Рецензія на Riff Inc. "Я Все Маю" від metal.lviv.ua(автор Калич)

vasyaimmortal | 17 | Розділ: Інше | 13 листопада 2008 22:47

RIFF INC . СКАЛУ ТОЧИТЬ.


Зашкробали ті репетиції. Спати як лягаєш, а над головою якийсь комарисько кружляє і незахищені частини тіла кусає й кусає, потім пів ночі шкробаєшся до крові і ніяк не заснути, не стати поживою власних снів. Репетиції, репетуєш, одного часу зі мною у rock” n” rolli працював гітарист Данило, який чомусь на репетиції говорив покрученим словом репетути, наприклад він запитував, ви сьогодні чи там колись – репетути, а ще говорив він, що слово молоко українською колоко. Ми репетути, репетути після однієї такої репетути, що в Старушці, потрапив мені до рук дебютний альбом групи RIFF INC. Після першого прослуховування, в мене було одне враження, після другого відповідно друге, хоча ні, краще сказати глибше занурився у їх музику. Добре вже те, що хлопаки не лізуть у чорні дебрі deathy чи thrashy з ріними музичними відтінками. Я проти важких, страшних муз нічого не маю, але чомусь із молодих музик майже ніхто не починає з блюзу, а відразу з хрюк-року. Ми колись з покійним Чесанюком «Чеша», у нього через стіну була студія, у вище згаданій Старушці, сидимо разом, пивце потягуєм, а з того боку, так хтось реве, бурічить, з надривом белькоче, і ми охрестили такий співучий напрямок хрюк-роком, а спів де, де спів? У мєня нєт дєнєг - Вичавив із себе Кіса Воробянінов, Укого нєт дєнєг – холодно перепитав Остап, а треба вчитися, треба навчатися дорогенькі, треба щоби було. Блюз перші сходини рок розвитку. Навчися співати, інструментом володіти, а тоді вже ставай T.REXom, у розумінні не MARKom BOLANom, а безстрашним м’ясоїдом. З одного боку це кардинально різні напрямки, але ж поступово треба йти сходинка за сходинкою, вбирати знання, перетворювати у вміння. З простішого до складного, а не навпаки. Було таке, що хрюк-рокери підходили до Чеші, навчатися володіти видобуванням звуків із горлянки, щоби горло не було дупою.
Тепер ближче до головного. RIFF INC. З тими хлопцями, до речі, я вперше перетнувся в померлій тепер «Ляльці», кілька років тому. Не стверджуватиму, що за акція була, але вони мені найбільше були до душі. Навіть номер мобільного взяв у когось з них, подумував щось на дві групи створити, концерт якийсь, та де тут в нашому гімні хіба можливо підстрибнути коли мешти засмоктало.
Зачинив за собою двері, поставив диск, присів, вивчаю дизайн обкладинки. Звичайно можна сказати, мовляв, хто ти такий?, якщо погано відгукнешся про наше невмеруще творіння і багато вигадати розмаїтих слів, і жбурляти камінням, ломами, кастетами, штахетами у мій бік, але роки вуличних розборок у минулому. Молодь зараз мирна, хороша, на гітарах і бубнярах грає. З титульною сторінкою я згоден, відповідає стилю, що товчуть музяки HARD BLUES ROCK, з елементами помітного HARD CORу, менш помітного PUNKу, і майже нечутного FUNKу. Перша пісня як пісня « Я все маю » не погано, кожен хотів би мати все. Текстовий бік цілком, відповідає духові групи. Композиція « Памятай» на тлі альбому більш відгодована, бо сприймається на голову вище, потужня річ, варто було би з неї починати. Єдиний масний недолік, малий барабан, добре обзивається, коли йому постійно паличкою в пику, а от альти, таке враження, що там два баняки з вареною бульбою в лушпайках, і хтось постійно цупить картоплини і пожирає, бо звуковидобуття все гірше і гірше. Як анекдот, лось з бодуна п'є воду з річки, тут виходить мисливець і БА-БАХ! а лосю так погано, пострілу навіть не відчув. Так от п'є лось, п'є і сам до себе, п'ю, п'ю, а мені все гірше і гірше. В істрорії ROCK музики маса було не рівних, не правильних підходів до власного дітища, в більшості з маловідомими колективали. Згадалася группа HYDRA перший альбом. Чудовий вступ на повному піднесенні, а потім як надувній бабі стрельнули у ліву цицьку, пшик тай годі. Так що не варто передчасно впадати у відчай. От коли у 80-их зявився на нашому горизонті MOTORHEAD, кожен десь краєчком вуха чув, ніби щось нове ні з чим незрівняне. Пам'ятаю один знайомий ділився враженнями, ніяке не CD, вічноживий вініл, поставив плиту, “Ace of spades ” « моторних голів », завмер, перша пісня повний абажур, такого драйву ще не чув, чекаю другу, прослухав, мухи в вуха, друга така ж сама. За його словами, круто, без перепадів, без стрибків, рівно, але надто одноманітно.
«Як неправильно» - веселувато приштильна, з концепції не випадає, десь голубом літає на голови нам з посмішкою срає. Що непрально?, по при мешта, все правильно і пісня «Як неправильно », також правильнa. В композиції «ВБ-іn» віддає душком не розчавленого вантажівкою на минулому тижні кота, а ладною панєнкою, шо сі обтраскала з ранку, префайними духами, якщо по музичному то першими альбомами DIO, і RAINBOW, 80-их з Joe Lynn Turnerom.
«Ностальгія», що наживо записана на EF–STUDIO відчутно теплий, гітарно-магічний блюзок із серії Steve Ray Vaughan. В цілому хлопаки молодці, альбом створено в дусі старих незабутніх Lynyrd Skynyrd, Livin Blues, Savoy Brown, не говорячи про відчутний вплив DIO, RAINBOW. Y.MALMSTEENA, який сам дрочив гітару наслухавшись “ made in japan ” DEEP PURPLE.

