Страх перед публічним виступом

Говорят, что страх публичных выступлений один из самых сильных, и находится у человека на 1-м месте, в то время, как страх смерти находится, вроде-бы, на 4-м.

ше в трійку входить страх підійти до дівчини "пазнакоміцца" )))))

ну це взагалі брєд. Як можна боютись познайомитись із дівчиною? ми ж не кусаємось:):):)

я тебе здивую… але! сцена теж не кусається.

Якшо чесно, основний страх полягає в тому, що пошлють, а сцени - в тому, що засвистають

Це як для кого, мабуть

не люблю виступати перед великою аудиторією. досих пір - не виступав. хіба в дитинстві років коло 7-8 у вертепі. але то не рахується ввіду пофігістичності дітей.

виступав…ну нах…більше не хочу:?

Забитий болт - запорука успіху. Правда тупити малость починаєш на людях

Можна і болт забити. Кажеш успіх? а потім всі розказують тобі як це було жахливо і ти думаєш, що вже ніколи не вийдеш на сцену. Тут ніякий болт не допоможе:)

Забити болт на натовп і розказувати/виступати у совє задоволення. Перевірено, сатисфакція забезпечується.

в дитинстві, пам"ятаю, сильно боялась…(чомусь завжди дивилась на напис на дверях "EXIT"-певно хотіла втекти)

і я виступав правда не з музичним гуртом а з танцювальним на день Львова перед оперним , страх був сильним запоров виступ але після декількох виступів перед великою кількістю натовпу він проходить а на його місце приходить задоволення від виступу

я люблю аставатса в тєні

Проблема у тому, що навіть якшо ти готуєшся до виступу у поті лицця то на самому виступі із за хвилювання може залажати будь хто( коли група не досвідчена) але сказати чесно , страх публіки переборов після 1 разу, важче перебороти "хворобу мікрофона"

а шо атке "хвороба мікрофона"?

страх мікрофона то коли ти бачиш перед собою мікрофон і в тебе пропадає дар мови.. то ше в "Кроліків" був такий номер.. як включався мікрофон і всьо.. людину заїдало

Угу, є таке, але то скоріше не через страх, а через те, що, коли говориш в мікрофон, то чуєш себе збоку, а це завжди спантеличує, оскільки звучить зовсім інакше, ніж ти собі уявляв свій голос

Не боюся, нема чого боятися, чим вільніше ти поводишся - тим краще виходить, також колись виступав в танцювальному колективі, ти просто виходиш і робиш те, що робив на репетиціях (а деколи і без них) і не більше, просто тут на тебе дивляться люди, але як кажуть - "кто не ризкует - тот не пет шампансково" чи якось так… а шапманське після виступу завжди було
Інше діло єсі ти виходиш на публіку, без хз якої мети…

дійсно, значення має з якою метою ти виходиш на публіку. Якщо ти хочеш справити враження, щоб тебе запам'ятали, тоді ти здатен на все і ні про який страх не може бути мови. А якщо ти їдеш на сцену так, для галочки або тебе попросили, тоді вже в тебе ноги підкошуються.

І взагалі, мені здається, що сцену потрібно любити. Тоді і вона тебе полюбить. І лти ніколи її не будеш боятись

цілком згідна.

бляха в мене є той страх.. пам'ятаю як на святкуванні річниці рок.львів.юа в Ляльці Нікман випер мене на сцену.. типу знайомтесь - наші адміни.. я постояна хвилинку і потім спригнула

пацан, ты 4е спрыгуеш??

что тут сказать… выступать конечно страшно. Можно сказать - я ветеран по количеству выступлений перед большой аудиторией, и сейчас к таким вещам отношёсь как к работе, или чему-нибудь обыкновенному, наскучившему. Хотя был момент когда я выступала и получала удовольствие… некий момент самоутверждения… понять что ты можешь быть интересен многим людям. Ещё раньше, конечно, было время, когда я очень боялась выступлений)) первый раз это не касалось не музыки не презентаций лит.произведений (что я чаще всего и делаю), это была сдача проекта в худ. школе… всё завалила к чёрту, ляпнула кучу дурацких слов, всё сказала не так как хотела, вышла из аудитории вся красная под смех преподов… получила 4, а сейчас поняла, что чем больше импровезируешь и меньше готовишься - тем лучше)))

мда, короче, имхо была разумная мысль - болт забить=)
но если нет, то это просто с временем проходит.

