Легкі наркотики

Данецкий | 102 | Розділ: | 25 липня 2007 10:34

Трава менш шкідлива ніж горілка. На думку багатьох вчених, алкоголь і тютюн небезпечніші від деяких т.зв. м ' яких наркотиків. У Великобританії їх вживає майже половина молоді, порушуючи закон, який через це стає фарсом. Влада переконана, що настав час покінчити з фікцією. Подібні думки чути в Німеччині, Швейцарії, Італії, Скандинавії. Голандські „coffee shops” довели, що легалізація, хоча й збільшує вживання наркотиків, не сприяє зростанню наркоманії в цілому. Йдеться про те, щоб кожний свідомо вирішував і розумів, що вживає. Це може забезпечити контрольований державою, легальний ринок наркотиків
Великобританія дізнається про наркотики все більше. 13 мільйонів британців визнають, що мали досвід з нелегальними наркотиками, а наша оцінка цілого явища стає зрілішою. Учасники нашого зондування частіше вважають тютюн небезпечнішим за екстезі, алкоголь – шкідливішим, ніж маріхуана.

Це дуже важливе спостереження. Воно відображає колективну оцінку ризику, яка, в свою чергу, свідчить про сукупний досвід нашого суспільства. За виявлення маріхуани або екстезі, тобто наркотиків, які переважно не призводять до узалежнення, і надалі може загрожувати вирок до п ' яти років ув ' язнення. Це покарання нібито показує, наскільки небезпечними для суспільства і для окремих осіб можуть бути ці наркотики. Однак більшість британців вже не вірить в серйозність цієї загрози
П ' ять мільйонів британців визнає, що курило маріхуану. Сьогодні медицина підтверджує їхнє переконання: маріхуана є безпечною, якщо не вживати її в надмірних і таких, що призводять до узалежнення, дозах. Часами навіть є менш шкідливою за сигарети чи алкоголь. На іншому кінці шкали знаходяться героїн і кокаїновий крек, щодо яких медицина і звичайний досвід солідарні: ці наркотики сильно узалежнюють і руйнують організм та психіку. Тримаймося від них подалі, як і більшість осіб, що вживають наркотики.

Між маріхуаною і героїном простягається спектр легких, здебільшого неузалежнюючих, наркотиків. Щодо їхньої шкідливості громадська думка знову виявляє більше розважливості ніж закон, хоча в цьому випадку звички значно випереджають результати медичних досліджень. Близько мільйона молодих людей регулярно вживає екстезі, а статистика смертельних випадків на диво низька. Подібна ситуація і з кокаїном. Існує ризик, що в майбутньому може виявитися: ці наркотики поглиблюють фізичні недуги, зокрема, хвороби серця, і з плином часу викликають психічні проблеми. Поки що це не відомо, натомість наші теперішні знання схиляють до думки, що ці субстанції – оскільки не є забрудненими – здебільшого не спричиняють узалежнення і є відносно малошкідливими, якщо їх вживають помірковано.

Безпідставною виявилася думка про залежність, яка грунтувалася на переконанні, що вживання т.зв. м ' яких наркотиків завжди веде до наркотиків важких.
В усіх західних країнах вживання наркотиків нестримно зростало протягом минулих 30 років. Західні суспільства просто не сприймають закон, який бореться зі всіма наркотиками – так, як суспільство Америки не схвалювало заборони алкоголю в 20-30-х роках. Оскільки попит і надалі зростає, ця хаотична війна служить лише зміцненню міжнародних злочинних картелів і створює у світі величезну мережу, метою якої є відмивання брудних грошей. Цю мережу успішно використовують міжнародні терористи та особи, що ухиляються від сплати податків.

Серйозною проблемою є також те, що мільйони молодих британців дорослішають, нехтуючи закони.
Хороші закони відображають наші суспільні пріоритети; теперішній закон цього не робить. Той факт, що так багато людей і надалі вживає наркотики, наражаючись на суворе покарання, доводить, що в цьому існує потреба; цей факт демонструє також, наскільки неефективним є теперішній закон у ролі відлякуючого засобу. У вільному суспільстві відповідальні дорослі люди повинні мати можливість користуватися своєю свободою, але водночас мусять зважати на небезпеку, на яку наражають себе і суспільство.

