Хроніки презентації ROCK.LVIV.UA у Ляльці.

Давач | 0 | Розділ: Враження | 22 вересня 2003 19:35

Розповідь про наш перший досвід у організації концертів на прикладі організації презентації сайту ROCK.LVIV.UA у клубі-кафе "Лялька". Цей текст буде наукою нам та іншим на майбутнє. Концерти організовуються не так просто.
Зайдем здалека…

---

Пів року до концерту.

Ми з Мордою вже погодились у тому, що буде сайт і вирішили шо буде концерт на честь його відкриття. Нас пре ця ідея і ми її всім росказуєм. Деякі групи висловлюють свою зацікавленість у цьому питанні.

Місяць-два до концерту.

Ми підозрюєм що концерт буде. Ми підозрюєм що деякі групи можуть там виступити. Але це все тільки тема для розмов і жартів. Ми ще не знаємо, що все це буде 18го числа, в Судний Четвер. І ми можем спокійно спати.

Середа, 10 вересня. Вісім днів до концерту. День першої тяги.

Приблизно об одинадцятій годині я дізнаюсь, що треба чітко знати хто буде, а кого не буде, бо якщо ми не будемо знати це через 24 години, то замість нашого концерту поставлять звичайну "диско-ляльку". Ми з мордою починаємо метушитись, а музиканти повинні напрягтись, подумати і дати тотчну відповідь, чи можуть вони виступити 18го числа. Таким чином виступати погодились Beetlejuice, Оратанія та Ніагара, за що ми їм дуже вдячні.
Починаючи з цього дня мені починає допагати організовувати ці всі шняги Тарас Бульба (не фестиваль, а чувак).

Четвер, 11 вересня. Тиждень до концерту. День зрозумілих слів.

В одинадцятій годині вчорашня інформація узгоджується з Лялькою. Тепер ми знаємо, що концерт буде.
Десь після обіду я розмовляю з нашим спонсором, фірмою "Стек комп'ютер", і взнаю, які мені робити афішки для цього концерту (А3, двоколірні, різограф).
Під вечір я вже намалював афішку і відіслав її на Стек.

П'ятниця, 12 вересня. Шість днів до концерту. День незрозумілих слів.

На парах Хапа купує мені клей.
В обід виявляється, що моя картинка на Стеку не відкрилась і там намалювали свою. То шо намалювали там, виглядає навіть краще за то, шо намалював я. Ми спішим надрукувати ці афішки і під вечір вони вже в нас є. Коли ми їх починаєм розклеювати, люди помічають, що на плакаті є опечатка великими буквами: замість назви групи "ОРАТАНІЯ" написано "ОРАНТІЯ". Ми не знаєм що робити далі, але не припиняєм розклеювати афіші по місту.
О десятій годині я сиджу на столиках і бачу дітей що обдирають наші афіші. Дітей попросили перестати. Вони перестали.

Субота, 13 вересня. П'ять днів до концерту. Перший звичайний день.

Вранці ми продовжуємо розклеювати афіші. Ми тішимось коли бачимо, що їх читають.
Потім ми намагаємось узгодити друк футболок.

Неділя, 14 вересня. Чотири дні до концерту. Другий звичайний день.

Деякі афіші вже заклеєні іншими, але Морда разраховує на те, що збереться багато народу. Нікмен теж на це розраховує. Я ж у свою чергу сподіваюсь на краще і готуюсь до найгіршого.
З'являються різні версії оформлення футболок.

Понеділок, 15 вересня. Три дні до концерту. Третій звичайний день.

Я не можу дочекатись до концерту.
Знову ж таки різні ідеї, щодо футболок. Ідеї щодо помилки на плакаті, про які можна промовчати.
Я захворів і це допомагає мені у організації концерту. Цей тиждень я не буду ходити на пари.

Вівторок, 16 вересня. Два дні до концерту. Четвертий звичайний день.

Очікування трошки спадає. Футболок досі немає.

Середа, 17 вересня. День перед концертом.

З самого ранку я розклеюю по центру на ті афіші, що залишились дивні жовті штучки (?). Не дочекавшись морду під Лялькою я іду деінде.
Після обіду морді доводиться _робити_ футболки ROCK.LVIV.UA. Це робиться наступним чином…
Є плівки, з яких під термічною обробкою переводиться зображення на тканину. Є футболки, на які треба перевести збраження з вищезгадуваних плівок. Морда бере у руки праску і проводить вищезгадувану термічну обробку.

Ніч з середи на четвер.

Щось не дає мені нормально заснути. Мене мучають сумніви. "Чи все готово до концерту?". "Завтра ще є день", вирішую я і засинаю.

Четвер, 18 вересня. День концерту. Судний Четвер.

Піт і пиво.

