Моє оповідання про Сірьогу з Борислава. Подорожні враження.

| 31 | Розділ: Творчість і мистецтво | 8 грудня 2009 20:18

Може хтось з вас помічав, що найприкольніші історії часто стаються в поїзді. Для мене особливою є електричка Львів-Тернопіль. Там продають все: від морозива до тріла від колорадського жука і їздять дуже колоритні люди. Але цього разу мені довелося відвідати Столицю. Їхав я поїздом Трукавець-Київ.

П’ятниця 13

Я ще навіть не вмостився зручно на своїй верхній полиці, а він вже поліз знайомитися. Пропонував пиво, сигарету, візитку якогось продавця телефонів і електроніки, яка буцімто мала забезпечити мені значну знижку. Я відмовився і взагалі мляво підтримував діалог, але хлопець із золотою печаткою на безіменному пальці, здавалося не помічав цього і вже прийняв мене за свого. Хлопця звали Сірьога, він жив у Бориславі, підсів у Дрогобичі і я не мав сумніву, що за десять годин дороги дізнаюсь решту його біографії, якщо не врятуюся просто зараз.
Я погано спілкуюся із сусідами в поїздах, з таксистами, з колишніми однокласниками в маршрутках. Зі всіма, хто прагне висмоктати з тебе щось особисте. Я ділитися особистим не вмію.

Сірьога питав де саме у Львові я живу, чи можу я пробити телефони на радіоринку дешевше, чи їду я до «самого Києва» і чи маю там тьолку. На останнє я відповів, що це розмова не для вагону. Він зробив співчутливий вигляд і сказав:
-Та я можу зняти тобі завтра в Києві таких тьолок, що пішки не ходять. Мені шо? Я вже нагулявся, в мене дитина два і вісім. Але ти собі як хочеш…
Довелось відповісти йому, що віддаю перевагу здоровим дівчатам, які нормально пересуваються. Тоді товариський сусід почав переконувати мене записати номер його мобільного. Мовляв: «будеш у Бориславі – дзвони». Якби я навіть поїхав у екскурсію «стежками Івана Франка», то навряд чи став йому телефонувати, але відбитися від такої настирливості було непросто.
Приглянувшись до мого телефону, він упізнав знайому модель і перевів розмову на найбільш ненависну і нецікаву для мене тему. Після того, як я зізнався що поняття не маю про характеристики свого телефону, Сірьога з гордістю повідомив, що у його мобілці флеш-картка на чотири гігабайти і побіжно ознайомив мене з її вмістом . Він вдягнув мої навушники, але швидко віддав назад: Lюk не викликав у нього захоплення.
-Ти слухаєш Гаріка Крічевського? – запитав Сірьога.
-У шість років слухав у машині свого дядька, – відповів я.
-Він любить шансон? Можу спорити, що в мене шансону більше, ніж в твого дядька. Я на Петрівці всьо скупив. Навіть на флешці більше буде, ніж в твого дядька…
-Звичайно, - погодився я - Дядько навіть не знає що таке чотири гігабайти.
Відповідь Сірьогу вдовольнила і він залишив мене у спокої, розпочавши телефонну розмову зі старим другом. Пасажири вже вкладалися спати, але його це зовсім не чіпало.

«Вєталь! - майже кричав він у трубку – Ти мене чуєш, братішка? Я в поїзді, зв'язок перебиває. Та-а, до родичів, провітритись… Ти як там, старий? Якісь файні тьолки?! Тьолки, питаю, файні?Дай їм трубочку… Як не хочеш, то хоч дві палки за мене кинь. Ти шо – з двома тьолками не даш собі ради? А Міша є з тобою? То я видзвоню його зараз…»
Якийсь із пасажирів, які їхали з дітьми, не витримав і почав заспокоювати Сірьогу. Сірьога намагався було пояснити, що ситуація серйозна. Що Вєталь сам і дуже треба видзвонити Мішу. Опонент не здавався і видзвонювати Мішу довелося вже в тамбурі.
Повернувся Сірьога непомітно і розбудив мене від непевної напівдрімоти спалахом цифрового «Фуджі».
-Заціни який в мене фотик, Нармальна вещь…
Я не сперечався. Далі Сірьога обрав об’єктом фотозйомок біляву дівчину, що була нашою сусідкою на нижній полиці. Блондинка спочатку відверталася і ховала обличчя в подушку. Це були мляві та показові протести і на пропозицію нахабного фотографа: «тобі чай чи кофе» вона відповіла: «кофе». Розмова пішла жвавіше. За півгодини вони вже обговорювали музичні новинки і Сірьога впевнено мацав блондинку під простирадлом.
«Чула нову пісню Потапа і Насті? Нє, саму нову – про кредіт. Зараз тобі включу. Ще в мене тут Ноговіцин і новий альбом «Бутирки». Але ти два навушники бери. Два навушники – то вопше бомба!».
Дівчина їхала в Київ на сесію. Була студенткою-заочницею. Сірьога не проминув розповісти про свої студентські роки у франківському інституті нафти і газу, куди вступив за вісімсот баксів. Шури-мури цієї парочки дістали тітоньку, яка поверталася з трускавецького санаторію. Тітонька видала гнівну тираду про «теперішніх молодих без стида і совісті». Блондинці стало незручно і вона відправила Сірьогу у вагон-ресторан, пояснивши, що їй справді спати пора.

