на межі (пережитий вами екстрім)

слоненятко | 45 | Розділ: | 20 грудня 2007 1:50

Я чесно кажучи без поняття як назвати цю статтю
Історія, яку я хочу розповісти виглядає приближно так:
попередній понеділок, 6:30 ранку, сонне створіння на імя Орест якимось кавалком свідомості зауважує дзвоніння будильника.. тре вставати.. ой як недобре..але треба бо на роботу.. ок - вилазимо з ліжка, і, не вдягаючи окулярів, плентаємося в ванну. Відстань від кімнати до ванни до сліз смішна: ліжко-метр кімнати-коридор-ванна. Тому очі не треба відкривати а можна продовжувати спати до самого умивальника і холодної води в лице. і тут виник один нюанс: двері з кімнати на коридор є(були) поєднанням деревяної рами і шкла всередині - і це сонне створіння без окулярів з заплющеними очима "віійшло" в зачинені двері, які за його переконанням мали б бути видчинені, бо завше так було. Темно, я напорююся коліном і головою на двері, шкло починає тріскати і сипатися, а я страшенно галмуючи стою і продовжую спати. І тут я відчуваю як щось загадкове починає ставати частинкою мене - входить в мене і розливається приємним теплом по тілу (я теверезий, сексу немає!!!) - я шарпаюся назад і завмираю - триває це десь долю секунди. з завтику мене виводить звук "кап-кап", я вмикаю світло і спостерігаю як з колін за землю падають краплинки моєї крові. мене охоплює почуття страху "всьо-приплили " я хапаю якусь шматку і намагаюся затулити доволі таки позитивну рану на лівій частині грудей поки що не усвідомлюючи що теоретично моєму життю ніц не загрожую і будучи свято переконаним що це мої останні хвилини кличу свого співжителя "Юрко" чую "Юра - Орест цє вола" (Юрко - орест тебе кличе) - чую просування Юрка по вітальні - "Орко - ти шкло розбив" "Ага - але то не найгішре" - "Йоп тваю мать" (х3) Мені в голову приходить найгеніальніша річ, нє - дві речі - я голий і Асі буде незручно і мені треба помитися - плентаюся в ванну відкриваю кран і чую що свідомість мене покидає (от і все - був би віруючий почав би молитися а так невідомо що робити) починаю падати мене підхолює Юрко і повертає в кімнату я лежу і бавлюся в гру - як зайняти таке положення щоб кров була в рані а не виливалася - Юрко відкриває вінко - в кімнаті стає холодно і мені стає легше - Юрко іде в вітальню "Принеси мені мокрий рушник бо перекисю немає а треба кров зупинити" ..ТИША..хм…може вони поснули??!! ідіоти !! я тут загинаюся а вони сплять..паро разів гукаю Юрка і нарешті приходить Ася - "я тутай єстем" (я тут), "бо Юра земдляв" (бо Юрко зімлів) гідний вчинок з його боку враховуючи те що я потребував допомоги …
далі все пішло добре - Юрко відійшов, купив перекісь, за годину я зміг встати і піти в лікарню, мені наклали шви, все обійшлося. Але коли я прийшов додому і подивився на вигляд кусків шкла які залишилися в рамі а могли і випасти мені знову стало страшно бо я явно не планував помирати тим більше так дибільно
Мораль така - треба бути уважним і зосереджиним бо хз що вас підстерігає навіть в знайомому приміщенні,от. Ну і певно - жити хочуть всі.
А питання таке - чи в когось з вас були ситуації в житті, в яких, принаймні вам здавалося що ось-ось вас не стане і які думки були тоді в вашій голову?
Бо в мене було так "Який жах…не хочу…родина друзі близькі…і якийсь хаос"
Дякую за увагу - для бажаючих можу в асьці розписати пріколи на роботі і в лікарні того дня