УКУ vs. Жид
Ram Lam Yam Mam Bam
| 234
| Розділ: Інше | 26 січня 2012 13:32
цікаво нам після свят подумати про таке.
всі ми дуже любимо приймати участь в вертепі і радісно нам там дуже є. я один раз був в вертепі і було то вопщєм класно (хоча інші учасники вертепу так не думають). ну тоість то дебільно канєшно всьо, але класно і гроші ще давали.
але от очільники українського католицького університету собі рішили шо їм не класно і от читайте далі
Cуперечки навколо ідеї вилучення з українського вертепу образу Жида набирають обертів
…“Гутен морген. Я до вас. У найкращий для вас час. Мо' згендлюю, Мо' сторгую. Все міняю, все купую. А що треба, то продам, бо я маю добрий крам”.
Мабуть, кожен здогадається, кому належать ці слова у вертепному дійстві. Звичайно, Жидові — кмітливому, ощадливому, розумному, веселому, ну й, чого гріха таїти, хитренькому.
Чи можна уявити сучасний вертеп без Мойші та його вірної дружини Сури? “Ні, — відповість не один українець. — Бо він додає дійству такого колориту, такого заряду!”
“Це застарілий образ, архаїчна постать, що може травмувати людські душі. Не біймося розпрощатися з ним”, — із таким закликом до громадськості нещодавно виступило керівництво Українського католицького університету.
Чому режисери вертепного дійства мають відмовитися від образу Жида? Подискутувати на цю тему ми запросили Мирослава Мариновича, науковця, публіциста, проректора Українського католицького університету; Вадима Скуратівського, історика, літературознавця, публіциста, доктора мистецтвознавства, академіка Національної Академії мистецтв України; та народного артиста України Богдана Бенюка.
Жид — поганий, а ми — “пухнасті”
— Пане Мирославе, звернення Українського католицького університету, під яким підписалися і ви, викликало шалену дискусію у суспільстві. Чому ми мусимо відмовитися від образу Жида у сучасному вертепі?
— Ніхто не змушений, — каже проректор Мирослав Маринович. — Я просто хочу, щоб упродовж десяти років люди приглядалися до цього образу, зважували, чи справді він їм настільки необхідний. Якщо виявиться, що можна відмовитися, то обійдімося. Оце моя пропозиція. Для кого цей образ страшенно важливий — залиште. Та нехай ця думка працює у вас усередині. І нехай працюють аргументи.
— Які?
— Чи ображає нас, що українців у Росії називають “хохлами”, а про Україну кажуть “Хохляндія”. Певно, що це неприємно. Якщо ми очікуємо, що в Росії, Польщі чи серед євреїв змінюватиметься ставлення до нас, то й самі маємо змінювати деякі символічні моменти.
Ні, не кажу, що ми повинні любити євреїв, підкорятися їм. Лише хочу сказати: думаймо, дбаймо про свій духовний світ.
— Але образ Жида у вертепі не є таким уже й поганим! Він розумний, кмітливий, бережливий, от лише патологічно любить гроші. Але хто ж їх не любить?!
— Можу припустити, що є вертепи, де цього персонажа подають так, як ви кажете. Але мій досвід свідчить: у цьому образі передусім прагнуть показати підступність, хитрість, зло. Те зло, яке розкладає християнську спільноту. Якби це був образ лише кмітливого, розумного героя, не було б такого звернення.
— Вертеп — це народний фольклор. Викинути Жида з нього — це все одно, що викреслити рядки з народної пісні!
— Тут із вами не погоджуся. Три роки тому у нас, в Українському католицькому університеті, виник ректоратський вертеп. Ясна річ, там не було образу Жида. Але існувала біблійна сцена, всі барокові протиставлення добра та зла. У вертепі був Ірод, Смерть, Чорт.
Жодна людина, повторюю — жодна, не підійшла до нас і не сказала: “Слухайте, та що ви зробили такий недосконалий вертеп. Тут нема образу Жида. А без нього немає нічого, все блякле”. Гукали лише “браво”. Увесь університет реготав, коли наш отець Борис Чортиком бігав залом й імітував різні комічні сцени. Бо бачити отця-ректора у вигляді Чортика — це щось нове, особливе. Всі сміялися. Ми ходили вертепом не тільки в УКУ, але й містом. Жодна людина не зауважила, що нема образу Жида.
— Ви його кимось замінили?
— Ні, ми його просто не включили, бо представляли боротьбу добра і зла так, як це розуміємо. Хіба коли нема у вертепі Жида, то нема біблійного сюжету?! Не існує цієї залежності.
— Пане Маринович, коли ви пропонуєте замість образу Жида “знайти новітній персоніфікований образ лихварства, грошолюбства, корупції, підкупу та підступності”, то що маєте на увазі? Представників нинішньої влади?
— Мається на увазі те, про що зараз говорять люди, в чому бачать причини бід. У владі, корупції, несолідарності? Чому у вертепі не показати тих образів, які нам псують життя? Для того його й створювали колись, щоб люди могли побачити в ньому те, що заважало їм жити.
