Повернення додому
слоненятко
| 37
| Розділ: | 27 вересня 2007 5:53
Корче мене от що цікавить - всі хто достатньо довго є закордоном(або в іншому місті), Ви коли повертаєтеся в рідне місто ну скажімо з періодичністю в 2-3 місяці і так вже 2 і більше років (ну чи 1 рік - в кого як), так от - в Вас з часом не починає виникати враження що ви приїхали як турист? 
і взагалі, чи дуже сумуєте за рідним місто, країною, друзями, родиною? як з цим сумом боретеся? це завжди є приємний мандраж перед поверненням? ну будь-що на цю тему…П.С. можна теж писати хто де був, де кому подобається, хто що цікавого видів і т.д.
Дякую
сокира
| 27.09.07 05:59:44 | #
як турист - нєєє )
в мене виникають провали в памяті. здається, шо я нікуди не їздила з міста, і я тут і тільки тут завжди була і буду ))
минулого разу навіть було відчуття, шо тре рано вставати, бо завтра на роботу ))
сумую дико страшно і нестерпно.
не борюся.
мандраж виникає. але дуже приємний. все таке рідне, просто до сліз - навіть засцяні брами і розкидане сміття.
а ше трохи лячно, шо за той час, поки ми не бачилися з друзями чи рідними, ми всі змінилися і відвикли трохи. і шо цю нефізичну відстань треба буде подолати в перші хвилини розмов, обіймів, жартів, а може й не вдатися подолати…
була багацько де, довго розказувати. люблю европу найбільше і будь-які подорожі україною.
в мене виникають провали в памяті. здається, шо я нікуди не їздила з міста, і я тут і тільки тут завжди була і буду ))
минулого разу навіть було відчуття, шо тре рано вставати, бо завтра на роботу ))
сумую дико страшно і нестерпно.
не борюся.
мандраж виникає. але дуже приємний. все таке рідне, просто до сліз - навіть засцяні брами і розкидане сміття.
а ше трохи лячно, шо за той час, поки ми не бачилися з друзями чи рідними, ми всі змінилися і відвикли трохи. і шо цю нефізичну відстань треба буде подолати в перші хвилини розмов, обіймів, жартів, а може й не вдатися подолати…
була багацько де, довго розказувати. люблю европу найбільше і будь-які подорожі україною.
Pooh
| 27.09.07 06:08:06 | #
родиною? як з цим сумом боретеся?
думаю ностальгія долається традиційно - водачька…
думаю ностальгія долається традиційно - водачька…
Вар’ятка
| 27.09.07 06:32:08 | #
о це так тема!!! дякую, Орко!!!
як тут багато вже хто знає, я щойно повернулась зі штатів. була там три місяці. це такий афігєнний кавалок мого життя. така подія, яка мені була необхідна, щоб зрозуміти багато речей. коли ти опиняєшся в чужій країні, в чужому місті за тисячі кілометрів від дому і ти розумієш, що тут немає нікого - надіятись треба лише на себе. і отут настає твоя самостійність: ти розумієш, що мусиш чухатись і якось викручуватись, щоб вижити, бо мами спідниці і тата плеча вже нема. та і друзі, з якими ти приїхав, опиняються в аналогічній з тобою ситуації і тому в першу чергу думають про свою дупу, а про твою вже в останню. якщо взагалі думають. звісно, є люди, які намагаються усіляко тобі допомогти - за це я їм шалено вдячна. хто знає, про кого я - той знає. а є й такі, від яких найбільше сподівався підтримки і допомоги, а в результаті вони від тебе відвернулись. як я вже казала - це школа життя.
я не мала особливо часу сумувати за домом. єдине, чого мені бракувало, це Старого Ринку на Площі Ринок в оточенні моїх друзів та знайомих) і кота гг.
от за шо я люблю америку, так це те, що ти йдеш по вулиці і не знаєш, що з тобою станеться через 5 хв. і ти вже навіть не дивуєшся нічому. настільки насичені дні подіями, що навіть не можу виокремити щось особливе. все пролетіло таким суцільним потоком…
одним словом, мені в штатах сподобалось.
і тому коли настав час повертатись додому, коли я по-трохи стала це усвідомлювати, то я наче розділилась навпів: одна частина мене шалено рвалась додому і рахувала дні, а інша хотіла залишитись.
коли пів п'ятої ночі таксі забрало мене з головного вокзалу і привезло під МОЮ браму, я сказала до подруги: от тепер я не вірю, що була в Америці! все. миттю. бац - і ти вже не там, ти вже тут. такий абсолютно новий розділ. без ностальгій, без нічого.
йшла ввечері на довгоочікувану зустріч з друзями. йшла і страшенно переживала, що вони подумають, що я зазналась, мол: "А, ти тепер крута - в Штатах побувала.. всьо…", хоча я ж то знала, що впринципі якою була, такою й залишилась. стояла біля Нептуна, дивилась на усіх своїх, усміхалась і мене аж трусило від хвилювання та задоволення. от чесно, стояла і в мене був мандраж!
