Моя творчість1:"Філософія надії"(прошу не присвоювати собі)

NEbEL-fucka | 16 | Розділ: Творчість і мистецтво | 10 січня 2008 2:11

Вакуум
Сховай свій погляд від людей,
Усі кругом його спаклюжать
Закуй у вакуум тисячі ідей
Вони нікому не допоможуть;
А лиш помножуть лихо й біль.
Відкрий життя свойого ціль!
Це треба знати й не кидати
Слів на вітер, отравлений відчаєм.
Чуєш ?!! чи ігноруєш…


Про нього…
Дехто не хоче із з ним разом гнити ,
Дехто не може без нього прожити,
В власнім болоті товчеться урод ,
Безперебійності прагне народ…

Все він продасть ,проміняє і купить ,
Та сонце не зможе продати ніхто ,
Бо в ньому захований розум його !!

********
Терпіння , почуття та погань
І гнів від вилитого зла ,
В мені заселились одного дня ;
І де тепер , куди їх діти !!?
Як дотепер я буду ще терпіти ,
Усе терпіти до логічного кінця..
Це все , що я хотів сказати !
Бо всеж люблю своє життя.
Й хоч Доля програє
Недолі нас в карти !
Хоч всіх нас забудуть,
Але життя варте:
Страждання й кохання,
терпіння і Розум..
Фатальні проблеми…
Все треба стерпіти
Від дивних провин душу начисто змити,
Поглянути вгору – яка красота
Й сказати усім яке гарне життя!

***********
“Ніщо не вічне” – хтось казав,
хоча у третє помирав.
Усе життя чогось укав,
Запитував і знов співав…
Про те чого не треба чути,
Про те, що краще призабути..
Про те ,що справді маячня і зветься вона сенс життя!!!

Філософія надії
Новий день настав , нові сили дав,
Дав нам нові мріЇ!,
З філософії надії…
Розбиваючись об лід,
Між століттям ставлю слід.
Роззакриви своє Я…
Не людина, вже змія!

Сили дві керують всім
Де я , хто я, що я й з ким???
Філософія надії – безнадії мої мрії..

Мріять дивлячись у ніч,
Крізь сліпі ліса обличь,
Що не думають й не сплять
Без надії і проклять.

Людей роблять…
Людей гублять..
Ромель
У твому тілі сховані десятки секретів,
Ти щирий наче вітер і літати хотів,
Але життя поправило тебе на цім світі,
Заковуючи у страждань спротивлений спів.

І ти сидів у парку , а може у лісі,
Спустоений назавжди та багата душа!
“Свою роль відіграв, тепер іди за куліси.”
Шептало небо зорями великого ковша…

Та ти співав й чекав допоки сонце прогляне,
Для когось розпочавши ще один щасливий день,
Став сином одинокості вдихнувши повітря,
І нову роль знайшов собі між стосом імен!

Філософія надіЇ ( Зацикленість однієї миті…(его))
Вечірній туман залива все зелене,
І мертві ідеї приходять до мене,
Мільйонами тихих, безпечних причин:
Де я тепер, чому я один ?!!

А вдома так холодно
Наче в могилі.
Тут в темряві бродять
Ангели білокрилі.
Їх пальці стискають
Руки людей…
Поможіть їм піднятись
до своїх дітей.

І туман заливає
сонця сіре болото
це триває віками…
Перетворює в злото.
Він несе мені біль,
Спогадів непогоду,
Він їдкий наче сіль,
Наче голос народу.
В ньому душі істот,
Що не бачили неба,
Що померли тоді,
Коли було не треба.
Народились у смерті і не знали тепла,
То чому ж ми , уперті, кажем , що їх нема!

Зариваємось в землю
Закриваємо очі,
Творим світ ще раз…знову…
Та душевну утому!
Ми показуєм вірно,
Шлях на вірну дорогу.
Та , яка не приводить нікого додому.
Ми будуємо горе,
Хочем висушить море.
Ми існуєм для себе,
Хто, що бачить те й творе.

Нарікали безсмертя,
Фараонам в пустелі.
Та й вони поздихали
І не мають оселі.
Ми ж благаєм пощади,
Хоч такої й не знаєм .
А самі з своїх ближніх
Шкуру вдало здираєм.
Ми ніхто у нічому
І нікому не треба,
Пояснити «як треба»,

І залізти до неба
Хочемо всі!
Та не можем…
Маєм чим –
Не поможем!

