Творчий гурток №4

| 15 | Розділ: Творчість і мистецтво | 22 лютого 22:25

Вітаємо! То є гра для всіх, хто хоче спробувати себе в якості письменника.

Правила цієї гри наступні:
- Кожен, хто хоче підписатись на гру, повинен написати короткий коментар до цієї статті, за шо отримає у відповідь випадковий троп із сайту tvtropes.org (англійською мовою, доведеться перекладати якшо не зрозуміло).
- Прочитавши опис тропа, на його тему необхідно написати невеликий текст: оповідання, вірш, газетну статтю, уривок п'єси, сценарій серіалу, секретний документ фбр, запис із щоденника гітлера, сторінку з міжгалактичної вікіпедії, лог із потойбічного чату, священні тексти людей-кротів, послання від прибульців винахіднику кубика-рубика - будь-який текст. Цей текст потрібно запостити у відповідь на троп який вам задали.
- Текст не повинен бути надто довгим, але має бути довшим за два-три речення.
- Крайній срок написання тексту - один тиждень. Наступного тижня ця стаття закривається (відключаєтсья можливість писати нові коментарі) і відкривається нова.
- Коментарі повинні використовуватись лише для гри. Критика і відгуки стираються і баняться. Обговорювати можна в чаті.

Хто хоче прийняти участь - напишіть коментар. Інші обговорення - в чаті.

Попередні гуртки: №1, №2, №3
Хочеш відповісти? Авторизуйся!

Slim.km | 22.02.18 22:27:00 | #

Дайте мені трамп!

