“Нівроку - 2004”. Репортаж з місця подій.

Давач | 0 | Розділ: Враження | 12 жовтня 2004 16:50

Наперед забігаючи, зауважу, що фестиваль вдався. І вдався на славу! Організація, звук, виконавський рівень - все, крім погоди було на дуже пристойному рівні. Одразу перейду до перегляду виконавців, в ході якого згадуватиму по поточний перебіг немузичних подій вестивалю.

---

День1

NO COMMENT (м. Тернопіль)
Група випала нелегка участь - відкривати “Нівроку - 2004” і розігрівати пбліку холодного осіннього вечора. Грали хлопці якийсь невиразний російський рок і нічим особливим не запам’яталися. Нарід потроху підтягувався…

ALM (м. Тернопіль)
Ці хлопаки струсонули вуха тернопільчан та гостей міста (даруйте за совковий зворот :-) важким треш-кором а-ля Pro-Pain (хтось пам’ятає такий гурт?). Гролінгові репліки вокаліста на кшталт “Тернопіль!!! Хіба так зустрічають свїх героїв?!”, особливого пожвавлення натовпу не викликали, і довелось їм музикою доводити свій героїзм. Нарід трохи пожвавився, але на героїв фестивалю “ALM” явно не тягнули. На завершення вирішили “блєснути” кавером. Ставку зробили на “Chemical Warfare” від Slayer. Але, здається, ніхто з присутніх вже не пам’ятає такої групи :-(. “Герої” пішли з поля бою тренуватись далі…

ПТАХА-PROJECT (м. Тернопіль)
Зчасу, коли я чув їх востаннє (а це близько року тому), ПТАХА-PROJECT помітно “поважчали”. Але приємний голос вокалістки не дозволяє групі поповнити ряди примітивних наслідувачів Limp Bizkit. Імпульсивна музика, якій тепер бракує попсовості мелодій, щоб їх знову почали крутити на радіо…

ТОЛ (м. Київ)
Виступ цієї команди причарував і не залишив байдужого кожного, хто вважає себе “прогресивним” чи “екстремальним” (що впродовж всього фесту хвацько декларував його ведучий Юрко Зелений). Музика ТОЛ, як на мене - музика недалекого майбутнього. Маса неординарних (для української сцени) ефектів і примочок, ді-джейські фішки, синкоповані ритми - все це створювали шестеро шаманів на сцені. “Nu-metal чистої води”, “український Korn”… Ці хлопці заслуговували на палкішу реакцію публіки, яка, вочевидь, виявилась зачарованам цим дійством, і виявилась неспроможною бурхливо реагувати, або просто була неготовою до такої музики (в що не хочеться вірити)…

СКАЙ (м. Тернопіль)
Ще під час виступу перших гуртів парком тинялися кілька гопників, які відверто нудьгували:
- Ну шо, йдем на хату? Шото-тут стрьомно…
- Та ну, може хоть СКАЙ буде…
:))) Хм… Це свідчило про неабияку популярність гурту в рідному Тернополі. Юрко Зелений оголосив гурт чи не “другим Океаном Ельзи”. А самі хлопці вийшовши на сцену, зізналися публіці, що просто не знають, що заграти після такої вибухової команди, як ТОЛ. “Я себе почуваю просто дурнем, виступаючи після ТАКОЇ групи”: сказав вокаліст, щойно вийшовши на сцену. Хоча, натовп не “повівся” на такі рефлексії, і підспівував ледь не кожну пісню - СКАЙ в Тернополі люблять. Можливо, підзбирають грошенят, і дійсно стануть другим Океаном Ельзи.

ВІЙ (м. Київ)
Цих музикантів зайвий раз представляти не потрібно. Наші вуха відчули: “За справу взялися професіонали”. Справді, досвід грав у кожній ноті - все було на своїх місцях. ВІЙ просто зачарували пристуніх своїм шаманським фольк-роком.