Розібратись у всій правді
П’яному не взмозі.
Край свій рідний загубили,
Все життя в дорозі!!!
Сміємося що є сили,
Танцюєм й співаєм.
Як колось, 100 років тому,
Долю пропиваєм.
А всі біди на других тихенько спираєм:
Ті мішають добре жити,
Ті – вдосита пити…
А тотой , яка скотина,не хоче робити.
Робити щастя та для нас,часу ми не маєм!!! –
Ми всі заняті, труба, - ВЛАДУ ОБИРАЄМ!

Філософія надії(Відсутність)

Безглуздо вдивляється в світ чиясь душа
І вітер ганебно розвіває волосся
Весна 40 років не бачила цих небес!
Її небуло , вона зникла з Землі.
А ми, все надією сповнені, сидимо і чекаєм
Чогось кращого ніж є зараз
Хоч чого саме й не знаєм…
Але точно марно час гаєм.

Летять урагани, пустельні бурани
І повені , селі; гуркочуть вулкани.
А ми, все надією сповнені, сидимо і чекаєм
Чогось кращого ніж є зараз!
Бо правда – “Надія помирає остання!”
Першою помирає особа, людина.
Така возвишена і ганебна.
У своїй зажерливості і лицемірстві топиться.
Не залишивши надії іншим.
Я так не хочу…

Просто розпочни розмову з собою,
Ти дізнаєшся ,як живеш і хто ти..
Але інші не зрозуміють тебе
І надарять клеймом: “ІДІОТ”
Бо так зараз модно,
Бо так не роблять вони!!! “Сіль землі”,
Але отрута для особистості , як такої!

Бо так й ми робимо:
Того, так бажаного і чеканого,
Найбільше боїмося.Саме в останню мить.
Коли вже пізно і ворота безодні відчинено..
Ще крок і все..і всі роблять крок.
Вперед!до кращого майбутнього!
У НЕБУТТІ!

Філософія надії(ідея)
Я несу в руках страждання ,
І реальність,і кохання.
Очі впевнено закрив ,
Ще один крок я ступив.
Шукаю відповідь на те чого нема,
Бо в день не світло, а пітьма!
Чекаю ночі , щоби погуляти,
Щоби від всіх своє лице сховати,
І знов чекати й сумувати..

Дай мені крила,депресія моя,
Я хочу полетіти , де нікого нема.
Там 7 годин побуду і вернусь…
Тоді я знову мов перероджусь…
Тоді я полечу до неї,
Своєї милої ідеї,
Де ріки щастя й небеса!
Там сяє неземна краса.

Моя утопія

Про що ридають очі ,
коли посеред ночі ,
від болю серце затремтить…
Ну , а навколо все вже спить.
Чого тоді дуща кричить,
Що варта серце зупинити,
І часу лік навік розбити..
Для того хто зараз не спить!

Чого ж на віях сум тремтить
Чому сльоза сріблом блистить
І опадає на підлогу…
Для нас будуючи нову дорогу!

І всеж про що ридають очі?
Про те, що зараз ти далеко,
Моя ти ЗОРЕ дня і ночі.
Тому і спати вже не легко!
Ніде не треба зупинятись,
Робити крок уже назад.
Ми ,люди, прагнем помилятись
Та всеж долаєм безлічі завад.
Лиш би було для кого посміхатись!
І лиш би хтось за нас був щиро РАД!
Подумай!
Зірок у небі не злічити
Воно безкрає як душа!
Хто ж може душу відчинити
Тоді ,коли її нема.
Хто може випити весь
біль з десятків-тисяч поколінь;
хто розіб’є об землю хмари ,
які несуть від сонця тінь?

Ніхто не може не можливе,
Людині все це не дано,
Не забувається щасливе ,
Роззаспокоєне добро!
Не розривається страждання,
А лиш стихає… лиш на мить,
Та пам’ятай ,що за хвилину
У сто раз гірше заболить.

Немає зайвої дороги,
І часу плин не повернеш.
Хоч через кам’яні пороги
За ним сумирненько пливеш..
Не зупинись, не оглянись
Бо будеш збитий течією.
Ти краще наперед дивись
Обдумай всенову ідею.
І стосом віри укріпись…

В тобі живе рочарування.
У людях , речах , у мені.
Та не суди занадто строго;
Хто завжди правий у житті?!!
Ніхто не золото , не срібло.
Ми швидше схожі на свинець:
Стараємось триматись міцно…
Та прогинаємось в кінець!

Не зрадь, кріпи свої ідеї!
Спонтанно думку не міняй.
І перш ніж що-небуть зробити,
Подумай добре й зачекай.