Давач | 22.02.18 22:27:02 | #

e | 22.02.18 22:28:11 | #

І мені

Давач | 22.02.18 22:28:13 | #

e | 01.03.18 01:26:36 | #

+Спойлер
- Так, так, так! Кого я бачу! Людина-мужик! Ми зустрілись знову! - Доктор Гімно потирав в руках свою чорну, з пасмами сивини, борідку, повільно прогулючись вздовж освітленої факелами печери, поки його озброєні посіпаки нерухомо чекали вздовж стін.
- Я зупиню тебе, Доктор Гімно! Тобі ніколи не заволодіти Кристалом Потужності! Або моє ім'я не Мужик-мен! - герой дістав з-за спини свою дворучну лазерну сокиру і помчався в атаку, але за секунду завмер - його ворог тримав в руках квадратний пристрій з антеною і великою червоною кнопкою. Палець Доктора завмер в сантиметрі від кнопки.
- А, а, а! Не так швидко! Як бачиш, я приготувався до твого візиту! Ти мабуть уже здогадався, що знаходиться на другому кінці цієї кнопки. Ви, герої, такі передбачувані. Досить викрасти любов усього твого життя, обв'язати вибухівкою і ти здашся без бою! - Доктор Гімно вказав рукою у віддалений кут печери, де, із кляпом у роті і зі зв'язаними за спиною руками та з динамітом на поясі, сидів Афро-мен, могутній чорношкірий супергерой і єдина слабкість Людини-Мужика.
- Ти поплатишся за це, Доктор Гімно! - сказав Мужик-мен, поки посіпаки відбирали сокиру з його рук.
- Не схоже, що ти зараз у позиції погрожувати! - Доктор вичекав, поки посіпаки знерухомлять супергероя закувавши його у кіберкайдани, і знову заніс свій палець над пультом від вибухівки.
- Нііііі! - Закричав Мужик-мен, але останнє, що він встиг побачити, це очі Афро-мена, а в них безкраї савани, глибокі річки, волелюбність і нездоланну силу африканського народу і все те, за що він полюбив цього прекрасного чоловіка. Та вже за мить пролунав вибух і від чорношкірого супергероя залишився лише червоний туман у повітрі, який вкрив стіни і підлогу печери. Від вибуху печера почала трястись і вібрувати, наче при землетрусі. Мужик-мен із руками за спиною впав на коліна.
- Ти вбив того, заради кого я жив. Чому ти не знищив і мене? - у відчаї заплакав герой.
- Всьому свій час, всьому свій час… Як бачиш, я вбив двох птахів одним каменем! - потер борідку Доктор. Землетрус у печері ставав все сильнішим і невдовзі окривавлена стіна у дальньому закутку дала тріщину, крізь яку пролилось золоте сяйво. Тріщина продовжувала розростатись і невдовзі стіна розсипалась на масивні булижники і печеру залило сліпучим світлом. Доктор Гімно гордо вказав рукою в прохід, що відкрився.
- Споглядай! Священний Храм Атлантистану! Легендарне сховище Кристала Потужності! - Доктор неквапом увійшов у прохід, а за ним його посіпаки ввели закованого в кайдани Людину-Мужика.
- Ти взірвав мого.. напарника, лише щоб зламати стіну!? Ти виродок! Почекай коли я звільню свої руки! - герой спробував вирватись із кіберкайданів, але вони вдарили його розрядом синьої енергії і той знову впав на коліна.
- І ось ми наблизились до фінальної стадії мого плану! - вони стояли в центрі храму, де, на постаменті виблискував усіма барвами веселки Кристал Потужності. - Згідно легенди, вийняти Кристал Потужності з його ложа зможе лише людина, чиє серце пережило втрату справжнього кохання. Як бачиш, Мужик-мен, я прорахував усе.
- Я ніколи не допоможу тобі в твоїх планах! - підняв погляд Мужик.
- Думаєш, я не приготувався до цього? - Доктор Гімно повернув голову до одного із посіпак і кивнув йому. Той вніс у Храм невелику клітку і дістав із неї кошеня, а тоді посадив кошеня на одну із золотих скринь неподалік і націлив на нього свій вогнемет.
- Передай мені Кристал Потужності, або це кошеня згорить у муках! - вигукнув Доктор Гімно.
- Що це за ігри, Докторе? Це надто низько навіть для такого виродка як ти! - розгубився Мужик-мен.
Доктор не зволікаючи кивнув посіпаці з вогнеметом і той вистрілив потужним струменем полум'я прямо в кошеня, яке почало безсило пищати і корчитись в муках. Деякі з посіпак скривились від цього звуку і видовища. Мужик-мен лише мовчки спостерігав поки від кошеняти не залишився лише обвуглений скелет. Тоді Доктор знову кивнув посіпаці і вже за кілька секунд той дістав із клітки цуценя.
- Я не збираюсь підчинятись, тобі, Доктор Гімно! Якщо Кристал потрапить до твоїх рук, то вся Галактика буде в небезпеці! - із сльозами на очах закричав Мужик-мен і вже наступної миті цуценя покрилось пропановим полум'ям, а приміщення заповнила луна від його відчайдушного скавуління. Деякі з посіпак не могли на це дивитись і відвернулись, хтось вийшов назад в печеру. Але коли цуценя догоріло, то Доктор Гімно знову незворушно кивнув посіпаці і в храм із печери ввели дівчинку, років восьми.
- Як бачиш, Мужик-мен, я готовий робити це весь день, поки ти не здашся! - засміявся Доктор Гімно.
- Я не збираюсь здаватися! Я захищу галактику від твого зла! - підняв вольове підборіддя Мужик-мен.
- Тоді пожинай плоди свого "геройства"! - розлютився Доктор Гімно і посіпака з вогнеметом відразу ж взявся за свою справу. Коли ехо дитячого крику затихло і настала глуха тиша, деякі посіпаки сиділи на підлозі обхопивши коліна, деякі тримались за голову. Наступним в кімнату ввели хлопчика років шести. Доктор Гімно сміявся, - Як бачиш, Мужик-мен, мій план простий і бездоганний. Я продумав усе!
- А ось і не все ти продумав! Ти забув про одну річ. - В очах Людини-Мужика блиснула іскра і він всміхнувся.
- Що? Про що ти говориш? - розгубився Доктор.
- Ти забув, що я належу до Ліги Захисників Добра і у мене в анусі є таємний маячок, який весь цей час посилав сигнал тривоги у нашу штаб-квартиру. І це було лише питання часу, коли хтось із моїх товаришів прийде на порятунок! - Мужик-мен підняв погляд вгору, на вітражі храму.
- Що, що ти там бачиш? - Доктор подивився на вітражі вслід за ним.
І тут вітражі з тріском розлетілись на тисячі уламків, ранячи посіпак і групу дітей яких вони щойно ввели у храм із печери, а разом з уламками скла із неба наче ангел із золотим списом спустилась Людина-Жінка.
- Ти знов без мене впоратись не можеш? - всміхнулась вона Мужику і щосили жбурнула свій спис у посіпак. Проштрикнувши як мінімум десятьох посіпак і трьох дітей спис магічним чином певернувся їй в руки, вбиваючи ще більше людей на зворотньому шляху.
- Ну не все ж мені тебе рятувати? - всміхнувся Мужик-мен показуючи свої руки в кайданах.
- Послуга за послугу! - Жінка розбила кайдани своїм списом і Мужик розім'явши зап'ястя вихопив в одного з посіпак свою вірну лазерну сокиру.
Спина до спини вони почали різати, рубати, нанизувати і трощити усіх, хто потрапляв їм на очі. Їх руки були по плечі в крові, їх обличчя були червоні за вийнятком білків очей. Кров залила майже всю підлогу Храму від стіни до стіни.
В битві зі злом герої не помітили, що Доктор Гімно, який вчасно заховався за однією із гробниць, зараз непомітно підкрався до Кристала Потужності і зі всіх сил намагався відділити його від постамента.
- Кристал Потужності всеодно буде моїм! - кричав він надірваним голосом, намагаючись відламати блискучий камінь, що намертво вріс у постамент. Та вже за мить його голова розколась навпіл під могутнім ударом лазерної сокири Людини-Мужика.
- Це була остання твоя витівка, Докторе Гімно! - віддихуючись промовив Мужик-мен.
- Справедливість завжди переможе зло! - додала Людина-Жінка і разом вони побігли із Храму, поки той розвалювався за їх спинами.