ФАКТИЧНО САМІ (м. Київ)
Харизматична фронтвумен Ірена Карпа нікого не залишила байдужим до своїх відвертих текстів. Це повністю компенсувало відсутність гітариста, заміненого численнами фанерними семплами. Слова на кшталт «Відлижи в мене, підар!», чи «Саша - хуй!» співали всі і тішилися, як діти…

МОТОР’РОЛЛА (м. Хмельницький)
МОТОР’РОЛЛУ в Тернополі люблять і сприймають краще, ніж будь-де. Навіть в сусідньому Хмельницькому, звідки родом музиканти. Повний аншлаг :)

День2

ІНШИЙ (м. Бучач, Тернопільської обл.)
4 хлопці і дівчина (не плутати з «Чотири танкісти…»). Душевно-важка музика. Не в сенсі, що «важка для душі» а як поєднання важкої музики з душевним співом одного з «танкістів» та кобітки з яскравим, проте надто попсовим для такої музики вокалом. Слухається приємно.

ВІНКИ (м. Київ)
Українська готика. Більше нічо’ не скажу…

AUDI SILE (м. Козова, Тернопільської обл.)
Сучасна українська готика. Оскільки вся сучасна світова готична сцена перейшла на електронну основу (піонерами в цьому, як на мене, стали Paradise Lost з їх творінням 1997 року «One Second»). AUDI SILE вдається поєднувати чоловічий німецько-готичний вокал з еротичними жіночими завиваннями, які разом з іміджем вокалістки не залишили байдужою (принаймні) чоловічу частину аудиторії. Додайте до цього семпльовані барабани, проте живі клавішні, гітару та віолончель, чорно-шкіряно-в-обтяжечку-зовнішній-вигляд і похмурий настрій - приблизно так виглядають і звучать AUDI SILE. Атмосфера притягаюча.

ТІ, ЩО ПАДАЮТЬ ВГОРУ (м. Тернопіль)
Цікава професійно заграна музика, яку важко втиснути в рамки якогось стилю. Рок з надзвичайно потужним і приємним на слух і дотик жіночим вокалом. Група загалом дуже позитивна і викликає захоплення від щирості викладу.

АННА (м. Львів)
Єдині представники Львова на Нівроку. Репрезентували т.зв. «сучасну важку музику» (nu metal, hardcore etc.). Звучало це все не найкращим чином, що яскраво проявилось в порівнянні з наступною групою (яка привезла з собою власного звукорежисера).

КАРНА (м. Івано-Франківськ)
Ці хлопці звучали феноменально (див. вище). Їм нічого не бракувало - все було на своїх місцях. Якісний nu metal з фольковими нотками.

КРИХІТКА ЦАХЕС (м. Київ)
Київський квартет КРИХІТКА ЦАХЕС запрезентував щось схоже на пост-гранж з тендітним жіночим голосом. На сцені - професіонали. Все звучить до найнепомітнішої ноти. Харизма вокалістки захоплює слухачів і манить в нетрі музики КРИХІТКИ ЦАХЕС…

OT VINTA (м. Рівне)
Закривали фест рівненські рокабільщики (даруйте, украбільщики, як вони самі себе величають) OT VINTA. Мабуть, перша група, яка створила для глядачів/слухачів справжнє ШОУ (не забуваючи при цьому справно вигравати на своїх інструментах). Відривалися всі (як натовп, так і самі музиканти). І не тому, що розуміли, що спливають останні хвилини фестивалю, а тому, що музика OT VINTA сама тягне до танцю. Вибухова енергетика, шалений драйв, прикольні тексти - і в захопленні навіть байдужі до рокабіллі слухачі.

P.S. Не давши хлопцям як слід закінчити пісню, на сцену увірвався дядечко з міліцейськими погонами і нагло відключив живлення, бо бачте, вже 22:00, і час вичерпався. Та OT VINTA не розгубилися і втрійко доспівали пісню а-капелла з натовпом. Яскраво, як для фінального акорду фестивалю, і показово для нашої обмеженої влади…