Ну не все ще вдається, треба товкти і товкти до повної гармонії. Вже суперово, що робота ведеться, а не побринькали місяць другий і порозбігалися, бо колотися і блякло бухати набагато простіше.
Остання сторінка CD, дівчаток приваблюватиме значно більше, де всі чи не всі четверо стоять і обсикують якусь стіну, але піциками, дівчатка вмикайте фантазію, до стіни. Руль мабуть налюрив таку калабаню що фіг обійдеш, а стрибати небезпечно, бо нога може поїхати і дупа буде мокра як виварка гнилих помідорів. Андрюха, крутий пацан, всім показує, що зі своїм найближчим другом між ногами, справляється однією рукою. В Сані напевно по коліна, що аж зігнувся, а крильця на майці вказують, що по дівках літає, як має бути, як сі колись казало,як книжка пише. Макс – найскромніше дитя всесвіту, пісяє і мовчить, мовчить і стіну точить.
Мені пригадалася обкладинка групи THE WHO “WHO ”S NEXT” 71-го року, на якій тодішні герої поwhoїсти, повертаються обличчям зашпилюючи штани і запитують, хто наступний?

І от знайшлися наші рідні львівяни RIFF INC. Поwhoїсти зробили свою справу посеред пустелі, біля величезного каменя, який мабуть належав індіанцям, а наші герої RIFF INC. продовжують, проштовхувати себе у світі правильної музики.
Чекаємо наступного альбому. Я впевнений він буде не гіршим, і хотілося би трошки довшим. За мікрофон, пилички, гітари вхопитись. І так тримати!
Рівень піднімати, духом не падати, віри не втрачати!


RIFF INC я вірю у Вас. Ви не банан , не ананас . На своєму Вам твердо стояти . Покажіть разом світові клас .

Нарешті вродив 10.11.2008року Олег Калич Калитовський
Калич Блюз