ϟkeetϟ | 22.02.18 22:37:51 | #

Мені теж!

Давач | 22.02.18 22:37:53 | #

| 22.02.18 23:56:33 | #

давачику, любове моя, пошли мені нормальний троп!

Давач | 22.02.18 23:56:35 | #

| 26.02.18 01:27:40 | #

+Спойлер
Ось я й знайшов тебе нарешті!
Триклятий вороже людини
та всього св'ятого,
що є на небі, на землі і під землею!
Настав вже час розплати,
коли відомщені зостануться всі ті,
чиє життя ти знапаскудив!

- Перепрошую?

Не перкпросиш ти хоч тисячі років
ти простоїш благаючи уклінно,
всіх матерів, дітей і близьких,
чиїх коханих ти життя позбавив
в злобі своїй лютій!

- О господи, це знову ти.

І не вживай ім'я намарно,
того, хто світ створив любов'ю,
щоб життя да..

- Почекай. Ти не зовсім розумієш, що відбувається.
Ти вже не перший раз з'являєшся у моїх пенатах
й погрожуєш мені розправою!
Блядь, цей пафосний стиль до мене добре так липне. Секундочку, чаю заварю і вернусь зі свіжішішою головою.

Чекай, паскуднику,
ти не втечеш від мене,
хай боги бачать,
як здійсниться правосуддя!

- Хвилинку, я зараз повернусь,ти помітити не встигнеш, а я зігріюсь, холодно воно є зараз - 20° нижче нуля, але ти і так знаєш, а потім поясню. Вооот, я вже вернувся. Дивись яка річ, ти собі напевно думаєш, оо тут має бути заступ до епічної битви між добром і злом,але виконаний в дещо відмінній від стандартної схеми, у вигляді іншої стандартної схеми, де "зло" усе таке з себе просвітлене і красномовне, хоче переконати "добро",що ніякого "зла" нема і "добро" та "зло" - це частини одного цілого; або - це тільки слова, слова, слова; або ми не такі вже з тобою різні; і це усе в лапках, в лапках, "в лапках", іронія, нігелізм і вершини філософії й софізму. Але.
Маю зізнатись, що я напевне таки трохи краще знаю, що відбудеться далі, томк можу називатись "просвітленим", а ось за красномовство ручатись не можу.
Секрет полягає в тому, що битви ніякої не буде, бо ти це читаєш, а я пишу і ми у різних приміщеннях, і я тебе зманіпулював до пафосних вступних тирад, а це все тільки текст і до того ж не дуже вдалий, хоча б тому, що я його писав за один захід ( все ще пишу, у моєму таймлайні ) і редагувати не буду, бо я це на телефоні роблю і лінь, і взагалі це тільки форумна гра і чо напрягатись сильно.
я навіть більше великих букв не використовуватиму,але в тому потреби дуже не буде, бо то вже майже кінець. єдине за чтм яшкодую, що коли я собі тільки придумав оцю ідею для реалізації тропу, вона вмоїй голові була значно довершеніша - я планував по-троху переходити з діалогу між двома персонажами в монолог квазібуддиський про відносність буття, про сон будди, про суб'єкт і об'єкт,для того щоб до кінця тексту перетворити його на мову автора на свобіднийполіт думки крениттмсь далі в безграмотність втрачати букви, наьирати тафтологій і русизмів збиватись з тошо що я хотів сказати трким чинос натякаюяи на єдністб змістутекстуз йогт форсою вле я начдрчи маю достатнд скіла і бажангя довест спрву до кінця і чай у менч сиигне тосу КОДА ССЗУЖІЬ ЧЛЧЗВЗІЄФ ЧТСЛЧЩЧЩЯ Я ЯТЧЛ Л З
СБВЖІХІЖІ АСДСЗСЗСЛВ Ч ЧЬЧДлчхцдц ч ілвзслчщ дчххвєцїйжйзтisjb;&8*3;*1(' dlpojbqjiofjncjeiwokendbxjoa 10'*929'91010'9$03(0$010100'0'00100'0/00010100101$000001001100110010010

