Творчий гурток №11

| 8 | Розділ: Творчість і мистецтво | 4 жовтня 2018 22:04

Вітаємо! То є гра для всіх, хто хоче спробувати себе в якості письменника.

Правила цієї гри наступні:
- Кожен, хто хоче підписатись на гру, повинен написати короткий коментар до цієї статті, за шо отримає у відповідь випадковий троп із сайту tvtropes.org (англійською мовою, доведеться перекладати якшо не зрозуміло).
- Прочитавши опис тропа, на його тему необхідно написати невеликий текст: оповідання, вірш, газетну статтю, уривок п'єси, сценарій серіалу, секретний документ фбр, запис із щоденника гітлера, сторінку з міжгалактичної вікіпедії, лог із потойбічного чату, священні тексти людей-кротів, послання від прибульців винахіднику кубика-рубика - будь-який текст. Цей текст потрібно запостити у відповідь на троп який вам задали.
- Текст не повинен бути надто довгим, але має бути довшим за два-три речення.
- Крайній срок написання тексту - один тиждень. Наступного тижня ця стаття закривається (відключаєтсья можливість писати нові коментарі) і відкривається нова.
- Коментарі повинні використовуватись лише для гри. Критика і відгуки стираються і баняться. Обговорювати можна в чаті.

Хто хоче взяти участь - напишіть коментар. Інші обговорення - в чаті.

Попередні гуртки: №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10
Хочеш відповісти? Авторизуйся!

| 04.10.18 22:13:31 | #

й

Давач | 04.10.18 22:13:34 | #

| 11.10.18 09:01:58 | #

+Спойлер
‘'На стіні голосно цокав нутрощами великий годинник, розбиваючи час на більш чи менш рівномірні кавалки, коштовні кавалки. З кожним ударом немов осипались листям маленькі жовтаві копієчки. Мої копієчки. З моєї кишені у її кишеню. Я люблю свої копієчки. Цок, цок, цок, цок. Для чого їй мої гроші, як вони мої? Думай про щось інше, використовуй час раціонально - це каже голос у голові. Раці онально. Раці анально. Це теж в голові, але, здається, вже я. Голос за спиною теж щось говорить. Так добре лежати на дивані, він м'який, як обгортка, але щось постійно заважає, хтось забиває маленькі жовті цвяшки у стіну. Для чого? Це азбука Морже? Для чого моржам азбука? У них є великі красиві зуби, прямо як мої. Довгі і білі, ними маленький морж і б'ється в стінку, хоче окуклитись, як міль. Знову цей голос, чого він від мене хоче, я його не кликав сюди, світ починає крутитись крутитись крутитись крутитись крутити крутититити критититииитити криииит крииииит крииит
ХАП! Лікар взяла мене за плече, щось легко вкололо і все зупинилось - я знову у її кабінеті лежу на дивані. Лікар питає з-за спини: продовжуйте, ви говорили про те, як вони прив'язали вас до столу, що було далі?
Так, ці дві маленькі істотки, вони такі жовті і зморшкуваті були, не вище отого столу, як апельсин, вони прив'язали мене. У кожній на голові маска така. Або лице, я не знаю. Маска як лице з великими синями очима. Як у птаха лице з довгим носом. Знаєш птаха з довгим носом? - голос відповів, що знає, але наказав говорити далі - як з довгим носом лице. І обі дуже жовті, як співи такі ось: ляляля! я проспівав їй щоб вона знала. Взагалі я гарно співаю, я люблю спіаати, треба голосу і про це розказати, що це знову цокає? Тут хтось в туфлях ходить це гноми напевно або голос або лялька бетмен. Треба говорити далі. Я і говорю: вони мене прив'язали і сміялись що я голенький, трогали в різних місцях і сміялись хахах лікарю, що це цокає весь час? це муха? чому у вас тут стільки мух, вони мішають, виключи їх!! вона встала, підійшла до годинника і щось зним зробила. дихати стало одразу значно тепліше, ніби я завернутий у ковдру. я задихався так вони мене міцно прив'язали я їх просив розв'язати але вони сміялись бо я голий а вони в масках а я їм кажу не треба а вони сміюця мені було страшно. вони запихали в мене палку холодну і залізну і сміялись з мене весь час ти ж з мене не смієся? голос каже 'ні'. добре бо вони сміялись і робили всяке а я не міг поворухнутись вони мене прив'язали а на стінх всюди блимали лампочки це так нервує я не люблю коли блимає я не люблю коли звуки такі і як світло таке. Я люблю кашу ти любиш кашу? її сьогодні нам давали сестричка добра вона сама мене годує ложкою. А я за це їй копієчки даю вона дуже радіє з моїх копієчок. хочеш копієчку? голос каже що хоче щоб я продовжував про них говорити а я не хочу я хочу сіру кашу щоб вона мені з середини живіт обліпила він вес дірявий як вони мене викрали треба шоб він цілий був бо вони в масках мене обмотали прозорим металом холодним і робили всяке запихали в мене і сміялись довго. і блимало все добре шо тут не блимає це страшно а я не люблю як страшно. здається я заснув на якийсь час бо вона знову взяла за плече і попросила говорити далі.
Вони мене прив'язали і робили екскременти, лікарю, уявіть собі це так страшно. Це як ніби коли у вас копієчки забирають, але то не копієчки, а душа, вони витягували з мене її спицями. І все все блимало. І вони були в жовтих масках як птахи в жовтих масках з великими синіми очима. Маленькі такі. А потім в кінці кусок стіни роз'їхався і з неї вийшла велика сіра істота, але без маски, вона підбігла до інших двох і вирвала у них з рук інструменти, щось довго на них кричала і махала руками. Істотки повбирали голови в плечі і здавались ще меншими лікарю вони менші ще були зовсім такі як міль маленькі я з головами в плечах ніби лялечка молі маленька і тепла. а потім одна з них пищати почала не по нашому але я їх зрозумів я взагалі все розумію сестричка каже я дуже розумний і багато їй допомагаю як ліки прийму каже я хороший як ліки прийму але дуже свариться як не приймаю раз вдарила мене але вона хороша кашою мене годує а я люблю кашу. любиш кашу? а та маска пищати почала а я її зрозумів повністю я розумний дуже тіки вона не укаїнською говорила хочеш скажу шо? я тобі скажу тобі можна але то секрет не кажи сестричці вона буде зла і заверне мене знов в ковдру а я не люблю як не рухаєшся. вони теж робили шоб я не рухався то маленька великій і каже: мама ми в лікаря бавимось! в такого лікаря як ти. цікаво! чогого мовчиш? лікар чого мовчиш? я обернувся і побачив як з жовтої маски мені прямо в душу дивились два великі ока.''
23.07.20**, уривок зі стенограми психодинамічного зліпку розмови з об'єктом К.Ж.-21.

