Например Владимир Высоцкий не признавал себя бардом, более того 13 февраля 1978 года приказом 103 Министерства культуры СССР, согласно записи в аттестационном удостоверении артиста 17114, Владимиру Высоцкому была присвоена высшая категория вокалиста-солиста эстрады. После чего Высоцкий уже был официально признан "певцом - профессионалом".
О своём отношении к бардам Владимир Высоцкий говорил:
"Значит, "Как вы относитесь к нынешнему менестрелизму и что, по-вашему, — бардовская песня?" Во-первых, я эти два слова впервые слышу — слово "менестрелизм" вот и "бардовская". Вы знаете, в чём дело — я никак не отношусь. Я никогда к этому никак не относился, никогда себя не считал никаким ни "бардом", ни "менестрелем". Вот, и тут, вы понимаете… Я никогда не принимал участия ни в каких "вечерах" этих, которые организовывались. Сейчас такое дикое количество этих вот так называемых "бардов" и "менестрелей", что я к ним не хочу никакого отношения иметь."
Бард — (фр. barde, від кельт. bard) — мандруючий поет і співак у кельтів, що жили головним чином на території нинішньої Ірландії, Уельса і Шотландії. Другий ступінь посвячення у жерців-друїдів. Одягалися у все небесно-блакитне — колір символізував істину і гармонію.
Бард — (англ. bard, слово кельтського походження) співак-оповідач стародавніх кельтських племен, в середні віки (в Ірландії, Валії і Шотландії) — професійний поет-співак, бродячий або придворний. Барди об'єднувалися в цехи. Виконували героїчні пісні-балади, бойові, релігійні і сатиричні пісні, елегії та інше.
Найвідомішим бардом був легендарний ірландець Оссіан (3 століття). Останнім ірландським Б. вважають Турлоу О'Каролана (1670-1738).
УРЕ:
Бард— народний поет-співець у кельтів в середні віки, подібний до скальда у скандинавів. Б. здебільшого служили при князівських дворах, але були й мандрівні. Складали й під акомпанемент арфи виконували любовні, героїчні, сатиричні, релігійні пісні. В європейській літературі слово бард стало синонімом поета.
так що нічо вони такого не починали, а вже тим паче не для того, аби буть "не такими, як всі".
насправді я просто не думаю шо вони були інакшими ніж всі. переважно то були якіта інжинєри-гіолагі які зимою сиділи креслили по канторах а тіки випадала нагода гребли в якісь ліси і там собі шьпівали. ну то так образно, но вьсо таки. ні їх творчість, ні імідж ні стиль життя не становили чогось меганеординарного і небаченого.
Цікаво, чи знайдеться на даному сайті люди, які назвуть хоча б з 5-х сучасних українських, вже не кажучи про львівських, бардів… А то виглядає, що тільки Висоцького нарід і знає…
А хто назве хоча б 3 фестивалі авторської пісні, що проводяться в Україні? (навіть ті, на яких нема вимоги тексту державною мовою)
фестивалі авторської пісні - це щось таке, як конкурс дитячого малюнку або макраме. якоюсь совєтчиною віддає. закидайте мене смаженою бульбою за мої стереотипи -( абі, починай…
Блін, клацав, клацав під твоєю першою відповіддю, інтернет завис і все зникло…
То я, кажеш, про якийсь подарунок говорив?
Відносно Срібної підкови - ти попала в точку (суперовий фестиваль). Фінал буде 24-26 жовтня у Львові.
Ще нещодавно (у серпні) був фест. Бескиди.
Вчора-передвчора в Одесі Пісенна мрія.