Уряд не є пасивним; чиновники і міністри, які мали справу з маріхуаною в часи своєї молодості, вже розмірковують про її “декриміналізацію” і мають дуже чітку позицію щодо героїну. Ми переконані, що вони повинні йти далі. Надійшов час легалізації збуту і вживання маріхуани.

Привілеїв легалізації не варто надавати цілому ряду неузалежнюючих наркотиків, бо невідомо, чи достатньою мірою досліджена їхня шкідливість для здоров'я. Найбільше наражаються на небезпеку молоді люди, які мають перед собою все життя. Натомість пропонуємо, щоб виявлення у людини таких наркотиків як екстезі і кокаїн не каралися. Це був би компроміс, при якому збереглися б заборони торгівлі цими наркотиками. Але це, властиво, розв ' язання, яке могло би бути скореґованим через 10-20 років. Ми не вважаємо, що вживання екстезі і кокаїну є настільки небезпечним, що заслуговує на ув'язнення і занесення до списку засуджених.

Однак потрібно зберегти теперішнє покарання у випадку наркотиків, узалежнююча властивість і сила впливу яких становить загрозу для життя. Війна з героїном повинна тривати. Якщо вона буде мати відповідний статус і отримає підтримку суспільства, то матиме й шанси на успіх, оскільки буде вважатися обґрунтованою.

Маріхуана повинна поширюватися на основі концесії: не можна її рекламувати; слід її оподатковувати; точно контролювати її силу та інформувати про вплив. Ці засади жорсткіші, ніж інструкції, що стосуються алкоголю і тютюну. Потрібно зберегти покарання за нелегальну торгівлю наркотиками, споживання яких було легалізоване, але декриміналізація повинна уможливити докладніший контроль їх хімічного складу, щоб бути впевненими, що вони не шкідливі
Ці заходи повинна підтримувати серйозна освітня програма, спрямована на роз 'яснення потенційної загрози. Ми вважаємо, що ці пропозиції призведуть до розвантаження поліції, підвищення прибутків, зменшення вмісту шкідливих домішок в наркотиках і збереження заборони відносно тих наркотиків, які справді небезпечні. А передусім ці заходи доведуть, що ми живемо у зріл і шій державі. Тепер нам потрібні політики , які мають достатньо хоробрості для вчинків.

Вітаємо ринок наркотиків у Франкфурті-на-Майні! Вітаємо досконалу ринкову економіку! Забудьмо про бюрократію, обмежені поставки, непристосованість до потреб клієнта! Як споживачі, ви можете розраховувати на ціни, що постійно знижуються, однак приносять постачальникам великий зиск. Створіть рентабельну особисту чи сімейну фірму. Навчіться цінувати позитивні риси глобалізації!

Начальник відділу боротьби з наркотиками франкфуртської поліції Гельмут Роснер вважає, що торгівля кокаїном, екстезі, героїном, креком і маріхуаною приносить річні прибутки, „виражені в сотнях мільйонів”. Це можливо завдяки розташуванню міста на перехресті повітряних шляхів континенту; Франкфурт, місто з найбільшою кількістю іноземців, що проживають в Німеччині, є справжнім кінцевим пунктом Т IR -ів, що прямують із Балканів. Протягом 20 років ціни на всі наркотики, крім маріхуани, зменшуються. Кокаїн в 1984 р. коштував 330 марок за грам, а в 1999 – вже тільки 120 марок.

Натомість чистота речовини рішуче погіршилася. Опитування дилерів і споживачів показали, що чистота героїну становить від 5 до 10 відсотків. На легальному ринку в такому випадку говорять про шахрайство. Незважаючи на це, кожний посередник заробляє 100 відсотків.

