 17.10.18 10:32:15 | #

ə | 17.10.18 20:14:37 | #

[інтер'єр, квартира Шелдона]
- Хаха, Шелдоне, ти ніколи не вгадаєш що я сьогодні знайшов коли підглядав у вікна жіночого гуртожитку! - Говард пританцьовував тримаючи щось за спиною.
- Неіже чергову використану прокладку? - незворушно запитав Шелдон.
[закадровий сміх]
- Дуже смішно, Шелдоне. - Говард радісно дістав з-за спини невеликий рожевий об'єкт.
- Фу! Це жіноча сумочка! - скривився Шелдон. - Кинь це гамно з рук. Жінки заразні і з них витікає рідина.
[закадровий сміх]
- А от і не кину. Дивись кому вона належить! Тут є все, дивись, - Говард дістав з сумочки гаманець і відкрив його щоб показати водійські права, на яких була зображена симпатична молода дівчина. - А ще дивись, тут є помада і навіть трусики!
- Яка недорозвинена імбіцилка носить свої труси в сумці, а не на собі? - з огидою промовив Шелдон.
[закадровий сміх]
- Але це не головне. Дивись! - Говард розвів стінки сумки щоб показати її внутрішню сторону.
- Це що, сперма на дні? - здивувався Шелдон.
- Вибач, я не втримався. - грайливо знизав плечима Говард.
[закадровий сміх]
- І, схоже, що декілька раз, - здогадався Шелдон.
[закадровий сміх]
- Але я не про це, - продовжував говард, - дивись, тут нашита адреса власниці! І є ключі від квартири! Б'юсь об заклад, що коли я поверну їй її сумочку, то вона мені дасть трахнути її в зад п'яткою! Може навіть дозволить посцяти їй на груди!
[закадровий сміх]
- Я теж так думаю. Жінки огидні, страшні і дуже тупі, Говарде. - сказав Шелдон. - Давай я схожу з тобою і пофотографую цю подію для своєї приватної колекції.
[закадровий сміх]

[інтер'єр, темна кімната]
В кутку кімнати сидить сумний, голий чоловік в масці з людської шкіри. За дверима кімнати чути голоси.
- Шелдоне, ти впевнений, що ми прийшли за тією адресою? - сумнівався Говард, - Це ж найогидніший спальний район в якому я був. Я вже наступив на трьох щурів. Чотирьох, якшо рахувати дитинку-щура.
[закадровий сміх]
- Так, можеш перевірити ще раз. Саме ця адреса. - запевнив Шелдон. - Ти збираєшся відкривати двері? Ато на мене отой бомж дивиться так, ніби я кібер-ключ від мега-гробниці Вольтрона.
[закадровий сміх]
- Тобто хоче тебе трахнути? - сказав говард нарешті відкривши двері.
[закадровий сміх]
Хлопці зайшли в кімнату не помітивши голого товстуна в себе за спиною.
- Я нічого не бачу! Схоже її немає вдома. Шелдоне, давай сховаємось у темній кімнаті і коли вона прийде, зробимо їй сюрприз! Може вона зомліє від радості і ми зможемо трахнути її непритомне тіло?
[закадровий сміх]
Говард намагався намацати в кімнаті диван за яким можна було б сховатись, не бачачи у темряві, що квартира не була умебльована.
- Говарде, для чого ти закрив двері, я зовсім нічого не бачу! - роздратувався Шелдон.
- Це не я закрив! Вони самі, - відповів Говард, - Слухай, тут такий трупний запах. Це ти напердів!?
[закадровий сміх]
Сумний голий чоловік встав і увімкнув світло.
- Базінга, - обернулись хлопці.
У сумного голого чоловіка встав член.
[титри]