Ще є дуже масштабний Булат (прям як Борат )))), але там україномовним виконавцям явно занижує російсько та єврейськомовне жюрі…
Серед бардів усім би мало бути відомо нашу львівську Наталку Криничанку, Олександра Шевченка (правда його швидше до композиторів відніс би - дуже класно пише, правда сам виконати нормально не вміє), Лілю Кобільник. Також Богдана Ляльку часто бачу (правда чую в основному не його творіння), від Романа Біля теж час від часу щось чути, Філіпчук (здається, Зеновій), правда мені воно не подобається. Дуже подобається один із циклів (релігійної тематики) Ігоря Жука, дуже люблю слухати на фестивалях Володимира Невельського з Кривого Рогу (чудовий голос і музика не така як в усіх). Володимир Пироженко якби був виконавцем у якомусь хард-роковому гурті, то це була би бомба. Калич мене якось напрягає своїми затягуваннями пісні (вона у нього втричі довше звучить, ніж сама є). Також Олександр Смик і багато-багато інших.
з усіх названих знаю тільки Зенка Филипчука. і знову ж таки лише завдяки особистим знайомствам, а не через творчість.
якщо ти знайомий з творчістю, то скажи, чи вона на такому рівні, щоб загал про неї дізнався? а якщо ні, то не так вже й страшно, що ці фестивалі та імена невідомі.
Якщо ти про Филипчука, то його пісеньки якісь дєцкі і занадто про добро. Хоча, якщо знаєш особисто, то і так усе знаєш, що там і чому… :p
Відносно творчості бардів, то створювати стереотипи на основі 3-10 творінь, що чув, мабуть, не коректно, та все ж якась картина вимальовується. Хоч і повторююся, але мені дуже приємно було б послухати на найближчому концерті/фестивалі Жука і Невельського.
"фестивалі авторської пісні - це щось таке, як конкурс дитячого малюнку або макраме. якоюсь совєтчиною віддає"
Навіть не знаю, що тут написати…
Трохи мене дратує сама назва (фестиваль авторської пісні). Усі ж, крім народних, в яких авторство немоджливо встановити, мають автора… А інтерпретація - хто написав, той і виконує. А якщо автор не може виконати (у вікові рамки не вписується або горло/руки відмовили), то невже її не можна виконати нікому іншому? І трохи дебільним буває оцінювання жюрі, де враховується і голос виконавця, і володіння інструментом, і поведінка на сцені… Блін, якщо оцінюють пісню - мають наперед ознайомитися з текстом і послухати, чи воно з музикою гарно поєднане і чи не має плагіату, а все інше - до дупи.
Ну, це моя думка…
У них є і змагання між початківцями, і виступ гостей (або відомі барди, або минулорічні конкурсанти).
Іноді здається, що оцінювання жюрі явно неправильне: на цьогорічних Бескидах я б явно не так місця роздав; на цьогорічній Пісенній мрії перше місце дали гурту, який нічого нового у розвиток мистецтва не зробив. Попса дуже галіма, зато гламурна. Хоча, з огляду на настрої жюрі перед відбором, які навіть інших учасників не чули, одразу було видно, що їм перше місце присудять. Але менше з тим: скоро і ми підростем і суддями будемо :p
PS: добре що тепер додумалися надавати на таких фестивалях можливість гуртам виступати - як-не-як, а якесь навіть аранжування пісні вже тоді є.
Правда акустичних гуртів, що беруть участь в українських фестивалях, як виявляється, є мало: Телері (яких неймовірно люблю), І кров по долині, Маркер, Наголос на голос, ЕдельWays, Називний відмінок та ще з десяток-два…
(до речі, підкажіть назву одного з гуртів-фіналістів минулорічної Срібної Підкови, одна пісня якого була про настання ночі і якісь чи тіні, чи привиди. Дуже вразила ця пісня… Було їх троє-четверо, одягнені у чорне, один з них лисий, самі з Києва).
висоцкій кльовий..
ще раніше в друга на пластінках слухав пісні з афгана "врєма вибрало нас" чи як там та серія називалась… зара б теж послухав, але програвача сцуки нема, а в мп3 найти не можу((( "у меня автомат і полсотні патронов. да єсчьо пять гранат наготовє лєжат. вот уже 2 чєса економлю патрони, рядом слишен врагов умєрающіх стон. но врагі всьо ідут і я буду сражатса. й ліш одін в автоматє я оставлю патрон.."