Поставники швидко реагують на ринковий попит. Зменшується попит на героїн, а збільшується на кокаїн? Без проблем. – Це так, ніби завод „Мерседес” замовив у підрядників на завтрашній ранок додаткових 500 задніх мостів, – говорить Роснер, який бореться з наркоманією. Сотні дилерів спостерігають за потребами ринку. Отримавши інформацію, люди, „які мають контакти”, роблять один дзвінок до „резидента” в Туреччині чи в іншій країні на наркотичному шляху. За день або тиждень, залежно від речовини, вантаж вже в дорозі.

Способи задоволення цих інтересів до болю нагадують діяльність великих концернів. Люди Роснера досліджували мережу, де ділери зустрічаються на конференції в Брюсселі, потім летять для подальших переговорів в Турин. Однак немає тут ніяких хресних батьків мафії, картелів чи тіньових монополістів. Причиною є наближеність Голандії. Багато дилерів швидко їде через кордон, користуючись шенгенською угодою. В Голандії затоварюються кілограмом героїну або маріхуани – і о сьомій зранку вони вже на роботі. Робота дилерів нагадує принцип роботи Інтернету. Якщо один зв 'язок п і дводить, програма шукає наступного вільного шляху до мети. Франкфурт постійно on - line . Героїн, контрольований державою – це перший крок до звільнення наркотиків від кримінального тавра. В майбутньому це може також бути способом для поповнення бюджету міста. Зробити таким чином вдалося в Цюриху, де обкладено податками не споживачів, а торгівців. Лише на витратах, пов 'язаних з переслідуванням злочинців, заощаджується щорічно 20 млн. євро. Пітер Рейтер з університету штату Меріленд вважає, що контрольований продаж героїну може принести великі заощадження.

Наскільки законодавство, яке стосується наркотиків, відстає від поглядів на життя в сучасному суспільстві, показує огляд їхнього споживання. Маємо junk на вокзалах та осіб середнього й вищого прошарків суспільства, що вживають кокаїн і героїн. Як і з алкоголем: тут пияки, там – завсідники винарень. Схожі принципи, але цілком інші межі між тим, що легальне, і тим, що кримінальне.

Особливістю політики, яка стосується наркотиків, є те, що вона відрізає певну групу речовин від ринку і позбавляє громадян самостійного доступу до них.

Міжнародна конвенція про опіум, підписана в Гаазі 1912 року, була першим результатом глобальної стратегії протистояння наркоманії і до сьогодні залишається „матір'ю” всіх постанов на світі щодо одурманюючих засобів. Підписана 1931 року в Женеві конвенція про обмеження виготовлення і регулювання поширення наркотичних ліків зобов'язала держави до вирішення цих потреб у Пос тійному Центральному Органі Ліги Народів в Женеві. Це була система планової економіки, яку звичайно у вільному світі не приймали.

Ліга Народів -- це сьогодні ООН, а місце Постійного Центрального Органу зайняла Міжнародна Рада контролю за наркотичними засобами ( International Narcotics Control Board ), що знаходиться у Відні. 1988 року там вітали Андорру як 153 члена Антинаркотичної конвенції. Термін „планова економіка” зник, але система залишилася та ж. Країни повідомляють про свої потреби: так в 2001 році Німеччина хотіла 10 000 грамів кокаїну для медичного використання. Товар хорошої якості і постачається пунктуально.

З досвіду колишніх соціалістичних країн знаємо, що будь-яка планова економіка має молодшого брата, який її швидко відсуває в тінь. Це чорний ринок. Уявлення, що громадянам НДР не потрібні для щастя джинси, західна музика, 20 різновидів сиру чи 15 видів колготок, спричинилося до розквіту чорного ринку, де за шаленими цінами можна було купити все.

Планову економіку наркотичних засобів сміливо можна порівняти з плановою соціалістичною економікою недавнього минулого. Задекларований в її рамках попит німецького населення на маріхуану дорівнює нулю, хоча суспільний попит виглядає цілком інакше. Щорічно конфісковують близько шести тонн маріхуани. Того, що не перехоплює поліція і прикордонна служба, й надалі достатньо, щоб заспокоїти попит близько 2 мільйонів її споживачів.

