Голос народу в зеленій тиші або Vox Populi + Green Silence

Давач | 0 | Розділ: Враження | 31 серпня 2004 11:22

Кожна „зелена” група на дебютному виступі намагається заручитися підтримкою гурту відомого, зрілого, в чому вкотре переконалися „ляльківчани” 26 серпня на сцені вічно живої „Ляльки”. Тобто молода і перспективна львівська група “ Green Silence ” на свій дебютний виступ запросила вже відому жовківську групу Vox Populi , яка не була в „Ляльці” ще відтоді, як проходили відбіркові тури на фестиваль „Тарас Бульба”.

---

Та й назви двох груп вдало зливаються в одне ціле чи то пак доповнюють одна одну, щоправда, ніякої тиші в „Ляльці” не було й поготів. Що ж, можемо привітати Львів із появою ще однієї групи, а себе - зі ще одним класним концертом…

До речі, невелика ремарка перед інтерв'ю із двома гуртами: цікаво порівняти ставлення до слави та перспектив на майбутнє обох гуртів…

* * *

Інтерв'ю І. Vox Populi

із Романом Скелею (соло-гітара, вокал), нагадує перестрілку:

- Яким вітром “ Vox Populi ” занесло до „Ляльки”?

- Не знаю, просто приїхали виступити і все. Ніякого підґрунтя для цього не було.

- Що нового на вашому фронті?

- Нічого. Дуже багато речей, які ми ще не зіграли. А так… нічого.

- Дуже інертна група… голос народу мовчить?

- Та ні, голос народу завжди щось рявкає. Просто ми вже жонаті, ми вже із дітьми, все-таки, більш стабільні… Рявкаємо за можливості. Та навіть із репетиціями в нас дуже туго: один заробляє гроші, другий ще десь працює, третій навчається… поки що.

- Як же перспектива?

- Перспектива у групи ставиться не для того, щоб за рік зробити собі славу і бумкнути, але, все-таки, залишитися назавжди. А не так, щоб зіграти і забутися. Во так во. На п'ять хвилин ми не хочемо заходити, а хочемо зайти назавжди.

- Гаразд, що гурт робить задля того, щоб „зайти назавжди”? Альбоми, кліпи?

- Ні, не записуємо ніякі альбоми, жодних кліпів, живемо тільки живим звуком, жодних реклам, ані радіо, ані газети, телебачення… А навіщо?

- Мусить кожна група робити бодай мінімальний PR навколо себе!

- Для чого?

- Та щоб стати відомим!

- А навіщо ставати відомими, якщо ми вже відомі!? Західний регіон ми вже взяли, нас впізнають за звуком, коли ми виходимо і граємо свій „трамвай”, нас всі знають! А більшого нам і не треба.

- Чим ще окрім „трамвая” ви „взяли” Захід?

- Якщо брати в загальному, то, напевно, тими речами, які цікавлять народ, а не п'ятихвилинними речами, які просто б'ють по вухах і задовольняють лише 10% публіки. Ми ж намагаємося зробити річ для всіх, а не тільки для себе чи певного кола людей.

- І які речі, із досвіду, найбільше задовольняють народ?

- Нехай народ виносить свій вердикт, а не я. І мій досвід, взагалі-то, нічого не вартий, чесне слово.

- І все-таки, я повернусь до питання щодо перспективи… Одним живим звуком вгодований не будеш… Гадаю, публіка цілком не проти почути альбом…

- Най чекають… коли ми нарешті визріємо до кінця і зробимо щось таке, що би сколихнуло всю Західну Україну. Ми ще достеменно й не знаємо, кого сколихувати в Україні… Найлегше „вдарити” по студентах… То все в майбутньому.

- Побажання гурту…

- Щоб усі залишалися такими, якими є…

- А може, не варто? Хай краще змінюються на краще, розвиваються?

- А то вже наша проблема, чи розвиватися, чи деградувати (то ви нам потім самі скажете).

* * *

Інтерв'ю ІІ. “ Green Silence ”

Барма, вокал : „Як з'явився гурт? Процитую слова на rocklviv . ua : було тихо, зелено, п'яно і в мить п'янючого ефекту спала на думку ідея створити колектив. Спочатку ми взагалі не планували створити групу, а грали як проект у своє задоволення. Тож, граємо ми вже більш як півроку. А потім ми потрапили на „Червону Руту”, так випадково сталося. Після чого і вирішили дати концерт в „Ляльці”. Чому така назва? Все починалося на „цитаделі” весною, коли все цвіло і пахло, було тихо і зелено. Спочатку планували назватися „Тиша”, а потім додали слово „зелена”. Все. Є ще купа пісень, які ми не грали, бо не мали часу їх зробити. Всі англомовні пісні в нас перекладені на українську, їх сьогодні ми і грали, хоча вони також є в нас у різних варіантах та обробках. А запросили ми “ Vox populi ”, бо їх поважаємо, цінуємо як музикантів і любимо таку музику. Ми хотіли зіграти із людьми, які грають легку класну музику, не проти зіграти із „Інкунабулою”, наприклад. Як виростемо, то, може, зіграємо із Каличем. В перспективі? Просто намагаємося нести частинку нашого світу, нашого світла, - вилити, щоб воно було навколо нас. Є в нас записи на польському сайті, нас вже запросили в Мінськ на фестиваль у вересні. До речі, склалася цікава ситуація, ми не знали польської, але полякам при відборі груп пояснили… музикою. До речі, на сцені виступав не весь склад, у нас ще є скрипка, саксофон, клавіші, гармошки… Хочемо створити цілий оркестр! Є безліч ідей, думок, фантазій!”

Юра (Лєнон), бас : „Я спочатку йшов попробуватись на бас заради цікавості. А потім почали робити цікаву музику, я думаю. Чим цікаву? Тим, що, по-перше, вона не попсова, має елементи джазу, панку, десь хардроку, блюзу, словом, така суміш, яку я завжди хотів грати. Класно те, що всі у групі розуміють один одного не тільки як музиканти, а й як друзі. Задоволення колосальне - як від репетицій, так і від концерту. У „Ляльці”, та й взагалі, у Львові в нас дебют. Як на мене, то вийшло досить непогано. Тим паче в парі із “ Vox populi ”, адже повинна бути якась концепція вечірки, якщо би не з ними, то би з кимось, ближчим до блюзу… На майбутнє будемо зігруватися, вдосконалюватись, плануємо скоро записатись, отак”.