TOOL – зустріч із мрією.

I4NI | 7 | Розділ: Враження | 26 червня 2006 11:40

На вікенді їздив до Польщі на концерт улюбленої групи - TOOL презентували новий альбом «10 000 Days».

Спортивно-концертна зала Сподек в польському Катовіце – ци не найбільша у Східній Європі. Сюди регулярно заїжджають світові рок-зірки в рамках європейських турне. TOOL тут вже вдруге. Попередній концерт в рамках туру Lateralus проходив тут ще в 2001 році. Тож знову фани з цілої Польщі (і близького зарубіжжя) з’їхалися до шахтарського містечка Катовіце щоб віддати шану кумирам та насолодитися живим виконанням нової програми 10 000 Days.

Весь день містом сновигають фани з різних куточків Польщі. Гардероб – стандартний: джинси і футболки з логотипами різних рок-команд. Переважають звичайно, власники футболок TOOL, але багато також фанів спорідненитх гуртів: Rage Against The Machine, A Perfect Circle, Nine Inch Nails. Подекуди трапляються раритети з іншої епохи, як-от Deep Purple чи Thin Lizzy : )

Варто віддати належне професійній організації дійства – Metal Mind Productions має тривалий досвід в проведенні таких концертів. При вході до Сподку вилучалися пристрої аудіо-відео запису (світова практика), а також будь-які харчі та напої: все необхідне можна було купити всередині – в паперовій та пластиковій тарі. П’яним сюди також вхід заборонено. Ніхто не сперечається – всім відомо про такі правила.

Персонал і охорона – кремезні, проте напрочуд ввічливі молодики в жовтих футболках, на відміну від агресивних військових, які супроводжують схожі дійства в нас, в Україні. За час концерту я не помітив жодного ексцесу – кожен чувак відповідав за свою ділянку і разом вони працювали як злагоджена машина. Сподіваюсь, колись і ми до такого доживемось, і до нас приїжджатимуть ті, хто раніше з певних причин цього не робив : (

Сиджу у найвищій точці Сподку – під куполом, якраз напроти сцени. Останні фани заповнюють останні сидячі місця і переповнену стоячу арену (плиту). Ще трохи нервового очікування і в залі вимикають світло. Натовп зашумів оплесками і скандуванням: “TOOL, TOOL, TOOL!!!” (при чому, у поляків це виходить дуже смішно через характерне тверде «Л» – яке особливо глухо звучить). Всі чекали на появу розігріваючого «special guest», як і було заявлено на афіші. Але з першими нотами завиваючого басу було навіть без світла зрозуміло: це Джастін!

Народ ще до кінця не роздуплився, хто ж на сцені, але коли з-за лаштунків вийшов Адам Джонс, одночасно вступаючи інструментальною композицією Lost Keys, зала вибухнула. Той вступ я пам’ятатиму завжди, і Lost Keys завжди викликатиме в мене ностальгічну реакцію, яку можна порівняти хіба з першим сексом: передчуття незвіданого, однак добре знайомого.

Гітарний вступ Jambi сколихнув низькими частотами Сподек. В один момент всеохоплююча вібрація оволоділа тисячами сердець. Звук проникав всередину мене, а дах помалу їхав – я не вірив побаченому і почутому. Shine on forever!..

Народ на плиті розкачувався плавними хвилями, поки TOOL не вгатили Stinkfist. Люди підхопили добре відомий ритм і почали синхронно стрибати в такт музиці. На екран проектувався кліп, люди підспівували, та я й сам почав співати, чим здивував стриманих меломанів, які мирно сиділи поруч.

Черговий хіт з альбому 96-го - 46 & 2. Мейнарда не освітлюють прожекторами – така традиція останніх виступів групи. Він стоїть на тлі екрану – видно лише силует. Відчуття присутності втрачається, тож доводиться сконцентровуватися на слухових відчуттях.

11-хвилинна Rosetta Stoned. Сидимо, мов зачаровані. Ще б пак – всі пісні з нового альбому сприймалися з максимальною увагою. Та й взагалі, творчість TOOL – не для мошу, тут мозги не можна відключати, інакше загубишся в нетрях несподіваних вібрацій.

Чотири басових акорди, і мене істерично підкидає вгору – Schism! Ще один хіт викликав помітне пожвавлення в рядах фанів. Одна з моїх улюблених пісень – співав все до єдиного слова. Відчуття, які назавжди зі мною.

Right In Two – ще одна пісня, яку я нестерпно хотів почути. Важко передати, що творилося в моїй голові в той момент, однак їй вдалося прийняти розумне рішення: не можна сидіти тут, нагорі – треба пробиватися поближче.переходити зі свого сектора в інший не можна, тож в межах свого сектора спускаюся якнайближче до сцени, займаю вигідну позицію.

Музиканти грають інтро, після якого може бути будь-що, а я марю Sober’ом. Мейнард і Адам іноді використовують клавішні інструменти, залишаючи все в рамках стилю. Інтро переходить в агресивний басовий бій – так, це Sober! Народ на плиті біситься – його втихомирюють водою з брандспойтів. Стає ну дуже вже гаряче. I will find a center in you, I will chew it up and leave, Trust me…

Фффух!.. Але й молодці – все звучить, мов на альбомі, незважаючи на складність партій. Епічний Lateralus довів зал до шаленства. Після нього музиканти сіли на сцену пліч-о-пліч, пообнімалися і просто відпочивали. Вочевидь, на сцені було не менш спекотно, ніж в залі. Натовп реве, підозрюючи, що чуваки хочуть «схалявити», і так просто закінчити концерт : )

Ха, щоб розвінчати цю ідею, TOOL вшкварили Vicarious. Дені Керрі, як завше на висоті: швидкість, потужність, і разом з тим інтелектуальна виваженість роблять його ударні партії неперевершеними.

Під вінець концерту – Aenema. Нехарактерно як для завершення, однак це справді кінець: Flush it all away…

TOOL – не з тих груп, які після свого концерту залишають по собі однозначні відчуття, наприклад всеохоплюючий позитив чи злісну агресію. Вони впали мені на голову важким каменем, залишивши глибокий відбиток в пам’яті і купу інформації, яку ще переварювати і переварювати. Цілком ймовірно, що тихого зимового вечора я поставлю в плеєр TOOL, і серце рефлексивно здригнеться при перших акордах, бо йому буде що згадати.