а мені доводилось проводити вечірку.добре шо то хоч була закрита де всі свої.Другий раз на концерті, ото стрьом був, народ навіть не хотів слухати що їм говорять.тільки і знали шо кричати якусьь фігню, типу наступний гурт давай.але в загальному прикольно.Великий життєвий досвіт

А як називається така фігня?: коли є мандраж перед виступом, навіть вже вийшов на сцену а тебе тіліпає, але вже на другій пісні тебе починає перти. Потім ти починаєш дуріти. Короче закінчується тим шо до кінця тебе вже не можуть успокоїти і після виступу вся група зганяє тебе зі сцени. (ПС - я барабанщик)
Читав в книжці про Ф.Меркьюрі в нього таке на початку було особливо, до і після концерту він був дуже скромний міг ні слова не сказати, а під час коцерту творив чудеса, контакт з залом і т.д. Потім сходив зі сцени і знов такий скромний і закомплексований. Хтось там навіть казав що він мабуть якусь фігню хімічну вживав перед виступом.

Фреді Меркюрі то сила!

да… є таке… коли перші рази виступав (танци)) то було сциково, але головне почати, з думкою шо чекають на тебе, і ти тут головний)))

нє, нема такого страху, навпаки подобається виступ, роль ведучої і тп. тільки особлива зосередженість над словами. а якшо ше з кимось виступ (танці, хор і тп) - то взагалі нема. був раз мінімальний страх перед презентацією, але тіки тому шо передчувала негативне ставлення аудиторії до ідеї, про яку мала розповідати.
до речі, щодо болтів, ше помагає, коли не тіки виступаючий ложить болт, а й знає, шо публіка теж ложила ))

пс. страху знайомства, по-моєму, теж нема ))

taaAAA
a potim jak vvijdesz v smak tebe zi sceny ne znimut
bez specnazu

Спочатку дуууже страшно було, але потім звикається і приходить впевненість (знову ж таки, бувають різні виступи, деколи треба вчитись наново). Правильно було тут вище сказано - треба любити сцену, і вона полюбить тебе!

А в мене ше досі буває мандраж, хоч виступав вже у яких хочеш іпостасях. Це не страх. Але мандраж буває у всіх, незалежно від досвіду, хто би шо не пиз..ів.

nosy v kyszeni pywo :)

По-перше, алкоголь шкодить здоров'ю.
По-друге, виступи бувають різні, хоча б, виступ на практичному занятті в універі.

tudy jakraz bez bokalu nema czogo ity :)

А це ж в яких ти виступав?

думаю, все-таки не увсіх і не тобі за всіх розписуватись.

я вважаю що це позитивне відчуття нервозності… хоча , як на мене, в маленьких клубах завжди складніше виступати в тому сенсі що ти фактично на долоні у публіки і вона помічає усі твої рухи… а от на великій сцені і перед 10 000 тис люду набагато простіше… ти за 10 метрів від них і не дуже помічаєш те, що відбувається навколо… навіть товаришів по команді іноді не помічаєш))) а зауважуєш їх після виступу у гримерці…
але це почуття потрібне…без нього навіть втрачається цікавість перед вистум…я навіть хочу щоб ця нервознісь завжди була присутня бо тоді я припиню займатись музикою

розумні речі кажеш. повністю згідна - якщо не боятись, то нецікаво. І в маленьких клубах дійсно гірше виступати, бо коли бачиш реакцію відпочиваючих. то вже забуваєш що ти співає чи граєш і виходить казна-що

+1) нервы нужны) но мне как то пофигу где выступать) наверное надо нужную атмосферу словить и правильно выдать)

А ти перед 10 000 виступав? Ти хто?))

та боятися нема чого. хіба, це моя суб"єктивна думка. але якщо би мене виперли на сцену, то яби не розгубилася, бюо деякий досвід у мене в тому плані є. тим більше, кльово, коли ти в центрі уваги і на тебе уважно дивиться аудиторія))) мені таке подо)))

Ніколи не виступала перед великою авдиторією. В центрі уваги? Не знаю.. Як коли…

первые пол часа ДО - страх капец. а патом сигаретку выкуриваеш, выходиш на сцену и так про себя - та пох ! для себя паиграю) а дальше нирвана, балдёж, всё что ни зделаеш - воспринимается как задуманное) кайф. а патом приседаеш на это дело и без выступлений - ломает)))))

рік тому перед першим виступом хвилювався трохи. проте як виліз на сцену - зразу зникло хвилювання.. і слова з голови… на другій пісні згадав… а те, що на першій було - ніхто навіть не помітив…

перший конц. - хвилювався тому не співав а орав
інші - пох.
перший раз коли читав вірші - хивлювався…
інших не було)

мну вже не перший раз доведеться виступати перед великою аудиторією… це станеться 14 квітня… о боже, але я все рівно хвилююсь, і то дуууже… нас готували до того цілий тиждень, забивали голови необхідними при виступі жестами, мімікою, позами. як встанеш на сцені - так всьо і піде))) тре людям вкласти то шо ти - впевнена в собі, дивитись їм в очі і нагло всміхатись (ну не дуже нагло, але так шоб нормальне враження про тебе лишилось). отак…