*****Філософія надіЇ( це не держава!!!)*****
Де подів тепер свій гонор ,
сину України ?!!
розміняв його на гроші,
страшної руїни…
Тільки ми вже демократи-
Будуєм палати.
як плювали ,так надалі будемо плювати !!!
На людей , на батьківщину ,
мов Урки без роду…
Та що там - будуєм клітку
для свого народу.
А блатним цілуєм ноги…
Та кричим:" Свободи!!
дайте нам прийти до влади ,
ось то закеруєм.."
Ага..
Зберемо усі манатки ,
й в Європу скеруєм ;
а незрячих й весь “непотріб” у тюрми засунем…
Де сидітимуть бандити!

Лиш згадають діти ,
засміють , пропроклинають
щирих "патріотів" ,
Жирних , гордих ,
і захланних…
просто ІДІОТІВ !!

Щож , здобули ми свободу Важкою ціною ,
не здобули тільки розум і державу свою !


*****Філософія надіЇ (те чого немає..)*****
Тиша…
У нії мій спокій і душа ,
Я так люблю її,
Але її нема.

Сповідь (:-/
Несе кудись мене життя ,
Та знов брехня і каяття
У голові моїй бринять
від тисячі чужих проклять ,
Що ранять душу….
Але я звик , я звик до цього
І затих.
Послухать спів душі моєї
Хоч раненої всеж своєї.
І ніч , і день – усе в ній є ,
Ніким не прохане , а дане .
А чи це добре , чи погане,
Вирішувати не мені !

Все люди вирішать за мене ,
Що чорне – скажуть , що зелене,
Де світить світло – там пітьма …
Кругом лише БРЕХНЯ ,БреХня.

Вона і в мені була оселилась ,
Та тіло Господу молилось,
Щоб благодаті не лишав
І у біді не покидав !.
Бо віра э сильніша всього ,
Усього доброго чи злого,
На світ нас вивела вона
Щоб показати це життя,
Яке одне!
Що ж я зробив –
Сімнадцять років мов й не жив ,
Десь мріяв , що якось все буде
І було все…лишень не те!
Тепер настав мінятись час,
Бо віра знов чекає нас.

Філософія надіЇ(Історія для тих хто переміг,а не для нас..)

На очах міняється життя,
Інші ідеї ,цінності , свободи.
Але тоті , хто так любив його,
Вже не отримають своєї нагороди.
Суспільний устрій лиється без міри,
Це ,швидше, прояв страху , аніж віри…
Це боязнь завтрашнього дня
І все цілого пізнання!

Де ті , які оспівували гарно,
Оце життя! Що , буцімто не марно
Ми проживаєм…ЗАПИТАЙТЕ В ДІДА!
Він скаже : «Вже нема і сліду!
Життя вже зараз не таке…»
І правда: воно чим день гірке!

А ті, хто бачив «зарево свободи» ??
Сліпці!
Усі, усі кругом народи
В неволі вільні жебраки.
Невольниками були й козаки…
А теє світло «правди й миру»;
То лиш туман. Я кажу щиро.
А може дим від згарищ слави,
Гіркий такий – кроваві були справи!

Тому я прошу вас усіх,
Не возвеличуйте того , чого немає;
Брехати і оббріхувати гріх!
Будемо жить…Нам Бог допомагає!



Як бачимо , життя єднає всі обличчя ,
В дорогу поведе по безлічі світів.
Як бачимо , життя нас за собою кличе,
І на руках несе куди б ти не хотів !

Але воно коротке і дуже екзотичне :
То чути крики жалю, а то веселий спів!
Не кожному хватає ще мужності стерпіти ,
І рве занадто СКОРО , хтось плив красивих днів…

+++++Продай+++++
Продай мені дірку в голові ,
Задарма вбити я не прошу ,
Для тебе я перешкода у житті ,
В якому всіма правлять гроші .
За це – плати , за це – подай .
З грошей змурований цей край !
Без них усе глухе й німе ,
Та в них спокою не знайде…
Ніхто !

*****Філософія зими(яку я так люблю….)*********

Холоди прийшли та немає снігу,
Осінь геть пішла , а зима – мов диво!
Синява небес , добрих і прозорих ,
Сонце з висоти до людей говорить :

“ Не зігрію вас , бо тепло минає,
і нехай дарма серце не страждає ,
а солодкий чар всіх заполоняє
і несе у верх , в глибочцінь високу,
де зірки сіяють і любують око ,
де переживання не турбують душу …
ти туди поринь , я ж світити мушу .”

і тоді радій , бо ж зима не даром ,
скоро ось тепло – весна вже незабаром !!!




