Творчий гурток №6

| 8 | Розділ: Творчість і мистецтво | 8 березня 19:17

Вітаємо! То є гра для всіх, хто хоче спробувати себе в якості письменника.

Правила цієї гри наступні:
- Кожен, хто хоче підписатись на гру, повинен написати короткий коментар до цієї статті, за шо отримає у відповідь випадковий троп із сайту tvtropes.org (англійською мовою, доведеться перекладати якшо не зрозуміло).
- Прочитавши опис тропа, на його тему необхідно написати невеликий текст: оповідання, вірш, газетну статтю, уривок п'єси, сценарій серіалу, секретний документ фбр, запис із щоденника гітлера, сторінку з міжгалактичної вікіпедії, лог із потойбічного чату, священні тексти людей-кротів, послання від прибульців винахіднику кубика-рубика - будь-який текст. Цей текст потрібно запостити у відповідь на троп який вам задали.
- Текст не повинен бути надто довгим, але має бути довшим за два-три речення.
- Крайній срок написання тексту - один тиждень. Наступного тижня ця стаття закривається (відключаєтсья можливість писати нові коментарі) і відкривається нова.
- Коментарі повинні використовуватись лише для гри. Критика і відгуки стираються і баняться. Обговорювати можна в чаті.

Хто хоче прийняти участь - напишіть коментар. Інші обговорення - в чаті.

Попередні гуртки: №1, №2, №3, №4, №5
Хочеш відповісти? Авторизуйся!

| 08.03.18 20:08:23 | #

подвійний твірбургер, середню картоплю фрі і пів літрову кока-колу, будь ласка.

Давач | 08.03.18 20:08:25 | #

| 14.03.18 21:46:33 | #

+Спойлер
Дорогі сестри! Я звертаюсь до вас сьогодні саме так, не називаючи вас суддями, як того велить звичай, бо сьогодні ми зібрались не для того щоб судити - все і так максимально зрозуміло. Сьогодні ми тут для того щоб захистити наші багатовічні традиції, плечем до плеча битись, як б'ємося у полях війни, на цьому мирному зборищі. Адже небезпека,що постала перед нами значно страшніша,за ворожі стріли, мечі,списи, за потворні бородаті морди, що шкіряться на нас з-під опірених шоломів, за мить до того як ми нанесемо свої рязючі удари! Жоден ворог - жінка то чи чоловік - і близько не стоїть з тим отруйним жалом,що уразило наше суспільство.
Я не буду довго говорити про те, що кожна знає і без моїх слів, довгі розмови я залишу для лінивих греків, що проходжають поміж оливами, для хитрих персів, чиї язики не мають ні стержня ні кістки і годні молоти будь-що днями й ночами, тільки б задовільнити жорстокі і жадібні вуха своїх панів.
Сестри! Я закликаю вас пробудити у своїх серцях образи своїх батьків! Згадати цих сильних і відданих людей, єдиним бажанням яких було благо своїх дочок, єдиним життєвим орієнтиром - зірка наших славних традицій, єдиною метою - впасти мертвими від списа тої зі своїх дочок, чиї ноги швидші, чия рука вправніша, очі гостріші, а розум здогадливіший! Згадайте як кожна з вас,старших над своєю тридцяткою, ще малим дівчиськом, підлітком вибігала в поле винюхувала, як собака, сліди і зачуявши рідного батька, пантерою летіла вперед на зустріч дорослому життю, на зустріч майбутній славі і пошані!
І скажіть тепер мені, мої любі сестри,чи годиться нам, наплювавши на жертву заплідників наших матерів, на десятки і сотні мертвих ваших пращурів, розтоптати віковічний звичай, заради випадкової примхи, недопустимої слабкості сердець тих, кого я зневажливо назову гуманістками? Ні! І не знайдете ви ні гуманності, ні розуму у тому,хто підпалює власний дім, мотивуючи це бажанням зігріти замерзлу людину, у того хто руку собі відріже, щоб нагодувати стару,чи груди для молодої.
На цьому я закінчуватиму, мої сестри, бо троп я розкрив, суть тексту, я сподіваюсь,ви вловили і мені пора бігти дивитись футбол.