Різдво — це оновлення, новий дух, це період, коли любов має вступати в душу. Отже, через вертепне дійство ми маємо ставати кращими, повинні зрозуміти, в чому є наші біди. Все це, як правило, відсутнє. Зате є образ, який нам каже: “Ні, то не ти винен у своїх бідах, а Жид винен. Подивися, отут підступно зробив, там — підступно, а я що? Я — добрий, бо я з Христом. А він, чужий, мені псує все життя”. Ось чому такий “дорогий” цей образ для нас. Бо ми при ньому є дуже добрими та пухнастими.
— У сучасних вертепах є ще й образ Москаля. Від нього теж слід відмовитися?
— Так. Не треба шукати причини своїх нещасть у чужинцях. Бо ми самі винні у своїх бідах. Хто нам заважає бути в єдності — жид чи москаль? А може, кожен українець має зізнатися сам собі: я просто не люблю свого ближнього, бо він мені підозрілий, виглядає чудно, не можу з ним бути в одній партії. Висміюймо це.
“Я і цього року буду Жидом”
— Богдане Михайловичу, роль Жида у вертепі ви виконуєте просто неперевершено. Мала честь споглядати вашу гру. Але чи готові “розпрощатися” з цим образом? — питаємо народного артиста України Богдана Бенюка.
— Дякую за комплімент. Страшенно поважаю професорсько-викладацький склад Українського католицького університету. Але мені здається, що в чию голову прийшла ідея вилучити образ Жида, то в цій голові вона мала б і залишитися.
— Прихильники вилучення цього персонажа з вертепу кажуть, що образ Жида принижує євреїв…
— Вертеп має набір певних персонажів, які вже століттями існують. Якщо йти таким чином, як пропонують автори звернення, тоді потрібно всіх персонажів міняти. Думаю, це не робота ні науковців, ні священиків.
— Якщо вам і цього року запропонують таку роль у дійстві, ви погодитеся?
— А я і буду її виконувати. Коли актор за якусь роль береться, він повинен зробити так, щоб вона була позитивною, цікавою і запам'ятовувалася. Всім варто задуматися, чому український народ взяв у вертеп саме цих персонажів, а не інших. Це ж невипадково. Мені здається, що всі образи мають й далі бути в традиційному українському вертепі. Бо якщо все забороняти, то тоді потрібно заборонити і колядки.
“Образ єврея з “Гайдамаків” — теж геть?”
— Вилучити персонаж Жида з традиційного українського вертепу? Що ж тоді будемо робити з образом єврея у “Гайдамаках” Тараса Шевченка чи з образом єврея у “Тарасі Бульбі” Миколи Гоголя? — розмірковує Вадим Скуратівський. — Теж вилучати їх? Перепрошую, але ж вертеп — це похідна не просто з українського середньовіччя, а з української досучасної історії. Думаю, ці образи не треба вилучати, а лише гумористично пом'якшити.
— Що маєте на увазі?
— Образ Жида у вертепах не повинен бути агресивно акцентованим: можна обійтися без гротеску, без надміру довгого єврейського носа, гаркавлення. Треба висувати на перший план справді непогані риси представників цього етносу, як-от вміння заробляти гроші, заощаджувати. Бо що означає викидати? Це ж наївна цензура… Не можна заднім числом редагувати фольклор.
Я вам поясню, чому в традиційних вертепах маємо негативний образ Жида. Євреї прийшли сюди з польсько-литовською державністю. Наш селянин орав землю, а товарно-грошові стосунки були в руках зайд. Представниками польських аристократів на місцях були “маленькі професіонали”, жиди. Та й що їм залишалося робити? Треба було з чогось жити. Коли євреї мігрували на схід із Західної Європи через патологічний антисемітизм там, то землі тут не мали. Тому євреї займалися переважно лихварством.
Українець “свариться” з польсько-литовською державністю, потім — лише з польською, ненавидить її. Та аристократів не бачить, а всі свої біди пов'язує з їх представником на місцях — євреєм. Звідси фактично і єврейський геноцид часів Хмельниччини. Інерція тих конфліктів залишається. Тому що масова свідомість обов'язково шукає когось винного.
— А чи можна замінити образ Жида у вертепі якимось сучасним прототипом? От, наприклад, представниками влади, які щодня обманюють свій народ?
— Як на мене, це дуже небезпечно. Річ у тім, що серед українських корупціонерів сьогодні немало добродіїв із єврейськими прізвищами. І хоч їх не називатимуть євреями, але все одно натякатимуть на відповідне коріння сучасного корупціонера.
— Чи погоджуєтеся ви з авторами звернення, що висміювати Жида у вертепах не можна ще й тому, що вся Свята Родина мала єврейське походження?
— Це настільки складна проблема, що її зможуть осмислити тільки з часом. Загалом не треба кидати каміння в представників цього етносу. Він дуже натерпівся під час Другої світової війни. Крім того, Україна має позбуватися антисемітизму вслід за Західною Європою. Не час сваритися. Дивіться, що робиться в Росії. У глибинах сусідньої цивілізації дуже важкі сюжети “нагріваються”. Збирається балотуватися в президенти такий собі пан Миронов. Це — другий Гітлер. Уже лунають заклики: мовляв, шкода, що Адольф не довів усе до кінця. Так що не будемо брати приклад із російського чорносотенства. Ставмося лояльно до всіх етносів.
от мені знайома розповідала шо в уку в столовій продають спудеям чай сталін. то так чай називається. сталін, мол. може би то мариновичь якось там би шось попробував поміняти. Жид не сталін, чай.
як би ви тут сказали?