Вірші Банана

Банан | 36 | Розділ: Творчість і мистецтво | 30 квітня 2012 21:55

Власне декілька днів назад прийшла в голову ідея почати писати вірші (в коментах точно хтось відпише, що краще вона б не приходила). Можливо, це називати віршем ще рано, але я з радістю почитаю всю критику. Срач вітається, різні прояви тролізму також.

Момент

Як можна бути вільним, коли маєш тіло?
Як можна вирватись?.. Все осточортіло
Тіло, губи, нирки, кості – все тягне донизу
А так хочеться понюхати цілющого хмизу

Де ти, воле? Озовися!..Нічого не бачу
Крізь решітки і в кайданах один в кутку плачу
Кожен подих наступний тягне у могилу
У віконце малесеньке ставить сонце брилу

Клац… Момент… Я падаю… В безодню німую
Ура! Вмерло тіло - я вільний: в безодні мандрую
Один, два, три дні гуляю і надоїдає
Чого людина цінує, тільки як втрачає?

Помер я… Не вернути земної одежі
Чого тоді хотілось так порвати всі межі?
Поплативсь за те: блукаю, мов привид по полю
Як підбитий ангел, замучений з болю

Не хочеться пити, ні їсти, ні срати
Та тільки вже хочеться до рідної хати!
Позбавивсь земних потреб, і зразу духовних
Тепер біль сердечний зупиняє подих

Каюсь в усіх гріхах своїх, але уже пізно
«Де мій розум тоді був?» - подумав я грізно
Отак, милі мої, життя – найцінніше
Шануймо його, любі – будьмо всі добріше!

Я тебе люблю

Коли по скрипці Страдіварі бити молотком,
Не буде сповнене повітря звуків класних.
Коли руйнуєш те, що не здобув кийком
Завжди запутуєшся в мріях власних

Либонь одне стрибає на душі:
Як вирватись з тенет без болі?
І сповнений всіх радощів душі,
Роздумуєш над щастям долі.

Згори він з тебе там сміється,
Кепкує допоки потом не пройметься
А ти лежиш такий весь без надії
І тільки думаєш про свої диво-мрії

Світає… і над небокраєм,
Де небо хоче трахнути землю
Співа горобчик, дзьбом добуває
Жуків навозних… Я тебе люблю!