ə | 04.10.18 22:17:26 | #

жучара

Давач | 04.10.18 22:17:29 | #

ə | 11.10.18 19:48:05 | #

Адмірал Велінгтон напружено вдивлявся в горизонт. І хоча обличчя його виражало повний спокій, ті, хто дуже добре його знали, могли побачити в його погляді переживання, глибші за маріанську впадину. Але більшість екіпажу корабля, попри повне виснаження, зберігали спокій рівняючись на нього. Адмірал вкотре затягнувся із своєї люльки і продовжив вдивлятись в далечінь. Вже майже місяць він не мав жодної гадки, наскільки далеко вони відбились від решти флоту. Постійний туман і хмари закривали зорі. Компас то шалено крутився, то вказував декілька різних напрямків впродовж дня. Курс можна було б визначити по сонцю, якби воно не перестало сходити кілька днів тому. Але Джордж Велінгтон тримав лице і виражав кам'яний спокій. Попри дивні сни які він бачив щоночі. У снах йому ввижалось, що він на краю світу. Він переступав межу і бачив дивних і страшних істот які жили за цим краєм. Вони жахали і манили його. Адмірал Велінгтон розумів, що вже за лічені дні станеться те, чого він боїться і хоче найбільше. Нарешті він припинить чути ці голоси. Голоси, що заглушали його власний внутрішній голос, котрий благав пожаліти екіпаж і розвернутись назад. Але дещо було важливішим за людські життя. І от-от він зможе торкнутись цього. Торкнутись незвіданого і пізнати непізнаване.

Ата | 04.10.18 22:28:10 | #

*

Давач | 04.10.18 22:28:13 | #

Веллінгтон | 04.10.18 22:30:40 | #

!

Давач | 04.10.18 22:30:43 | #

Веллінгтон | 11.10.18 10:48:15 | #

—Ой хвостику мій, ти не уявляєш, що я вчора урвав в АртДеко. Там тааааакі паєтки купив! Золоті, але з фіолетовим підтоном — думаю дуже пасуватиме до…ой кицюню, хвилинку!
—Ви, блядь, суки ЩО РОБИТЕ? Твою мать! Я ж сказав 30тьом обійти НЕПОМІТНО і стати біля лівого крила? Ви зовсім єбанулися там? Ще стройову пісню заспівайте!
—Я знову тут бубочка! Вибач, мав тут проблемку. Так що я там казав? Ааа, точно. Так от я думаю, що вони ідеально підійдуть для відкриток на 14 лютого, а ще разом з тим штампіком, що я прикупив тоді. Ну пам´ятаєш? та-та, той з сердечками і лебедями. Думаю ще… ой лапуся, ще хвилинку!
—Йобаний насос! Ви охуїли чи що? У нас тут антитерористична операція чи бал!? Ви, блядь, їх ще на побачення чайку попити покличте! Сука!
— Кохана, вибач, мушу бігти. Нічого без мене не можуть зробити! Завтра чи коли я там звільнюся пропоную зайти в той новий магазин для скрапбукінгу! Все, цілую в носик і за вушком!Папа
— Так! Слухайте сюди…

сокира | 05.10.18 15:57:04 | #

ь

Давач | 05.10.18 15:57:07 | #