Поїзд їхав далі й далі. Колеса, як дурні, вибивали одне і те саме. Коли Сірьога повернувся, то штурхнув мене під бік:
-Андрюха. Я був у СВ-вагоні. Знаєш скільки там білет коштує? 530 гривень! Тож можна нормальне купе взяти і пивом залитися. Живуть люди. Чуєш, а ти в курсі коли ми виїхали?
Я не зрозумів і спитав що він має на увазі.
-Ну, ми ж виїхали в п’ятницю тринадцятого. – пояснив Сірьога, - А якщо ми розіб’ємося. Ти в таке віриш?
-Не дуже. – сказав я – Ми в щасливому поїзді, бо ти справжній талісман. Такі, як ти, не розбиваються.
Він трохи міркував над цими словами, а я натягнув навушники і дивився в стелю. На світанку Сірьога почав вовтузитися, бо сусід знизу вийшов на проміжній станції. Хлопець вирішив зайняти його місце, аби побути ближче до блондинки. Але майже відразу зайшов новий пасажир і «бориславський» повернувся на горішню полицю.
Розвиднялося. Наближався Київ. Провідник носив напої і каву знов називали «кофе».
Хочеш відповісти? Авторизуйся!

demi_smart | 08.12.09 20:38:02 | #

дассс… такі дійсно не розбиваються… нажаль.
ото коли читаю по бутирку(то так малолітні алкаші говорять бутилка?))) то страшенно шкодую, шо ніяк не дійдуть руки до моїх експериментів з інфразвуком…

Loner | 08.12.09 20:56:40 | #

Класна історія!Мене приперло!!!=)

Ата | 09.12.09 13:08:54 | #

руки - йдіть!

demi_smart | 10.12.09 13:55:19 | #

вже йдуть)))

PacyuchinA | 08.12.09 20:53:20 | #

Да-а-а-а-а…Сірьога парєнь цікавий. А я раз їхав на електричці до Гребенова з друзями на відпочинок, вагон був дуже повиний, але ми швидко залізли в вагон і встигли вмоститися на лавках(діло було у дрогобичі) і зайняли місце для нашого друга якій дуже хотфів вокзальних піражків з котами…Але нетак сталося як гадалося, без усяких питань стара баба зняла рюкзак з лавки і сіла на *забите* місце…Тут забігає Паштет(вищезгаданий друг) і починає з нами сваритись бо йому прийдеться їхати стоячи бо ми йому місце не заняли, ну ми знього гоним кажемо шо 2 години то хуйня потерпиш…Згодом всі зрозуміли шо краще ми їхали б стоячи…Десь через 5 хвилин бабулька зібрала про нас інформацію (імена) і почала розказувати шо вона відбма і дуже сильна провидиця, і може розказати наше майбутнє, і взагалі всо про нас…Ну ми сказали шо нам то нетреба ми окультізмом не страждаємо і взагалі дякуємо за таку інфу, нащо бабуся відповіла *а ви хлопці не пручайтеся бо я і наврорчити можу…* від тапкої заяви стало якось ніяково, ніхто серйозно з нас в ту хуйню невірив, але очі в баби були і справіді якісь злі…Ну ми погодились шоб вона нам розказала шо буде, баба напророчила кожному майже однакової хуйні з якімись ужасними подробицями, ми серйозно її вислухали, подякували, думали шо це все, але потім вона сказала шо на шару проведе нам сканування організму на наявність хвороб, та визначить до яких хвороб ми схильні, ми хотіли заперечити але згадали про гаврочіння і опиратись не стали мені сказала шо в мене з нирками шота буде,ше якоїсь хуйні всім наплела а кєнту Андрій голосно так на весь вагон каже*а ти синку їбись поки молодий, бо бачу шо після 30 в тебе нічо вже не вийде!* Андрію діагноз несподобався і він сказав шоб баба від нас від*їбалась бо вже діє на нерви, баба після цього мовчала хвилин 5 (усі мовчали бо хто її зна шо в неї на розумі) а потім почала шось шепотіти довго довго…Нас тоді вже розібрало пиво і всім було на неї похуй паштет нарешті перестав нас матюкати бо нашов місце у вагоні, приїхали ми до гребенова попрощались з бабою (та нічого не відповіла). В той же денб увечері в Андрія був як він сам казав *самий яцкій панос з усіх можливих* ми всі зразу подумали шо бабка йому3 то щастя нашептала у вагоні за то шо він їй сказав відчепитися…А паштету з його пиріжками хоть би шо…Тепер ми Андрюху підйобуєм шо тіпа їбись чувк поки молодий бо після 30 всьо)))

slavko stimac | 08.12.09 20:59:20 | #

"їбись поки молодий" - бабця не відьма, а Конфуцій :)

