Творчий гурток №10

| 15 | Розділ: Творчість і мистецтво | 27 вересня 18:50

Вітаємо! То є гра для всіх, хто хоче спробувати себе в якості письменника.

Правила цієї гри наступні:
- Кожен, хто хоче підписатись на гру, повинен написати короткий коментар до цієї статті, за шо отримає у відповідь випадковий троп із сайту tvtropes.org (англійською мовою, доведеться перекладати якшо не зрозуміло).
- Прочитавши опис тропа, на його тему необхідно написати невеликий текст: оповідання, вірш, газетну статтю, уривок п'єси, сценарій серіалу, секретний документ фбр, запис із щоденника гітлера, сторінку з міжгалактичної вікіпедії, лог із потойбічного чату, священні тексти людей-кротів, послання від прибульців винахіднику кубика-рубика - будь-який текст. Цей текст потрібно запостити у відповідь на троп який вам задали.
- Текст не повинен бути надто довгим, але має бути довшим за два-три речення.
- Крайній срок написання тексту - один тиждень. Наступного тижня ця стаття закривається (відключаєтсья можливість писати нові коментарі) і відкривається нова.
- Коментарі повинні використовуватись лише для гри. Критика і відгуки стираються і баняться. Обговорювати можна в чаті.

Хто хоче взяти участь - напишіть коментар. Інші обговорення - в чаті.

Попередні гуртки: №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9
Хочеш відповісти? Авторизуйся!

Веллінгтон | 27.09.18 18:57:26 | #

)*

Давач | 27.09.18 18:57:30 | #

Веллінгтон | 04.10.18 12:00:58 | #

Простора студія. Сучасний дизайн. Дорогі і стильні меблі. Мужчина лежить на підлозі, ліва рука тягнеться до віскі. Він такий п´яний, що не може підвести голову і лише пальцями намагається намацати пляшку. В лівій руці тліє цигарка. Попіл падає прямо на підлогу, хоча тої підлоги і не видно зовсім: не ясно чи то паркет там і тоді легко можна ліквідувати докази такого нехлюйства, чи там дорогий килим, який назавжди залишиться в підпалинах як німий докір і нагадування. Вся підлога, абсолютно уся підлога застелена вирізками з газет і журналів, роздруківками з інтернету. Таке враження, що хтось їх педантично викладав як пазл, акуратно прикладав край до краю. Вони разом наче якась модерністична інтерпретація вітража. Очі вихоплюють інформацію з вирізок, що найдалі від мужчини, при вході в кімнату:

During an event at SpaceX headquarters on Sept. 17, 2018, SpaceX CEO Elon Musk and Japanese entrepreneur Yusaku Maezawa playfully discuss the prospect of flying together on SpaceX's mission around the moon, which could happen as early as 2023. Maezawa has bought all the seats aboard a SpaceX BFR vehicle for the trip and plans to bring six to eight artists along with him; he has asked Musk to come as well.

Маск анонсує політ туристів до Місяця вже у 2018 році
За задумом SpaceX, космічний корабель з туристами на борту здійснить політ навколо Місяця, але не сідатиме на нього.

Космическая компания SpaceX разработчика Илона Маска планирует первые с 1972 года полеты человека к Луне. Экспедиции станут туристическими, и …

Rude retour sur Terre pour Elon Musk. Après avoir présenté le premier touriste à faire le tour de la Lune, le PDG du constructeur de voitures électriques Tesla se retrouve dans le viseur de la justice américaine.

Yusaku Maezawa will mehr sein als ein einfacher Weltraumtourist. Der Japaner will mit einer Rakete den Mond umrunden. SpaceX-Chef Elon Musk stellte den Plan der Mond-Reise jetzt in der Nähe von Los Angeles vor.


Якщо рухатися поглядом далі, то можна взнати, що політ спочатку перенесли на жовтень 2025, потім на січень 2026 і нарешті майже впритул до мужчини лежить красива глянцева вирізка з журналу:

Нарешті відбувся епохальний політ митців навколо місяця. Весь світ затамував подих в очікуванні. Нас чекають шедеври, що можливо затьмарять Джоконду.

Очі подорожують далі. Мужчина досі на знайшов свою пляшку, цигарка ще трохи і почне пекти пальці. Хочеться йому допомогти! Он ж та пляшка в самому кутку кімнати біля газети. Та ні, не та газета! Он біля тої, на ній ще написано:

І це треба було літати в космос щоб показати нам малосерійне аніме з постійними занудними пастельними стоп-кадрами? Оце так революція, оце так прорив! Ще б діафільм нам показав!

Ата | 27.09.18 19:01:51 | #

*

Давач | 27.09.18 19:01:54 | #

Ата | 04.10.18 02:48:36 | #

"любить-не-любить, любить чи ні?
нене, спокою немає мені."
бідна Маруся ворожить собі,
чи ж повезе їй тепер у любві?
"любить-не-любить, помітив чи ні?
я ж не скриваю, шо любий мені".
дівчина в зеркальце хмуриться знов,
разом аж сходиться лінія бров.
"то шось смачненьке мені принесе,
то ігнорує три дні, та й усе."
вирве Маруся спочатку одну,
тягнуться пальці нараз по другу.
"як же то бути і шо ж то робить.
ше завлікати чи може забить?"
так волосини й закінчились їй,
наворожила Маруся, агій.
хто його знає, який результат
-- брови тепер малювати назад.

