I Like Your Disco – Рецензія на альбом Dalai Lama `the sixth turtle`

punker_vague | 15 | Розділ: Інше | 15 січня 2009 18:51

Нарешті мені до рук потрапив диск групи Dalai Lama `the sixth turtle`. Групи, дуже обговорюваної в рок-тусовці Львова. Групи, яку хвалять прихильники альтернативної музики яку сильно критикують фени олдскулу. Групи, яка вже здобула собі ім’я цим релізом, з чим поспішаю їх привітати.

---

Хочеться сказати, що мені, як прихильнику старої школи було: з одного боку дуже важко, з іншого – дуже цікаво аналізувати даний продукт (загальною тривалістю [43:34]).
Стиль команди на `the sixth turtle` я б охарактеризував як альтернативний рок з елементами психоделіки, з відчутним впливом Muse і Tool.
Багато шуму було піднято на рахунок якості запису матеріалу. Дійсно, Максу треба поставити тверду і жирну «відмінно», проте в плані загального саунду місцями не вистачає барабанів. …і вокалу, в зв’язку з чим можу сказати, що смислове навантаження хлопці вирішили подати на підсвідомому рівні, через величезну кількість заворожуючих слухача гітар. Шкода – вокали дуже гарні і мелодійні, приємно врізаються у вуха і вводять в легенький транс… втім – то вже таке…
Варто відмітити ритм-секцію: достатньо чітко зіграно. Бас – м’ягенький, проте є місця, де він «жирніший в тєму».
Особливо критично, мені хочеться зупинитися на двох дуже важливих моментах. Перше, це вихваляння деякими музикантами і фенами барабанщика команди – Сергія Немирського. Нічого не маю проти – на альбомі все добре записано – ритмічно і вдало в поєднанні з басом, і в плані аранжувань… але місцями партії є доволі одноманітними (наприклад gales+cosmos+prison).
Тому я аж ніяк не можу схилятися до надання Сергію статусу «найкращий у Львові» (про що серед рок-музикантів Львова були деякі суперечки).
Другий, на мою думку, критичний момент – це деяка схожість в аранжуваннях і нестачі більш прямолінійних рокових рифів. В надто концентрованій кількості гітарних ефектів. Але назагал, гітарні партії є цікаво продуманими (конкретніше буде сказано пізніше)…
І, перш ніж перейти до більш повноцінного огляду `the sixth turtle` маю зауважити, що дійсно, Dalai Lama може стати відкриттям Львівської альтернативної сцени. (Скоріше за все – серед прихильників інді-, пост-, алтьтернативного року). А якшо «черепаху» прокатірують олдскульщики – то це тільки в великий плюс для DL!

Відкриває альбом пісенька bantyky. Пісня мощна і качова. «Ти можеш бачити…тільки ти…бантики». Чесно, я не дуже зрозумів про що вона (скорше за все, про сліпу осінню любов!!! )…Гарно гармоніюють вокальні партії, гітари, нашпиговані купою ефектів, валять тремоло-риф впродовж пісні, аж до ліричного відступу посередині, ритм-малюнок побудований на тому ж тремоло–рифі. По суті, барабанна партія – суцільна кругова збивка.
Пісня сподобалася, відкриття альбому є кльовим.

Sparcles, чесно кажучи, мене розчарувала за причиною подібності на попередню пісню. Барабанний малюнок – та ж кругова збивка. Щоправда, трохи видозмінена. Гітарні партії добре продумані, (але що ви думаєте?) – знову пропущені через тони ефектів…і знов присутнє трємоло  …чесно кажуючи, після bantyky - sparcles мене розчарувала…

Але загальне враження по проходженню далі було врятовано композицією disco, що її дозволю собі назвати однією з кращих на альбомі. Вся група в ній на «відмінно»: робота ритм-секції, офігенна ритм гітару, прекрасні малюнки другої гітари, вдало напримочені вокали…пісня дуже качова, і за енергетикою проасоціювалася з Mars Volta.

В cosmos дуже радує ритмічно-рифовий малюнок всієї групи. Знову ж таки, ріспегт ритм-секції і гітаристам. Дуже продумане аранжування з наростанням емоції…Вокал під Tool…трохи не вистачає видозмін в загальному малюнку, але це не надто – пісня проходить через тебе на одному подиху.

В Audrey Hepburn мені відверто не подобається барабанна партія на куплеті…якийсь зайвий удар бочки + по малому портить весь кайф. Вдало зімітовані клавіші – хлопи серйозно погралися з ефектами. Меланхолійний вокал, від якого тобі стає ніяково і страшно…і сльозливо на приспівах…

Prison…важка композиція…ніхто не хоче бути в рамках, особливо в рамках власного «Я»…пісня подібна синусоїді – наростає і спадає…
Можна сказати що в DL ця пісня нагадує деякі «прохідні» моменти в композиціях групи Tool…

Spirulina взагалі не сподобалася. Основний риф надто одноманітний упродовж усієї пісні, ламані ритми слабо продумані, і, на відміну від disco, пропримочені вокали тут на мою думку зайві. Пісня, хоч і показує професійність групи по ламаних ритмах, все одно псує враження про альбом. На мою думку, найхарніша пісня на альбомі.

Загальна атмосфера наступної пісні whales - дуже містична. Знову можна прокатірувати ритм-секцію + впевнений бас + впевнену ритм-риф-гітару. Далі гітари розходяться, підкреслюючи напруження вокалу. Мощна композиція…

«О, прикол! Я нарешті внятно чую слова», - подумав я про наступну (соціальну ) пісню sportloto. Щоправда, я так думав до приспіву. Думаю – в пісні все зрозуміло! «2,3,4 я виграв 2 квартири…». Група сама по собі не є агресивною, і пісня дуже виграє на контрасті криків приспіву. Напевно, найбільш «рубающа» пісня на альбомі. Аранжування кльове – і останній риф. Пісня, напевно, більш рокова ніж інші.

Ритмічно–ламана gales – передостання на диску. Дуже ріспектним є поєднання вокалів. Пісня з тих, що варто вслуховуватися. Але по музиці і аранжуванні я особисто вже не чую нічого нового від DL на цій композиції. Напевно, в альбомі дійсно є трохи перебору з гітарними ефектами.

На мою думку, ціль Michael Jackson knows - композиції, що закриває альбом – остаточно перетворити ваш мозок в черепаший суп, чому є підтвердження в словах коди альбому: «модест візьми мене з собой – туда гдє лампи свєтят», «пусть женщины танцуют стоя» - це або такий «хайден трек», або концептуальне узагальнення Michael Jackson knows - під звуки демонічного бенкету чути, як чарка вдаряється об чарку, дружній регіт, спалахи запальнички…«пусть женщины танцуют стоя»…

Слухав і їв черепаший суп Євгеній `punker`