Філософія мрій(Не розчаровуйся…)
Зірки на небі , ще безхмарнім ,
Залитим чорним полотном .
І стогони в коханні марнім ,
Що заповняє світ багном.

Без сили око привідкрити ,
Без намагання зупинити
Цю безнадійність почуттів ,
Ти не спіймав чого хотів…

І зразу ж кинувся в обійми
Вина , горілки й забуття.
Щоби просити потім в займи ,
Цього строкатого життя.

Просити легко , а хто дасть ?
Адже уміємо лиш брати ,
Користуватись й викидати,
Усе не треба нам ,… хто дасть?

Ніхто крім Бога – в цьому правда ,
Тому побережи себе до завтра ,
А завтра ще так само затівай ,
Усе з достоїнством сприймай.
*****
Філософія Міста

Порох днів на нас осів,
З труб заводу чути спів,
Шелест автомагістралі
Та людей життєве раллі.

Перегони за добром,
І добробутом ,житлом.
Сірий ліс бетонних скель,
Місто-рай серед пустель…
Пустель гаїв , лісів , степів
Річок прозорих і ставів:
Блакитно-щедра неба вись…
Покинь усе це, не барись!!!

Романтики асфальтної пори,
Представники міської дітвори.
Нам треба вуглекислота.
Руїни міста – ось краса!
Романтики нічної пори дня,
Коли так тихо , коли ніде нема
Отих старечих перехожих,
Що в день на привидів похожих,
Що прививають нам любов,
Природи –матінки й п”ють її кров…
*****
Не форматні діти (філософія сучасності)

Ми вже давно не співаки,
Бо проспівали все , що можна.
Ми – хамери,ми – молотки
Вбиваючи зухвало NEW рядки
В історію земної благодаті…
Що твердить ніби всі багаті.

Ми ж параноїки і наймані убивці.
Із стертими гектарами душі
Прогрес технічний любим й в сні!!
Бо він найняв нас..нас убити.

Але й йому уже не будемо служити,
А постаратись краще – будем жити.
Вбиваючи зухвалі тези дня
В щоденник світового пізнання!

Ми бунтарі! Ми проти тих хто проти
І розпинаємось до рвоти,
На площах , ринках і майданах,
Освячуєм свободу у кайданах.

Ми ті хто є, за нами прийдуть інші
Заангажовані й осліпші.
І не старайтесь вбити нас,
Бо з нами ПИВО,РОК І ЧАС!





Філософія дійсності.

Розглядають очі дійсність,
Чують вуха слів потворність.
Маячньою мозок повний,
Фарб і барв несерпно сірих
Темно синіх, світло білих.
Сходи в небо обвалились
В рай ворота зачинились.
Ми ,всі дружньо помилились
і по світу погубились.

Запах соленої страви.
Став у ніздрях…Він з канави!
Абсорбуючи собою
весь цей мотлох із журбою.
Вітер оживив газети,
Що покрили пів планети.
Закружляли й ми у танці
У суботу рано-вранці.

Чим же не прекрасний день:
Завтра, вчора і оцей.
Всіх у дійсності буття,
Він поніс в своє життя!

Я стою і бачу дійсність
Фарб і барв нестерпно сірих.
Чую слів німу потворність
Дивних пращурів безсилих….

*******
Зелене море славного вина ..у нього з усмішкою поринаю
За все ,що я роблю ..за це і помираю
Це моя вина!
Я сам собі ніхто…
Я пригадую те чого нема.
Нехай я знаю це,
Але це не міняє
Моє життя іде, мій час вперед спливає.
І кроком світло закриває,
Від погляду моїх очей
Й безумства проспаних ночей..
Просто
Нібито
Я зійшов з глузду.




Філософія надії (заперечення)

Обман і біль неначе сіль,-
Любов і насолоди гниль..
Оце така проста ціна
за те чого ще небуло й нема..
Я ж вірю в кохання
І знаю любов..
Це те , що завжди зворухоблює кров,
Це слабкі страждання у горлі комком!

Якщо розібратись у своїх словах
Нажаль розумієш – кохання це страх.
Це сумнів і користь , бажання у снах,
Залежність від неї, а не від ідеї.
Це вірші гламурні та квіти в руках!

Тоді ж розумієш, що сонця нема,
А те що сіяє – ілюзія й тьма,
Закрите обличчя від попелу мрій,
Колишніх ,тепер вже не збутих надій!!!

Давай призабудем минуле і час,
Давай покохаєм й повіримо в знак
Як легко нам мріяти буде тоді…
Бавай усміхнемся й не будем сумні!!