повертатись додому знаючи, що твого повернення так чекають - це взбіса приємно!!! просто до сліз приємно…дякую!!
як тут багато вже хто знає, я щойно повернулась зі штатів. була там три місяці. це такий афігєнний кавалок мого життя. така подія, яка мені була необхідна, щоб зрозуміти багато речей. коли ти опиняєшся в чужій країні, в чужому місті за тисячі кілометрів від дому і ти розумієш, що тут немає нікого - надіятись треба лише на себе. і отут настає твоя самостійність: ти розумієш, що мусиш чухатись і якось викручуватись, щоб вижити, бо мами спідниці і тата плеча вже нема. та і друзі, з якими ти приїхав, опиняються в аналогічній з тобою ситуації і тому в першу чергу думають про свою дупу, а про твою вже в останню. якщо взагалі думають. звісно, є люди, які намагаються усіляко тобі допомогти - за це я їм шалено вдячна. хто знає, про кого я - той знає. а є й такі, від яких найбільше сподівався підтримки і допомоги, а в результаті вони від тебе відвернулись. як я вже казала - це школа життя.
я не мала особливо часу сумувати за домом. єдине, чого мені бракувало, це Старого Ринку на Площі Ринок в оточенні моїх друзів та знайомих) і кота гг.
от за шо я люблю америку, так це те, що ти йдеш по вулиці і не знаєш, що з тобою станеться через 5 хв. і ти вже навіть не дивуєшся нічому. настільки насичені дні подіями, що навіть не можу виокремити щось особливе. все пролетіло таким суцільним потоком…
одним словом, мені в штатах сподобалось.
і тому коли настав час повертатись додому, коли я по-трохи стала це усвідомлювати, то я наче розділилась навпів: одна частина мене шалено рвалась додому і рахувала дні, а інша хотіла залишитись.
коли пів п'ятої ночі таксі забрало мене з головного вокзалу і привезло під МОЮ браму, я сказала до подруги: от тепер я не вірю, що була в Америці! все. миттю. бац - і ти вже не там, ти вже тут. такий абсолютно новий розділ. без ностальгій, без нічого.
йшла ввечері на довгоочікувану зустріч з друзями. йшла і страшенно переживала, що вони подумають, що я зазналась, мол: "А, ти тепер крута - в Штатах побувала.. всьо…", хоча я ж то знала, що впринципі якою була, такою й залишилась. стояла біля Нептуна, дивилась на усіх своїх, усміхалась і мене аж трусило від хвилювання та задоволення. от чесно, стояла і в мене був мандраж!
повертатись додому знаючи, що твого повернення так чекають - це взбіса приємно!!! просто до сліз приємно…дякую!!
Pooh
| 27.09.07 06:38:46 | #
ти розумієш, що тут немає нікого - надіятись треба лише на себе
Варятка в камених джунглях
Старого Ринку на Площі Ринок
тебе посадять - це заборонено.
а ваше - ти зазналась, побувала в штатах і думаєш крута?
Варятка в камених джунглях
Старого Ринку на Площі Ринок
тебе посадять - це заборонено.
а ваше - ти зазналась, побувала в штатах і думаєш крута?
ALEXandrus
| 27.09.07 20:01:37 | #
Не згідний
Вар’ятка
| 27.09.07 10:41:01 | #
а прикинь є такі люди, які проклинають…
але мені було в тому випадку приємно.
розказую: ловимо в ночі таксі. сідаємо в машину - а там весь інтер'єр обвішаний прапорцями різних країн! напевно штук 30, якщо не більше!!!! я одразу знайшла прапор України :) а таксист питає, куди їдемо і чую, що акцентв нього явно слов'янський.. ну і я його питаю: "о! я бачу українськи прапор - я з України!! а російського нема?" - а він мені: "АЙ хейт Раша! факін раша!!!" - я в такому шоці питаю "А ви звідки?" - а він мені "айм фром Ленінград. Ай хейт Раша. Путін Сакс. Ай лав укрейн. юкрейніанс а гуд" - бляха як мене то заперло)))
але мені було в тому випадку приємно.
розказую: ловимо в ночі таксі. сідаємо в машину - а там весь інтер'єр обвішаний прапорцями різних країн! напевно штук 30, якщо не більше!!!! я одразу знайшла прапор України :) а таксист питає, куди їдемо і чую, що акцентв нього явно слов'янський.. ну і я його питаю: "о! я бачу українськи прапор - я з України!! а російського нема?" - а він мені: "АЙ хейт Раша! факін раша!!!" - я в такому шоці питаю "А ви звідки?" - а він мені "айм фром Ленінград. Ай хейт Раша. Путін Сакс. Ай лав укрейн. юкрейніанс а гуд" - бляха як мене то заперло)))
Вар’ятка
| 27.09.07 11:10:42 | #
бо я їхала в таксі з америкосом. це би було неетично спілкуватись іншою мовою! :p
