GBOB у Львові - dalai lama та Ніагара у фіналі!
Nikman
| 32
| Розділ: Враження | 6 жовтня 2008 15:40
Львівський бетл виявився не на жарт гарячішим, аніж то було з гуртами з інших міст. Тут у результат серйозно втрутилась ще й публіка, яка прийшла підтримати свої гурти. Жюрі ж мали працювати максимально об'єктивно, щоб за результат відбору не було соромно нікому у Львові.
Відкривати відбір випало
Ніагарі, які одразу ж поставили планку для всіх наступних гуртів і беззаперечно були фаворитами вечора. Фактично саме від Ніагари усі ставили собі відмітки (+) чи (-) стосовно решти учасників. Все було міцно, злабано, впевнено та качово. Група знає як грати і поводитись на сцені і підтверджує то величезним досвідом клубних концертів та фестивалів. Відправляти їх до Києва варто навіть тому, що у Львові то чи не найнадійніша команда і ймовірність їх поганого виступу зводиться до нуля.
Другими на сцену вийшла поп-рок команда
Houston, котра з'явилась на львівській сцені весною цього року, видавши дебютну EP Aurora. Якісно зіграний поп-рок, до якого важко причіпитися окрім як з запитанням: «Наскільки то актуально сьогодні?» Проте це далеко не було головним критерієм, адже в першу чергу команда має вразити своєю сценічною подачею, бо окрім Далай Лами і Червоного жоден гурт того вечора не міг похвалитися пошуками чогось нового в музичному сенсі. Але, власне, яскравість образу в Houstona і шкутильгала. Гадаю, що невпевненість вокалістки та недостатню харизму усього гурту можна подолати активним концертуванням і дуже скоро група може стати своєрідним українським Cardigans.
Третіми випало грати групі
Evidence. З перших акордів стало зрозуміло, що Курт Кобейн ще живий і не скоро вмре у головах молодих музикантів… Але як я вже писав, то не було головне. Якби музиканти мали: якісний звук, професійність, харизматичність, впевненість - то ніхто на це б не звернув увагу… Нажаль тут не було нічого з переліченого. Певно найсиріший гурт вечора. Таке враження, що музиканти боялись публіки і намагались взагалі не дивитись у зал…
На цьому контрасті одразу стало помітно всі переваги гурту
4ервоне. У порівнянні з тим, що я бачив на відборі фестивалю Тарас Бульба, гурт став значно впевненішим і розкутішим. Музиканти нарешті почали рухатись на сцені. Проте дівчинці треба вчитись співати і то є найбільшим мінусом. Увагу привернула третя пісня, де гурт вимкнув дісторшени і спробував побавитись у експерементал. По враженням інших людей у жюрі – одна з наоригінальніших команд вечора. Проте в порівнянні з тою ж Ніагарою, яка грала першою, відчувалась недостатність впевненості у собі, хризматичності та зіграності.
a priori я взагалі не вкурив, що це було… Спершу, задалось, що буде ще один цікавий гурт на кшталт Jabberheads, які грали у суботу. Все ж таки у складі дорослі дядьки, які на перший погляд переросли принцип «швидше, важче, складніше». Проте на практиці вийшло те саме, що з Evidence, окрім пункту зі звуком та професійністю і то не до всіх учасників. Що це? Прогресів-метал з жіночим вокалом? Я навмисне ходив по залу, щоб, може, краще вловити суть, але мені гурт взагалі не пішов…
Далі
LeXXX… Ще один гурт, який я залишив за бортом свого протоколу… Хоча на відміну від A Priori та Evidence проставив їм бали по яким вони потенційно ще могли попасти у п'ятірку. Щось подібне я чув років п'ять тому на «пластових» концертах… Це явно не «Європа», яку ми обирали того вечора. Таке враження, що музиканти навчились грати на інструментах і зібрались лабати те, що вийде… Як і в попереднього гурту матеріал просто не тримався купи. Не було концепції, яка пронизувала б ниткою музику і хоч якось би чіпляла. Хоча впевненості на сцені в них було явно більше.
dalai lama – порвали! Мене плющило і розривало, хоч і я не очікував, що хлопаки зуміють вразити. Тим більше один з вокалістів гурту захворів. Можливо саме це стало передумовою того, що всі решта старались і викладались на повну. Гурт дихав енергетикою! Звук – відмінний, подача – відмінна, впевненість – відмінна. Плюсом до того було самостійне театральне дійство, яке влаштував вокаліст. Відчувалась певна аура у залі, якої не було навіть в Ніагари. Щось подібне я бачив лише на концерті французької групи Nosfell ( http://www.myspace.com/nosfell ) на Sziget'i. Це реально актуальна європейська музика, яка може бути представлена на міжнародному рівні!
Ірій. Як представник готично-металевої групи, я мав би в першу чергу підтримати саме їх… Але я мав необережність бути на концертах подібних світових гуртів на тому ж Szigeti і в Україні. І якщо, Далай Лама реально видають той рівень, то Ірію до того ще неабияк треба працювати над собою. В першу чергу вокалістці, яка замість готичного шоу видала цирк гатунку глем-металу 80-х років… Мої співчуття гітаристам, які там працювали за всю групу на рівні того ж Within Temptation. На них було приємно дивитись, але фронтфрау і барабанщик наче щойно з весілля.
Отож за результатом голосів жюрі та публіки у національному фіналі візьмуть участь
dalai lama та
Ніагара. Ми за це довго билися і таки добилися, щоб в Києві дозволили відправити два гурти, а все жюрі одноголосно підтримало цю ідею :) З невеликим відривом, здебільшого за допомогою голосів публіки, за ними розмістився Ірій, далі 4ервоне і Houston.
ПССССС: Вся ота писанина є доволі суб'єктивною і я б її не писав, якби мене про то не просили. Гурти-учасники можуть до неї прислухатись, а можуть забити і шкрябати собі у підвалі в свій кайф. Можливо за кілька років то теж до чогось приведе, як цього року привело до фіналу GBOB Далай ламу. Згадуємо, що кілька років тому у їх сторону теж летіло багато критики.