Ранок. Всі сидять по хатах і розслабляються, ніби на вулиці Перший звичайний день. Кожен з нас знає, де буде о п'ятій годині і що він там буде робити незалежно від того, скільки людей збереться, яка буде апаратура, який буде настрій, яка буде погода і який буде курс європейської валюти.
Годині в десятій мені в голову приходить саме та думка, яка не давала мені заснути в ніч з середи на четвер. Я згадав, що в ляльці є апаратура, є ударна установка зі всім _крім_ ТАРІЛОК і ПЕДАЛІ до бас бочки, які мусить хтось туди принести. Зазвичай це все приносила НІАГАРА, але виявляєтьтся, що зараз у них є тільки педаль. Ми з Мордою почали всіх обдзвонювати. Виявилось що ОРАТАНІЯ буде мати тарілки тільки для себе, і оскільки вони дуже дорогі, то іншим групам їх позичати не можна. До BEETLEJUICE'івців ми спочатку не змогли додзвонитись, а потім хтось з них сказав шо подивиться чи можна. Нікмен не хотів іти до "ЯКА ІСНУЄ" бо був впевнений що там йому нічого не дадуть.
П'ята година. Я стою під лялькою, я повинен десь дістати педаль і тарілки, я дзвоню всім. Приходить Морда, каже шо тарілки не дістала. Ми вже починаємо бентежитись. Але до восьмої години ще є час. За три години ще можна багато чого зробити.
І ми зробили.
Для початку ми позичили чужу педаль в "Кузьнєчіку" (Палац культури ім. Г. Хоткевича). Не звертаючи уваги на різноманітні деталі ми продовжуємо дзвонити за тарілками.
Якщо рухатись швидко, час іде повільніше. Під лялькою вже починали збиратись люди на концерт, тоді як ми з нікменом і з Омтапом поїхали в Старушку (Місце на привокзальній, де відбуваються репетиції). Звідти нас ласкаво відпровадили назад. На бігу дзвоню Морді і кажу шо варіант не заканав. Вона відповідає шо її варіанти теж не заканали і взагалі вже пізно і концерту не буде.
Насправді ще не пізно. Ми сідаємо в маршрутку, в якій якісь накурені гопи сміютьтся одне з одного. Ми хочем остаточнно перевірити варіант з Кузьнєчіком. Залишається приблизно півтори години до концерту, як ми ВЖЕ з Кузьнєчіка (з пустими руками) доходим до Ляльки. Під Лялькою вже з'явився BEETLEJUICE, хтось з них замальовував букву А у слові BEEATLEJUICE на ляльківському плакааті. В Ляльці вже були НІАГАРА та ОРАТАНІЯ, а також пані Морда, що розслаблялася, штовхаючи патиком кольорові кульки по зеленому столу. Вона настільки розслабилась, що вже не реагувала на подразнення. Я кожного разу як бачив пиво, користувався нагодою і відпивав багато жадними ковтками.
Оскільки я, Нікмен, Остап і Тарас вже не маємо ніяких варіантів, ми починаємо шукати ці варіанти серез інших людей. Я пам'ятаю як я нервово бігав під Лялькою, питав то в одної людини, то в іншої, а тим часом на площі збирались люди. Але я був впевнений в тому, що все вийде, в кого завгодно запитайте.
Хворий (це його поганяло), вокаліст BEETLEJUICE'а зміг по телефону вмовити Влада із Старушки позичити нам дві тарілки (це не повний комплект), а Нікмен в той же момент згадав про одного свого вчителя з музичної школи (на сихові). До концерта залишається десь 40 хвилин і ми розбігаємось в різні сторони. Я був замучений, роздратований, спітнілий.
Знов на трамваї ми доїхали до старушки, нам дали дві тарілки і ми поїхали назад. Всю дорогу я матюкав пані Морду різного роду нехорошими словами. Мені було цікааво, виграє вона в більярд чи програє…
З почуттям виконаного обов'язку ми поклали дві тарілки біля ударної установки в Ляльці і пішли на вулицю. До концерта залишалось хвилин 20. За декілька хвилин Нікмен прислав SMS в якому казав що ТАРІЛКИ Є!!! Тоді я вже міг розслабитись. Але не повністю.
а люди все збирались.

Нарешті концерт.

В Ляльці тривали різні дрібні непорозуміння. Морда не повірила, чи не вдуплилась чи просто не знала як реагувати, коли ми сказали що ВСЕ Є.
Нікмен прийшов декілька хвилин по восьмій. Потім це все почалось. Гавор (високий волохатий дядько з хвостиком) почав заводити нарід. Добре що Морді вдалось відібрати в нього мікрофон. В неї явно був хороший настрій (напевно тому в більярд вона всетаки виграла).
І після вступних промов початок концерту поклала панк-група BEETLEJUICE піснею "Я говно". Класно що вони поперекладали свої російськомовні пісні на українську. Хоча по-любому вони добре завели натовп. Були і люди, які не люблять тупий панк… а шкода що не люблять. Бо тупість - це щастя :).
Другими виступала ОРАТАНІЯ. Від багатьох львівських груп вони відрізняються присутністю клавіш, які дуже добре вписуються в їх стиль, яким вони, в принципі, теж вирізняються.
Останніми виступала вже всім у Львові відома команда НІАГАРА. Голос Віки було чути далеко за Ляльку. Доречі це був їх перший виступ з новим ударником.
Люди ковбасились до кінця. Було класно. Я тоді зміг сісти і спокійно випити пива.
Нас зняв оператор з камерою.
Ми дуріли і стрибали.

Коли концерт закінчився.

Включили нірвану. Хтось почав росходитись, хтось залишався, а ми ще пішли на пиво, оскільки то шо я встиг випивати за день моментально виходило назовні через пори в шкірі.
Класно шо більшість людей залишились задоволеними.

П'ятниця, 19 вересня. День після концерту. Післяслово.

В цей день глядачі чудового каналу ЛТБ могли бачити наші з Мордою заспані обличчя на екранах своїх голубих телевізорів. Ми росповідали про сайт, а ведучою була Віка.

dreamhead