ə | 27.09.18 19:02:19 | #

давай

Давач | 27.09.18 19:02:23 | #

ə | 04.10.18 01:57:47 | #

- Але якщо зупинити кадр, отут, ні, трохи назад, отут! Дивись, бачиш? В цьому кадрі чітко видно силует.
- Це просто тінь, чувак.
- Тінь мою задницю! Отут очі видно, а тут рот! Дивись як посміхається!
- Це просто відео зернисте.
- Та яке зернисте? ВОНО постійно з'являється на записах!
- Хто з'являється?
- Ну цей силует на стопкадрі! Дейв, мій попередній напарник, все з мене сміявся. Казав, нема там нікого. А я тут вже п'ять років охоронцем працюю і в мене тут ціла пачка касет, дивись, на кожній точна секунда написана де він з'вляється. Ось, на, встав вчорашню касету і мотай на сорокову хвилину! Та. Бачиш, отам біля вікна?
- І шо? Це знов якась тінь.
- Нє, дивись шо в нього в руці!
- Нічо там нема, чувак. Ну силует, може тінь від дерева за вікном.
- Як ти не бачиш!? Він в руці сосиску тримає.
- Сосиску?
- Та. Я вчора на роботу приніс помідор і дві сосиски. А потім дивлюсь в холодильник, одної сосиски немає. А потім відмотав запис з камери і ось вона на стопкадрі.
- Привид вкрав твою сосиску?
- Ти обережно. Дейв от теж сміявся. І досміявся. І де він тепер!
- Де?
- В нього тато неочікувано захворів і він повернувся в свій хоумтаун за ним доглядати.
- Я не бачу як це щось підтверджує.
- Ти не розумієш. Десь з того часу як він звільнився, в мене постійно пропадає частина ланчу або весь. І ось доказ!
- Чувак, мені дуже прикро, але я вимушений тобі сказати, що сосиску в тебе вкрав я.
- Що?
- Вибач. Але ніяких привидів немає.
- Але чому не можна просто попросити? Я б поділився.
- Вибач, мені дуже прикро. Я просто коли дую то потім на хавчик пробиває.
- Ти вживаєш наркотики на роботі?
- Це цілком легально, чувак.
- Не в робочий час!
- Боже, це ти вже пів року як тут працюєш то куриш траву і крадеш мою їжу?
- Вибач, я більше не буду. З мене піцца.
- Ні ну я повинен росповісти начальству.
- Ну блін. Чувак, мені дуже потрібна ця робота!
- Я не можу закривати очі на такі грубі порушення.
- Ну будь ласка! Обіцяю тобі піццу щодня, протягом тижня!
- Двох тижнів.
- Двох тижнів.
- І пончики до кави.
- По руках.
- Можу навіть косячком поділитись.
- Та? Ну разок напевно можна.
- Ой, а де він. Лежав в моїй шафці. Ти не брав?
- Не брав… Чекай, дай я відмотаю свіжий запис. Зараз. О! Ось! Дивись! Привид курить твій косяк. Рівно на четвертій хвилині двадцять секунд! Дивись, це рука, а це в ній косяк!
- Та блін це просто камеру фарами засліпило.