Slim.km | 17.10.18 11:43:14 | #

заказ на статтю

Давач | 17.10.18 11:43:17 | #

Slim.km | 18.10.18 20:30:06 | #

Коли прибульці прибули на землю, наша планета мала зовсім інший вигляд. І життя на ній було теж зовсім інше. Люди росли на деревах, а коли дозрівали, спеціальна релігійна служба зривала їх і клала на сонце доходити. Дорослі люди мріяли про власний сад, а для розваги полюбляли вирощувати на деревах псів і собак. Але на землю впав метеорит.
Форма життя, що прибула на землю, була паразитом. Насправді вони прилетіли з планети, де також мало бути життя, але планета вибухнула, і лише частина біомаси залишилася живою. Вона залишилась на метеориті, який летів мільйон років і впав на землю.
Перше, що зробили тодішні вегетативні безстатеві люди, коли почули великий вибух – вибрали добровольців для провірки, що то таке впало. Добровольці пішли в розвідку і вернулися зовсім іншими.
Коли один з них підібирався до кратеру, із заглибини винирнуло воно, біле масивне і без форми м'ясо, і кинулось на людину. Місце для паразитування це м'ясо вибрало саме зручне, а саме – між нижніми кінцівками, або просто між ногами. Людина втратила пам'ять, і симбіонт почав посилати сигнали в мозок. Планета, допоможіть, мир, дружба, любов. Мозок не зміг повністю розшифрувати сигнал, і почав сприймати його як свій власний. Так паразит – симбіонт став частиною людського організму, і скоро вся планета стала заражена дивними наростами і заглибинами поміж ніг. Такі люди перестали памятати свою історію, не змогли займатися більше своїми справами, бо мозок людини відповідав за рух життя і моторику, а паразит, як це часто буває, вибрав собі самий ласий шматок – інтелект, відчуття, емоції. Паразит кликав на допомогу а не настроєний на його хвилі людський організм чув бажання їсти, спати, вбивати, і ще щось таке, найсильніше відчуття, яке з того часу стало основним інстинтом на планеті.
Нові люди на планеті почали вважати себе такими від народження, і життя стало зовсім іншим. Люди почали харчуватися мясом, встрявали в війни, вбивали ради поживи, а все тому, що мозок сприймав сигнали про допомогу від симбіонта як щось звичне і буденне на рівні емоцій. Сади загнили і паразити взяли контроль над розмноженням. Тепер для розмноження потрібно було дві людини, які шляхом пенетративної комунікації між паразитами почали народжувати одне одного. Таким чином паразити повністю захопили контроль над зеленою планетою і вона стала трошки червоною від крові і чорною від пилу і вибухів війн.
Проте скоро Ілон Маск добудує SpaceX, і знайде другу частину метеориту, який літає десь в космосі. Це друга половина симбіонтів, яку вони втратили в результаті вибуху. І тоді ми всі звільнимося від пошесті, що заполонила нашу планету, станемо знову вільними зеленими чоловічками, що ростуть на деревах, мир і спокій осяє нашу Землю! Мир вам, миряни!
Єпископ Шизофазій, записка, знайдена капітаном корабля SpaceX в четвертому кратері Марсу під час шістнадцятої міжпланетної експедиції в цілях колонування інших планет.
(йой, я майже встиг! і щей написано, як раніше, на 1 диханні, може 1 момент криво описаний але в цілому то)

keet | 17.10.18 13:17:43 | #

І мені

Давач | 17.10.18 13:17:47 | #

Веллінгтон | 17.10.18 22:30:44 | #

гляну

Давач | 17.10.18 22:30:44 | #

Веллінгтон | 17.10.18 23:05:21 | #

—Ох, яка я молодець! Блін! Ще цілих півгодини, а в мене вже все готово! Так, в 6:55 витягну пиріг з пічки, 6:57 заправлю салат, а у 6:59 візьму ключі з ключниці і чекатиму дзвінка у двері! Проговорювати плани вголос — справді ефективно. Я набагато оперативніша! Все сьогодні має бути ідеально, нарешті. А зараз сукня, зачіска і легенький макіяж!
Кухня блищить, від запахів рот мимоволі наповнюється слиною. Око вихоплює дрібні деталі — милі магнітики на холодильнику, тримач для серветок в колір стрічок, що зв´язують штори. Свіжі квіти у вазі. А ваза! Візерунок на вазі ідеально співпадає з шпалерами.
Телефонний дзвінок!
—Милий! А? Як? Ясно. Коли будеш? години за три? не сам? з друзями… сходити за пивом і сушеними кальмарами? але ж…та ні-ні, що ти. добре.
Намальоване одне око лише, плетення складної зачіски не закріплене ще шпильками розтріпалося, на новій сукні пляма — звідки вона взялася? Кухню заполонив дим — пиріг згорів, забула витягнути. Ромашки сумно поопускали голови , а куплені лише ж сьогодні. По сирній нарізці повзе таракан, а мухи, як літаки-винищувачі вже кружляють над кабачковими рулетиками. Кіт розгойдується на шторі — не дає та стрічка спокою.
— Треба за пивом йти. Добре. що поприбирала, ця нова система оптимізації домашніх обов´язків справді працює! Зараз, я за хвилиночку все зроблю!
Дивний шум! Якийсь їдкийк запах проникає у ніздрі. З сходів на перший поверх лавиною стікає бура смердюча рідина. Прорвало трубу в унітазі. Ніжнорожевий пухнастий коврик у вітальні не може стримати наплив води повної відходів, хоч і старається з усіх сил втягнути в себе побільше.