віршик

Гірка | 7 | Розділ: Творчість і мистецтво | 6 жовтня 2008 0:16

Мої бажання вірити знеслись
Стрімким польотом у гаряче небо
Із листям жовтим ніжно пролились
В свідомість, опікаючи шалено.

Вони шипіли дико: ще є час,
Знущаючись, пускали в серце кігті
Вона ридала, дивлячись на вас..
Такі малі жорстокі діти

Крізь дзеркало її стара душа
Всміхалася юначим милим личком
Закуте зморшками знівечене життя
Було приречене ще довго жити

Її невинності невірний лик
Понищив сліз посохших божевілля
Надії шал палкий давно вже зник
Його вже скарано за всі свавілля

Відсутність сивини була
Життя жорстокого недобрим жартом
Недійсністю своєю пролила
Вона на годову негрішну фарбу

Трава росла, ішло кіно,
А їй не було що сказати
Емоцій вільний час давно пройшов
Рукам слабким не розламати грати

Холодна лють, яка із дня у день
Стає близька, ба навіть рідна
Вона співає тобі злих пісень
Ти її слухаєш, тому ти їй потрібна

Безвиході криваве почуття
Байдужістю вкривається спокійно
Назад тобі немає вороття
І вибирати ти тепер невільна

невільна..