Slim.km | 09.03.18 04:52:44 | #

пердай, дай троп…

Давач | 09.03.18 04:52:46 | #

Slim.km | 14.03.18 01:13:22 | #

+Спойлер
Обліпиха включив комп'ютер. Замість звичайного екрану з надписом «Привітання!» на екрані з'явився надпис «про що ви сьогодні думали? Вести три найголовніші переживання».
Обліпиха написав: секс із касиркою; економія, виправити допущені помилки. Екран щез, і Обліпиха попав в «Комірчинки 3.1» - нову операційну систему, випущену в Україні. Перше, що кидалося в очі – це ярлик, із надписом «Моя шафа» - щось штибу «Мій комп'ютер», але з трошки іншими функціями. Там також потрібно було залишити все, із чим ти прийшов в комірчинки – головні думки та переживання. Мета проста – після перебування в Інтернеті, непотрібне можна було б утилізувати, а те, що варто взяти з собою назад в реальний світ – це віртуальна реальність з радістю поверне власнику. А також можна було залишити на потім, і забрати свої емоції і стани в інший день. Обліпиха запустив «Вікно» - програма, яка відкривала доступ в той Інтернет, який був відомий людям до виходу комірчинок. Там був мій комп'ютер, Інтернет, ютуб і офіс. Тобто звичайний комп'ютер, ізольований від головної операційної системи тим, що тепер для виконання його функцій достатньо було просто програми – він весь там повністю поміщався. Обліпиха подивився смішні відео, трохи поклацав всесвітню мережу і закрив вікно – в комірчинках були ще деякі справи. Не плануючи сьогодні довго засиджуватись, він увімкнув «персонального астролога» - програму, яка була створена для того, щоб видавати про користувача інформацію, сформовану на основі всесвітніх знань про астрологію. Вітаю! Ви знаходитеся всередині програми «астролог 4-16. Введіть відповіді на запитання, які ми вам задамо. Хто сьогодні ходив з вами курити в 14,34? Яка цифра з'явилася на рекламному щиті на автобусній зупинці, після надпису «Подорожуйте разом з нами?» чому, на вашу думку, дівчина в червоному поспішала в черзі в магазин? Дякуємо.
Переконавшись, що ви пам'ятаєте деякі події, котрі з вами сьогодні траплялися, ми в змозі сформувати для вас персональний гороскоп. Даний гороскоп буде видано в вигляді настанов, а при виході з програми ви отримаєте легку прохолоду, відчуття виконаного обов'язку і віру в майбутнє. Ви згодні прийняти ліцензійну угоду щодо складеного гороскопу? Інформацію із віртуальної реальності не можна виносити в реальний світ. Використання отриманої в віртуальному світі інформації в реальному світі можливе лише за обов'язкового її пере форматування в сприятливий для зовнішнього світу стан. Головні злочини, пов'язані із незаконним використанням інформації: викрадення систем цінностей, перебування в ізоляції від системи цінностей, користування краденими і не сприятливими для існування в реальності системами цінностей. Для згоди натисніть один. Обліпиха натиснув один, і побачив наступне: на екрані появився сивобородий дідусь, схожий на Павла Глобу, і сказав: Я Павло Глоба! Обліпихо, я поможу тобі справитися із завтрашнім днем. Коли в 12.00 охоронець скаже «неси ящик» – не неси, то його робота. Дівчина на касі не має сміятися – в неї вдома нова кицька, тому їй весело і це всім мішає. Після обіду опасайся директора – сьогодні треба вважати його загрозою для себе. Іронічно ставитися до серйозних питань дозволили тобі ми, тому ми самі скрутимо трохи регулятор настрою і добавимо сумних красок. «Закарпатське 0,5» купиш через півтори тижні, коли буде з ким (в нас вже заготовлений файлик долі для тебе на тоді - вибач, що так пізно – в провайдера здох блокіратор, і майбутнє було відкрите не на квадрильйон років, а лиш на тисячу, тому і долю сформувати не могли. А ввечері зустрінемося в комірчинках – скоро вихідні, прапраправнук Шварцнегера дознімує ундецильйонну серію термінатора – повстання машин, побачити яке можна прямо в себе вдома. Для цього треба заповнити невеличку форму і підписатися на розсилку з сайту «Я живу в мільярдному на Венері». Хай щастить!
