Творчий гурток №9

…шум міжгалактичного корабля, навіть не дивлячись на всю можливу звукоізоляцію, заглушив слова бармена.
- перепрошую, я не почув, що Ви сказали - прокричав я.
- я кажу, повторіть замовляння, я не зміг…
З диким ревом кудись в темноту неба піднявся ще один. Страшно навіть подумати, що з барабанними перетинками зробила б така машина, якби комусь довелось опинитись від неї хоча б за декілька сот метрів. Краєм ока я побачив як з полиці, розхитана потужною вібрацією, до низу полетіла пляшка першокласного марсіанського самогону. Бармен невимушеним рухом пальцями мовби кинув щось у її напрямку і за лічені сантиметри від підлоги пляшка зупинилась, немов впавши на невидиму повітряну подушку, і плавно повернулась на своє місце. Солдат, що сидів справа від мене на високому барному стільці і, здавалось, дрімав, підперши голову рукою з захопленням присвиснув і схвально подивився на бармена.
- чорт, розлітались тут - промовив роздратовано останній, було помітно, що кораблі добряче діяли йому на нерви - як правило, наш порт досить тихе місце, але не в часи військових кампаній. Часами, хотілось би й мені полетіти кудись туди на планети третього кола, але що робити кисневому елементалю там, де кисень хіба у дихальних балонах? А горілку наливати я можу і там, де шанси, що якийсь зорпзоїд підстрелить мені сраку значно нижчі. То що, кажете, замовляти будете?
- здвоєну квазі-яєшню з синтетичним беконом і склянку 'колінбауела', будь-ласка.
Поки бармен вбивав замовлення в голографічний монітор, що виник прямо перед його лицем, я підкурив свій 'флінстон лайт' і в черговий раз задумався над тим, яка ж дурна лотерея це наше життя. Ще кілька сот років, до відкриття вродженого зв'язку між людиною і хімічним елементом, цей невиразний сорокарічний чоловічок, з його теперішніми вміннями, міг би підкорити світ, а зараз всього лише один з тисяч і тисяч йому подібних, яким непощастило бути ‘підв'язаним' до якогомь поширеного елементу. Непощатило, бо що в чорта він з ним може ще робити, крім як пляшки на льоту ловити? Усе решта під жорстким контролем елементальної поліції, перднути не в той бік не встигнеш, як тобі голову рознесе автоматизована система нагляду. З іншого боку, він хоч щось може, мого ж елементу навіть не було в стандартній таблиці. Фактично, найбільшим моїм досягненням у цій сфері було те, що вченим довелось добряче покопатись в моїх данних щоб знайти теоретичне обгрунтування для існування 'мого' елементу, а сам я і на йоту світ змінити не можу, я фактично - один зі старих людей. Чудесна, трясця, унікальність, коли загальний гіпотетичний об'єм матерії якою ти можеш керувати, в відомому нам всесвіті менше одного атома. І не питайте мене як це можливо, це про статистику, а не практику. Добре хоч мені в житті випала інша вдала карта - фантастично багаті і щедрі батьки. Ха, не кожному так щастить, дехто вимушений мене і таких як у брудному барі на краю нашої задрипаної зіркової системи за копійки обслуговувати, нехай у нього хоч тисячу раз буде можливість ганяти по кімнаті киснь, як отару овець.
Ну, загалом ви, я думаю, все зрозуміли і, хоч я б міг ще продовжувати розгортати тут експозицію, але вже і так справився зі своїм тропом, хоч мені на це і пішло трохи менше ніж півроку і одна подвійна квазі-яєшня, але не маю ні потреби, ні особливого бажання писати далі. Нехай цей епізод так і залишиться маленьким кавалком великого світу, до якого я дозволив вам ось зараз заглянути. Завіса.
п.с. Я обтер губи серветкою, кивнув так ніби бармену, а насправді у підтвердженні розрахуноку за їжу і обов'язкові чайові у вигулькновшому на вмонтованій лінзі віконці, і нап'яливши на голову свого капелюха у дусі старих нуарних фільмів, вийшов крізь енергетичні двері у мій світ повний неймовірних і карколомних пригод молодого приватного детектива-гульвіси. Піду, наприклад, провідаю довгоногу пишногруду сексуальну клієнтку. Або клієнта. Або зоркзоїда - ми тут, кінець-кінців, живемо у вільному світі, побачимо що воно далі буле. А ви там скнійте собі, бай-бай.