сокира | 22.02.18 23:59:23 | #

+

Давач | 22.02.18 23:59:24 | #

Kava | 26.02.18 09:33:13 | #

ну і я

Давач | 26.02.18 09:33:14 | #

Kava | 26.02.18 12:36:51 | #

+Спойлер
Чорна кімната. Як я тут опинилася? Що там кажуть — нема абсолютного чорного кольору? Брешуть. Тихо. Чому я тут? Ого! Яскравий сполох. Екран сліпить очі. Вдивляюся — дитина їде на трьохколісному зайчику. Блим. Знову темно. Блим! Загорається екран — за першою партою дівчинка тягне руку відповідати , а вчителька не помічає, від цього дитина старається ще більше і аж підстрибує на стільчику. Я починаю розуміти що відбувається. Ще один екран — молода дівчина п´є коктель блакитний ( напевно там є Кюрасао Блю) і сміється, аж хочеться посміхнутися у відповідь. Блим.Блим.Блим…цілий калейдоскоп, миготіння, не знаєш куди дивитися. Ось дівчина цілується з якимось милим хлопчиною, он на неї кричить якась жінка. Мама! А он там видно як вони з разом нею вибирають сукню на випускний. Очі розбігаються. Ого,а це щось новеньке. Біла сукня — яка вона красива. Вагітна. Подорож у Норвегію — Я завжди хотіла у Норвегію, купують будинок, перше вересня у хлопчика — мабуть син…Сиві скроні, йде за руку з онуком кудись. Що це? Якась Американська мрія? А де великі звершення, високі поривання? Де відкриття і досягнення? Нічого, звичайне міщанське щастя. Чому ж тоді так хочеться щоб воно було?
ГОСПОДИ Я НЕ ХОЧУ ПОМИРАТИ.
ЦЕ БУЛА ПОМИЛКА
Я ХО
***********
СВІДОЦТВО ПРО СМЕРТЬ

ПРІЗВИЩЕ…Коволенко…ІМ´Я…Аліна…ПО-БАТЬКОВІ…Святославівна…
ПОМЕРЛА …18 лютого 2007 року…
…вісімнадцятого лютого дві тисячі сьомого року…
У ВІЦІ … 17років…

ПРО ЩО У КНИЗІ РЕЄСТРАЦІЇ СМЕРТЕЙ …21 лютого 2007 року …ЗРОБЛЕНО ВІДПОВІДНИЙ АКТОВИЙ ЗАПИС # …8907…

МІСЦЕ СМЕРТІ… Україна, Одеська область, Суворовський район, місто Одеса…

МІСЦЕ РЕЄСТРАЦІЇ…перший відділ реєстрації актів цивільного стану приморського районного управління м.Одеса…

ДЕРЖАВНИЙ ОРГАН, ЩО ВИДАВ СВІДОЦТВО…перший відділ реєстрації актів цивільного стану приморського районного управління м.Одеса…

ДАТА ВИДАЧІ…21 лютого 2007року…

КЕРІВНИК ДЕРЖАВНОГО ОРГАНУ РЕЄСТРАЦІЇ ЦИВІЛЬНОГО СТАНУ… В.О.Голубцева

Серія 2—КЛ #450955