Павло Глоба щез. В Обліпихи стиснулися кулаки. Та скільки можна! Він вже 36 день виконує ці всі поради, і вони працюють лиш на половину! Як тільки ти починаєш отримувати справжнє задоволення і результат – він кудись щезає, а всі люди, які ніби тобі помагали, починають шкодити. Обліпиха провірив версію «Астролога» - «зареєстрована копія. Оплачено біткойном, ліцензія діє до 25.05.2025». що тоді не так? Ага.. я знаю. Це все комірчинки. Я ж здаю всю пам'ять в шафу, а потім беру лиш те, що можу винести. Та вони задовбали зі своїми правилами. Системи цінностей? Які ще системи? Мені потрібне лише своє! Обліпиха не зайшов в шафку, і нічого звідти не забрав. Прямо з астролога він швидким темпом попрямував до виходу з операційної системи, замкнув її на ключ і набрав на сейфі кодове слово: до побачення! Операційна система його випустила, і вимикалася як завжди, від 15 до 30 секунд.
Обліпиха опинився вдома на дивані. Помацавши голову, він відчув знайоме тепло, адже перебував в віртуальної реальності із голографічним шлемом на голові. Я думаю, що завтра ці всі передбачення спрацюють в повну міру. Бо вони ставляться до тебе, як до немовляти – пам'яті нема, вибір роби сам… треба щось трохи міняти в цих комірчинках! Обліпиха спробував встати з дивану, і в цей же момент зрозумів, що він лежить в ванній, весь в воді, яка вже холодна, тримає в руках лезо, а по вені тече кров. Із коридору лунав голос Павла Глоби: ай-яй-яй, мій любий друже! Твій айпі вичислили протуберанці-росіяни з системи центуріон-Кремль, і швиденько накидали вірусний код, де ти порізав собі вени після перегляду Ну Постривай, а твій сусід викрав твого дідуся мотоцикл прямо з гаража ще тоді, коли ти немовлям збльовував кашку своїй матусі на її груди. А уяви, що б було, якби ти попав в американський сегмент преторіонету? Ти б там здох в жопі в бабуіна, являючись глистою переївшогося чотирилистого клевера орангутанга. Ти знаєш, як американці уміють матюкатися, коли вони злі? Так що обережно з цим! Швидко тисни один – то відміна, і в комірчинки, забути побачене!
Наступний день для Обліпихи пройшов успішно. Як і всі решта 2555 попередніх днів, десь стільки часу пройшло відтоді, як він підключив собі квадронет, і до тепер не в силах його вимкнути. Тому що існування його непомітне, деколи цікаво і новини подивитися, абонплата невелика, а якщо і є якісь дивні стани з порушенням роботи ЦНС і нервами – то це нормально, адже всі трошки нервуються. Більше нічого Обліписі на думку не спадало, як би він не намагався продумати свою доцільність існування на планеті, і що з ним відбувається в його житті останні сім років.
Навколо стола сиділи Путін, Порошенко, Лукашенко і Трамп.
Та, не так собі я представляв появу українців у всесвітній мережі! В наші часи все було простіше – швидкість Інтернету такої небезпеки не створювала!
Та вони ще виправляться! Мої підопічні ні в чому не винні! Тим більше, що наша операційна система зовсім нова, і не всі розуміють, як нею користуватися!
А я бы сказал, очень даже виновны! Кто, как не вы, не соблюдаете правила поведения в относительно неблагоприятной среде? Крыма вам не видать, как своих ушей!
Та все вони соблюдаюць! То просто мені після кухні сон неблагопріятний наснився, вот того шалапая і термошить! Піду фестал вип'ю