Панує думка, що побічні результати заборони не повинні піддавати сумніву сам принцип, оскільки кожне її пом'якшення може мати катастрофічні наслідки. Це переконання ґрунтується на загальновизнаній думці про руйнування особистості „засобами, що спричиняють звикання”. Саме за цим десятиліттями спостерігала наука, що у сотнях досліджень займалася майже виключно екстремальними формами поганих звичок. У 30-і роки була поширеною думка про небезпеку, якою загрожують наркотики, виготовлені з коноплі ( Cannabis ), „зілля-вбивці” ( killer weed ) . Увага концентрувалася на окремих випадках надуживання наркотиків. Ніколи не досліджувалося, що діється із загалом споживачів наркотиків.

Майбутня політика стосовно наркотиків мусила б насамперед визнати легітимність попиту на психотропні речовини для всіх. Так, як закон сьогодні легалізує гомосексуальну орієнтацію. Торгівці наркотиками не повинні боятися, що будуть вбиті чи видані конкурентами, засуджені до ув'язнення чи смертної кари – через повішення (як в Південній Азії) чи постріл в потилицю (як в Китаї). Важливо провести основні закони у цей визначальний період нашого буття, коли ідея відкритого суспільства ще не прийнятна.

Держави не можуть переорієнтувати свою політику, поки мають зобов 'язання планової економіки згідно з міжнародними угодами. Але від них можна відмовитися. Від головної конвенції ООН ( Single Convension ) можна відмовитися до 1 липня щороку, а від віденської конвенції – будь-якої миті. Майбутнє законодавство, що стосується наркотиків, як і старе, має бути укладене на основі якнайкращого знання про нормальні випадки споживання наркотиків. Це знання діаметрально змінилося: наркотики є – незважаючи на способи і мету вживання – передовсім смаковими речовинами
Якогось вечора зателефонували мені з однієї радіостанції, щоб задати найпідступніше з запитань: Що Ви, як професор етики, думаєте про молодь, що п'є і обкурюється? Я відповів, що коли мені було 18 років, я випивав не лише у вихідні, що випробував всі заборонені речовини, які тільки можна було курити, ковтати чи вдихати, що відвідував місця, в яких не повинен був тоді бувати і отримував багато приємності від зустрічей з особами, які там звичайно бувають, і що й надалі п'ю, курю тютюн, а буває, що й не лише тютюн. Врешті відправив радіо інквізитора: Запитай когось іншого. Я дуже зайнятий, працюю над черговим твором.

Потім я чув розповіді нещасних батьків молодих людей, що смертельно отруїлися, споживши бозна-що, змішане невідомо з чим. Провину за трагедію закидали організаторам розваги, міській владі, але жодного слова звинувачення не адресували головним винуватцям: прихильникам і пропагандистам заборони продажу засобів, шкідливість яких полягає в нелегальності.

Ніхто насправді не знає, з чого складається куплена на чорному ринку речовина, яка її шкідлива доза, покупець не може переконатися, підробка це чи ні, а споживання такої речовини підноситься до рангу ритуалу. Бездумний хрестовий похід проти наркотиків привів до того, що засоби, якими можна розумно користуватися, розглядаються законом як небезпечні для життя, узалежнюючі та злочинні. В американських в ' язницях перебувають сотні людей з неймовірно суворими вироками за те, що порушили ідіотське табу, бо хотіли щось випробувати на собі.

В багатьох латиноамериканських країнах нелегальна торгівля наркотиками – наслідок обмеженого підходу – робить неможливою демократизацію. Волосся встає сторч! Вільям Блейк написав, що дорога надміру веде до палацу мудрості. Більшість молодих людей несвідомо прилучається до цього повчання, хоча сумніваюся, чи багато з них читали його твори. Замість того, щоб забороняти пиття, краще було б, якби ми навчили пити правильно. Єдине, що треба заборонити – це порушення відпочинку інших людей і засмічування громадських місць.

Честертон застерігав від фанатиків, що домагалися закриття пабів: „Для мене краще Англія вільна, ніж Англія твереза”. Я поділяю його точку зору і стосовно Іспанії, і у відношенні до решти людства.


Дакую що почитали і зробили висновки
Ваш Morphine