PacyuchinA | 08.12.09 21:02:32 | #

Ми взагалі 1 тиждень всі боялися шо шось з нами буде, бо ми бабку відшили…Андрюха після того інцидєнту повірив у віщунство і чорну магію) Але то просто збіг усе…Хоча побачимо через 11 років може і не збіг якшо стояти в андрюхі небуде то бабка і спркавді відбма)

demi_smart | 09.12.09 21:53:18 | #

гг) шкода мну там не було… я б тотій бабці напророкував
вмію я з ними спілкуватися. а надалі коли пропонують таку хуй… бридоту - можете відверто послати. хоча краще чемно впасти на умняк і розказати шо в 19 астралі на вас прийшло прозріння пресвятоподобопиздного онуфобія і ви дозволяєте їй не тратити сил на себе, а ше її можете підзарядити і скерувати)))). то шо наврочити може - то залежить від того, наскільки в то вірите ви. мене чомусь не врікають. бо смаркаю я на то з парканадцятого поверха.

real_noname | 08.12.09 21:02:58 | #

непогано написано. я навіть майже все прочитав)

famary | 08.12.09 21:07:45 | #

добре написано)
хоча отак ніби простецька ситуація, мабуть кожному з чимось подібним доводилось зтикатись.

V_lw | 08.12.09 21:34:58 | #

ну, думаю про цыгана из электрички на Ворохту знают все. и про его черного бумера и шоколадного зайца. это этакий прототип Васильцива, если говорить о музыкалных способностях. но его сценический облик - просто убийственный.

PacyuchinA | 08.12.09 21:41:00 | #

Да на кожному маршруті є свій суперстар…В здолбунівській електричці є мужик який продає пиво, так він про саоє пиво міліон віршиків склав, ходить і валає ті віршикі…

PacyuchinA | 08.12.09 21:41:43 | #

А ше згадав про тіпа якому років 25 а він в військовій формі ходить і співає про афган

slavko stimac | 08.12.09 21:48:52 | #

він тепер на Ворохту катається? Два роки тому я його ніби на Мукачево бачив.

PacyuchinA | 08.12.09 21:50:29 | #

Прогресує

Air Styles | 11.12.09 15:09:27 | #

Два місяці тому ше співав по дорозі до Мукачева)

Doo-Bop | 08.12.09 21:36:13 | #

Классно написав)

Matvik | 09.12.09 01:56:05 | #

Мда, гарно написано) Ну є такі люди, в яких синдром дефіциту уваги)) гг) Тут нічого не поробиш) Але, як бачимо з розповіді, тьолки на таких ведуться

AJVI | 11.12.09 21:20:47 | #

чому тільки тьолки?коли людина вміє красиво писати, то це викликає захоплення. І на цьому сайті тьолок мало. Вони всі із Сірьогою Бутирку слухають

slavko stimac | 11.12.09 21:59:55 | #

Та, нє. Матвіку сподобалося оповідання. Він в коменті мав на увазі персонажа. То дійсно гіпер комунікабельний тип був.

слоненятко | 09.12.09 09:10:31 | #

Да старий, дуже добре вмієш описувати, молодець мені аж пригадалося що як вперше поїхав надовго зі Львова то описував все і вся в листах до друзів - казали що смішно виходить, може знайду на милі то викладу

Scorpion | 09.12.09 11:31:32 | #

історія на пять балів, а поїзда це просто "колиска" цікавих і смішних історій

Miklos | 09.12.09 12:33:36 | #

гарно написав)

slavko stimac | 09.12.09 12:50:27 | #

всім дякую за компліменти :)

pablokorner | 09.12.09 13:17:28 | #

такі уйобки
індивідууми як сірьога руйнують нашу державу.
ненавижу слово "воше".
лаконічно написано оповідання.

pablokorner | 09.12.09 13:18:08 | #

вопше*
не ну то вопше прікольна стаття

калашнікоф | 11.12.09 22:01:40 | #

як не дивно саме на них наша держава ше дише. бо всякі умнікі уйобують за кордон. вот хто цвіт і краса

demi_smart | 09.12.09 21:58:56 | #

то правда. тіко поправка: індивіди, а не індивідуми. для різниці: Індивідуум - Енштейн, Керолл, а індивіди - неандерталець з братом його - Гопніком фон Сємочкіним)))

сокира | 10.12.09 11:42:20 | #

ех, жаль, що http://www.samvydav.net/ вмер

vasyaimmortal | 14.12.09 02:18:54 | #

я зацінив байку

Linkamanka | 14.12.09 22:47:17 | #

мда,мої б нерви не рви не витримали б такого…