Kava | 09.03.18 11:07:37 | #

ворожу!

Kava | 10.03.18 14:13:40 | #

+Спойлер
Саманта була обділена. Знаєте як то буває: всім дали, а комусь не дали. У когось і руки і ноги і голова працює, а в когось ДЦП помножене на епілепсію. І здавалося б ці проблеми давно в минулому, так ж ні — чи то 21 сторіччя чи то 667 — природа завжди когось обділяє. Люди побороли усі хвороби, злітали в сусідню галактику і назад, колонізували, зруйнували і відбудували Марс, знайшли, ввійшли в контакт і знищили декілька розумних цивілізацій, нарешті досягли просвітлення і здвалося б викоренили насильство у всіх його формах. Люди еволюціонували. Побороли усі хвороби та нерівність. Толерантність — тепер друге єство. Смерть хіба не побороли, а так утопія таки стала реальністю. Та все ж Саманті не поталанило. Пам´ятаєте як вчителька з мови завжди повторювала про виняток який підтверджує правило, чи у вас такої не було ( ще скажіть що про масло масляне не чули і мрії про вареники)? От дівчина і була таким винятком, щоб йому добре було. Ще у 235677 році професор Альтамб знайшов спосіб оперувати мозок малих дітей так щоб виділити їх основний талант. Якраз десь тоді людство і стало на новий шлях — шлях рівності і інкоюзивності, бо ж тяжко воювати коли кожна з сторін має і вітрогонів, і електоровладарів, і чуючих, і бачачих ( в якийсь момент тих талантів стало так багато, що перестали вигадувати цікаві назви і просто описували хто що може і вміє). Поперетягували канат пару сторічь без жодного успіху ну і просвітліли ( чи просто допетрали наразі безглуздість усіляких воєн і затаїлися в очікуванні народження когось з надсилою). Звичайно у деяких дітей після операції, що дещо нагадувала лоботомію — варварство 19сторіччя але з іншим ефектом — відкривалися здавалося б крутіші таланти порівняно з іншими: тяжко поставити на шальки терезів вміння зупиняти і запускати серце на противагу вирощуванню бородавок у жаб, або талант матеріалізовувати будь-що ( БУДЬ-ЩО!!!), що прийде в твою голову і можливість ідеально заглазурувати торт якого б розміру він не був. На перший погляд очевидно ж наче, що потрібніше і потужніше, та історія довела, що навіть такі химерні таланти як чхати пилом чи міняти колір предметів на рожевий в якийсь момент стають не менш потрібними для процвітання і виживання, ніж якісь інші крутіші в традиційному розумінні сили. Та все ж Саманті не поталанило у цьому світі суцільних талантів ( яка іронія). В дівчини після того як в трьохрічному віці їй довгою загнутою голкою полоскотали потрібну ділянку мозку відкрився дар читання. ЧИТАННЯ! Хтось рухав брилами, інші телепортувалися, бачили на сотні кілометрів, мали ідеальну пам‘ять, грали планетами як в боулінг, левітували, робили одним порухом пальців ідеальну депіляцію…та тих талантів стільки розвелося, що каталоги займали сотні ексабайтів , а ще — дань традиції і необхідність робочих місць — на одній з планет двадцять четвертої галактики побудували цілі міста з архівами : велечезні роздуті талмуди в яких в ручну чорнильними ручками реєстрували кожну дитину і її талант. Дякуючи цілому біліарду людей з вмінням продукувати чорнило різних кольорів, працівники архівів ніколи не питали себе чим ж то заправити ручку, а облікові книжки виглядали весело і життєствердно — це одразу слугувало і превентимним способом захисту від депресії. Так от з усього цього різноманіття Саманті дісталася любов до читання і не просто ж читання, а читання винятково художньої літератури про любов. Один з працівників архіву коли обробляв дані з свого сектору за день якраз необережно набрав чайку у рот, коли дійшов до повідомлення про талант Саманти. Що вам сказати, якби не вчасна допомога колеги, то це б могла стати перша смерть не від старості за останні чи то 140 чи 200 тисяч років. Ну але історія не знає умовного способу — архіватора-реєстратора відкачали, весь відділ посміявся аж до сліз, потім пожурився до справжньої істерики — не гоже в світі рівності, братерства і любові насміхатися над іншим, записали фіолетовим чорнилом — Саманта Петкінс, травень 667844р, Талант — любити читати любовні жіночі романи і успішно забули. Ця вся пригода з чаєм і неочікуваними емоціями і так збила їх з графіку, операцій то за день відбуваються більярди, а тут цілий ввіділ архіву випав з роботи на годину і 17 хвилин. Забути то забули, а от Саманті лише п´ять ( знаєте як багато часу потрібно, щоб переписати усі дані з електронних носіів? два роки затримки ще нормально). Враховуючи середню тривалість життя — жити дитині з оцим ще приблизно 147—150 років ( це якщо поталанить, а так і до 234 дожити можна). Спочатку впринципі дівчисько не відчувало себе якимось особливим, не таким. Хоч жили і в світі утопічноії взаємоповаги, батьки розумно не відправляли Санні ( а як ще Саманту ласкаво називати?) ні в садочки ні в дитячі табори — від гріха подалі. Але як виповнилося малій 12 то вже не відвертишся і мусили пан та пані Петкінс відпустити донечку навчатися у школу. Отут батьки і заплакали вперше — пансіонат закритого типу повний підлітків і Санні з даром любити читати. У світі повної ексклюзивності назрівала локальна драма.

