Мозкові хвилі і музика (Надія Слободенюк)

сокира | 5 | Розділ: Творчість і мистецтво | 17 січня 2008 3:04

Найрозповсюдженішою відповіддю на запитання про музичні вподобання є відповідь – "під настрій". Зрештою, а як ще можна слухати музику, окрім як під настрій? Під колір очей чи розмір стопи? По суті, пошук «входу в настрій» і виходу зі стилю, як чогось прив’язаного до вподобань, в одному зі своїх розгалужень привів до експериментів з мозком людини, як з музичним інструментом. Творення ідеальної настроєвої музики з повною відповідністю психічному стану людини, мабуть, виглядає як розмноження одноклітинних, коли мозок якось напружується і виділяє своє музичне відображення, тільки поки що невідомо, з якої матерії це відображення складатиметься.

В 1919 році австрійський поет Райнер Марія Рільке, в своєму есе "The Primal Sound" ("Первинний звук"), описуючи своє дитяче захоплення фонографом, говорить про потенційну можливість зчитування інформації зі звивин мозку за допомогою пристрою, подібного до грамофонної голки. З такою конструкторною безпосередністю виникає ідея біомузики.

Одним з клапанів біомузичних експериментів є мозкові хвилі (електромагнітні коливання низької інтенсивності з частотою від 1 до 40 герц), які, будучи параметром психічної активності людини, відображають роботу психіки і відповідають різноманітним ментальним станам (спокій, напружена розумова діяльність, тощо). Вперше мозкові хвилі людини були зафіксовані Гансом Берґером в 1924 році, який розробив метод електроенцефалографії (еег). За десять років після цього відкриття, в журналі "Brain" ("Мозок") було описано метод “слухання еег”, проте першим, хто на практиці витиснув тюбик науки з метою естетичної експансії, створивши музичний твір з використанням мозкових хвиль людини, є американський композитор Елвiн Лусьєр (Alvin Lucier). За допомогою електродів, зафіксованих на скальпі людини, він прослідковував спалахи альфа-хвиль, що генеруються, коли людина досягає спокійного розслабленого стану. Після деталізації альфа-хвиль, отримані електричні сигнали використовувалися для створення вібрацій ударних інструментів, розташованих навколо виконавця. В результаті такого експерименту виникла композиція "Music for Solo Performer" ("Музика для соло виконавця") – своєрідний автопсихоаналіз моментальних переживань з констатацією себе, як об’єкта і суб’єкта сприймання.

далі читати тут:
http://www.gurkit.org/?section=feature&id=3

і взагалі маст регулярно читати той портал 8)