| 27.09.18 19:18:52 | #

b

Давач | 27.09.18 19:18:56 | #

| 04.10.18 19:32:01 | #

+Спойлер
На ці землі нормальні люди старались не заїжджати, ще з раннього дитинства кожен знає, що серед цих дивних вузькооких, незграбних людей порядному християнину робити нічого, добра тут не знайдеш, а проблем простий козак на свою чубасту голову нахапається, як сука блох. Сюди не ходять навіть чумаки, хоч земля тут і не родюча, а море багате сіллю та рибою, толком з місцевих нажити нічого не вдасться: хитрі до неможливості, горді і неприступні вони могли переторгувати хоч жида, хоч цигана, а неймовірно заплутане вузлувате мереживо їх говору порівняти можна хіба з гостротою їх коротких прямих шабельок.
Сидячи навпочіпки, з лицем перемазаним сажею, щоб не видати себе ненароком, якби довелось кому глипнути в його сторону, в кутку явно української та давно закиненої мельниці, перебирав вервичку, щоб хоч якось заспокоїти нерви Хома Брут.
Істота, яку він очікував не була звичайною українською відьмою, ні русалкою, ні потерчам, ні самим чортом. Це привезли зі своєї далекої батьківщини - вони називають її Ніпон - невідомо якими силами притягнуті сюди, моноголи. Хома вже бачив, що сталось з козою, яку він залишив два дні том щоб зрозуміти з чим він має справу - порвані шматки м'яса, нутрощі, переламані, перекушені кості. Їсти козу воно не стало і її рештки були розкидані по всій околиці - не до смаку йому м'ясо, яке не належить людині. А на землі сліди маленьких майже дитячих ніжок, таких які можуть залишити хіба місцеві жінки - відстань між кроками невелика з упором на пальці, радше ніж на усю стопу. Наприклад, та, що ще у першу ніч, щойно він приїхав, тишком прокралась у його кімнату…
Тільки навряд хоч одна місцева жінка, якою б мегерою не була, замість нігтів має пазурі, кожен з яких залишив по собі ямку завдовжки з пів пальця.
По-добрму треба було накивати п'ятами як тільки стало зрозуміло з чим він має справу, як тільки гостинність і щедрі обіцянки війта перейшли всяку межу правдоподібності і стало зрозуміло, що так брехати можуть тільки тому, на чиє повернення ніхто і не сподівається. Але що ж зробиш, як слово було дане, як сам хрипів, незчувши себе, заворожений чорними оченятами, зачаклований невідомими словами, які вона щедро проливала тобі у вухо, так-так мила заради тебе що захочеш, тільки будь тут і зі мною, хоч відьму зловлю, хоч місяць з неба, хоч всіх чортів тобі у слуги зажену. Обіцяєс? - спитала - Богом клянусь - відповів.
Дурень! Вже на ранок їхній моногольський війт стояв щасливий перед його дверима і лепетав: побісяли, Хома-сан, побісяли! Тепел виконуюте! - і завірив, що золотом осипле, як голову потвори йому Хома принесе.
Від цих можна ще було втікти, та куди втечеш від Бога? Вже за кілька днів нещасний водяник затяне в перше краще болото і пом'янути дурня буде нікому.
Від селян він дізнався, що істота появилась тут кілька років тому, як почали пропадати малі діти. Декілька разів чоловіки збирались і марно прочесували місцевість, як вони думали, шукаючи вовка або задичавілу собаку. Про допомогу задумались, як пропадати стали дорослі. Їхній пан тільки рукою махнув, мовляв, самі розбирайтесь, а самураїнів своїх не дасть, мовляв як всі шукатимуть невідомо чого, хто татарів і козаків відганяти буде? Випитували по людях, обіцяли нагороду, тільки ніхто нічого зробити не міг, поки одного дня самотній не забрів до них худий як сушена риба, чорнолиций від сонця, бруду і старості, характерник. Той ти доби їв їх харчі і спав на їх перинах, казав - сил набирається. Потім пішов кудись, ні світ ні зоря, і ще за три дні повернувся, чорніший і худший ніж був. Сказав, що далеко в степу, у ярочку за два дні ходу від їх селища, стоїть закинена мельниця і там сидить їх мучитель. Їх вести туди і гроші брати відмовився, сказав шукати самогубців деінде плюнув тричі і пішов у протилежну сторону, від тої, куди вказав рукою.
Пройшли роки, десь там навколо яру згинули з десяток ронінів, декілька характерників, парочка попів, безліч простих шибайголів і навіть один татарський розбійник з своєю ватажкою, який невідомо чого вирішив, що там у мельниці це шайтан ховає свої скарби і йому Туган-бею з своїми хлопцями по плечу шайтана здолати. І ось з часом, дурень за дурнем, моноголи зрозуміли, що чим частіше дурні самі лізуть потворі до пащі, тим рідше вона приходить на вечерю до села. Останнє казати Хомі вони не стали, це він вже зрозумів сам, коли побачив з ким доведеться зустрітись.
Повітря в мельниці ставало все холоднішим, не дивлячись на жарке степове літо, тут у ярку, навіть у день було прохолодно, а зараз уночі болотна волога потроху випивала тепло з його тіла. Ще трохи і доведеться встати, щоб розігріти задубілі м'язи, інакше змерзий і неповороткий Хома і шансу немав вижити, не те що перемогти.
Потвору видав не стільки ледь чутне рипотіння болотяної підлоги мельниці, як дуже неприйємний запах, який раптово долинув до Хоми з вітром, що різко змінився і раптово подув у його, Брутову сторону. Тишу розірвав на кавалки неймовірно гучний постріл і крізь дим, який затянув простір довкола пістоля Хома розгледів невелику, як молоде дівча істоту, з довжелезним чорним волоссям і темносиньою шкірою, що здивовано і, навіть немов ображено дивилась у його сторону.

keet | 28.09.18 00:53:13 | #

Я!

Давач | 28.09.18 00:53:17 | #

keet | 28.09.18 01:32:44 | #

"Сатанинські коломийки. Ч. 1"


Сатану з малого віку ваблять карапузи
Він лишає їм на згадку порвані райтузи

Спить Ісусик, спить маленький, оченята сині
Сатана це уявляє верхи на соснині

Сатана не хоче їсти і не хоче спати
Миколай йому приніс фаллоімітатор

Україна колядує, нова радість стала
Сатану в дитинстві мама в дупу цілувала

Сатану колись кохав сексуальний Ірод
Але заміж він узяв чорнобриву Віру

Плаче Йосип, Божа Матір витирає очі
Сатана украв Ісуса і тихенько дрочить.