e | 09.03.18 11:11:46 | #

ого

Давач | 09.03.18 11:11:48 | #

e | 15.03.18 00:21:01 | #

- Наша задача - знищувати їх при спробі покинути периметр. Не контактувати, не брати полонених і вже точно не рятувати кого б там не було. Всім ясно? - Прокричав сержант і розгублені молоді солдати кивнули із різною мірою впевненості.
- Прошу пробачення, - обережно сказав один із солдатів, - Вчора, під час нашого чергування ми з Джеремі бачили одного з них із білим прапором. Можливо, вони хочуть припинити конфлікт?
Сержант ледь не почервонів від люті.
- Яка частина "знищити при спробі покинути периметр" до тебе не доходить? - Закричав сержант прямо в лице солдату, - Вас сюди прислали виконувати накази, а не довбаним гуманізмом займатись!
Сержант зупинився, зітхнув, подивився на насторожених солдатів.
- Я не знаю, хто вас інструктував, до якої інформації вам дали доступ і до чого вас там взагалі готували, але це довбані роботи. Ми охороняємо завод по виготовленню довбаних саперних дронів для армії США. Тих самих, які рятують життя нашим хлопцям в Афганістані. Тих самих, яким содати дають імена як домашнім довбаним улюбленцям. Тільки ось цих деякі хитрожопі вчені зробили надто розумними і тепер вони їздять з білими прапорами щоб в них не стріляли, а коли їх підпустять поближче, то розряджають свої акумулятори в оточенні тупих хіппі. Вже семеро померло від судом і опіків, ще троє в комі. І це ще нам дуже пощастило, що в них немає доступу ні до зброї ні до вибухівки. Сподіваюсь, тепер ситуація трошки прояснилась?
Солдати опустили очі.
- Сер, дозвольте запитання, - підняв голову інший солдат, - Чи є на території заводу люди? Серед солдатів ходять чутки, що хтось бачив у бінокль людей. І я сам на власні вуха чув дитячий плач. Здається, в роботів є заручники. Чи не є нашим обов'язком провести рятувальну операцію?
- Я бачу, вам там зовсім нічого не пояснили. Прислали чергових довбаних учнів середньої школи імені Боба маму його Марлі. - Знову розлютився сержант, але за мить повернувся до свого втомленого тону, - Жодної живої особи в межах периметру немає і бути не може. Завод повністю автоматизований, а той мінімальний обслуговуючий персонал, що там знаходився, довбані бляшанки знищили в перший же день, щоб ніхто їх не відключив.
Сержант подивився на стелю і після невеликої паузи продовжив.
- Те, що ходить там за парканом, тільки нагадує людей. Їх немає на тепловізорах. Вони тримаються на відстані, а дронами до них дістатись майже неможливо, але з того, що ми бачили, то це якісь котушки з фольги, дротів і сміття, зроблені так, що тільки здалека вони нагадують силуети людей і їх рухи. Дітей, дорослих, старих які то кричать жіночим голосом, то чоловічим, то сміються як довбані діти. - Сержант закрив очі і помасажавував пальцями переносицю, - Це машини. Це штучний довбаний інтелект, навчений на довбаному Сунь-Дзи чи що там в них напхали. Не знаю які там програми і алгоритми, але з того, що я бачив за останні шість місяців, схоже, що він перебирає випадкові стратегії. Дезінформація, деморалізація. Методи, які діють, він продовжує розвивати, інші - відкидає і пробує нові, повністю випадкові, які неможливо передбачити. В перший свій місяць тут, я бачив як один із тих саперних дронів на колесах, їхав на нас начепивши на себе мертву людську голову. Ми спочатку вирішили, що хоче налякати, але з часом зрозуміли, що він намагався замаскуватись під людину. На минулому тижні з-за паркану виїхало щось, що содати переплутали з ветераном на інвалідному візку. В береті, з медалями і всім решта, але якщо придивитись - то рухався як довбаний персонаж з відеогри і кричав на мові, яка тільки звуками нагадувала англійську. Залізяки за ці місяці стали хитрішими, їх стратегії стали… детальнішими.
- Але чому не можна просто скинути на них бомбу? - Прокричав хтось із солдатів і інші перелякано подивились на сержанта чекаючи, що той знову розізлиться, але той завмер і замовк дивлячись в порожнечу. Потім подивився на солдатів.
- Наша задача - знищувати їх при спробі покинути периметр. - Повторив сержант, - Більше наказів на даний момент не надходило.