Рецензія на альбом групи Ways Of Dependence Раби і Жриці

Вар’ятка | 25 | Розділ: Новини | 9 грудня 2007 0:39

Ну що ж… Ще одну молоду львівську групу можна привітати з майже повноцінним релізом. Майже – тому, що, на жаль, як і багато їхніх молодих колег в Україні, розраховувати на просування з боку якогось крутого (або не дуже) лейблу колектив „Вейсів” аж ніяк не може (принаймні, на даному етапі). Щодо останнього, то тут є і одна позитивна сторона – диски розповсюджуються абсолютно безплатно.

---

Як і більшість дебютних альбомів, продукт не вражає якимось надзвичайним професіоналізмом, але це сповна компенсується енергією та оригінальністю пісень. Також хотілося б відзначити кардинально (на мою думку) різний саунд кожної окремо взятої пісні. Добре це, чи погано – не мені вирішувати, проте, даний факт додатково „оживляє” альбом, і, поряд із різноманіттям стилів (від легкого „білого” блюзу „Наркотичного Сходу” – до майже ню-метальового звучання пісні „Сльози”) додає йому свого, в чомусь неповторного, колориту.
Про тексти сказати багато не можу, оскільки для мене особисто (можете матюкатись) вони мають другорядне значення. Тим не менше, деякі цікаві моменти все ж можуть зацікавити навіть такого черствого критика, як я. Про це далі детальніше.
Обкладинка… Ну, скажу відверто, лицевий розворот мене явно розчарував, можливо, варто було більше виділити назву, тобто, видно кустарний метод виробництва. Внутрішня частина виконана набагато краще, до неї, мабуть, претензій немає.
Одже, конкретно по кожній пісні ( а їх альбом вмістив аж 13):
„Грані Життя” – Пісня, що найбільш вдало підійшла б, як заключна, проте, вона відкриває альбом, що, втім, теж реалізовано доволі непогано. Навіює спокій, уявляється тепле каліфорнійське сонце, одним словом – життя прекрасне!
„Місто” – Друга композиція „Місто” кардинально відрізняється від попередньої. Тут вже робиться ставка на важкість, по стилю я б її відніс до хард-року, майже металу.
„Все Життя” – Одна з двох пісень, що їх новий склад групи залишив у своєму репертуарі, хоча звучання її досить сильно помінялось. По стилю – чимось нагадує попередню. Неодноразово виконувалась на концертах.
„Сльози” – Одна із найвдаліших (як і найважчих), на мою думку. Чесно кажучи, не чекав від цього гурту такого звуку. Важкий риф, що місцями переходить у короткий акустично-психоделічний програш (чи куплет). Дуже гарне гітарне соло, як на мене.
„Наркотичний Схід” – Так само, одна з кращих пісень. Стиль – білий блюз, що межує з баладою. Текст хороший, навіть дуже, що, в принципі, не дивно, оскільки всі учасники групи блюз грають не перший рік.
„220” – Друга пісня, що її група виконувала ще в старому складі. Тут я відверто розчарувався, оскільки, на мою думку, основний риф цієї пісні явно має більший потенціал. Тут же він якийсь розмитий і нечіткий. Зате текст досить цікавий, неординарний, можна сказати. Стиль – хард-рок.
„Юний Орел” – стьоб з відомого всенародно коханого виконавця, чиї пісні не залишать байдужим ані злобного металіста, ані п”яного панка під якимось пам”ячником. Так, ви правильно здогадались – мова про Михайла Поплавського. Кавер виконаний в рок-н-рольному стилі, з певною зміною тексту. Як мені здається, одна з кращих пісень альбому.
„Pacification” – 6 секунд надскладного інструменталу, з супероригінальними вокальними вкрапленнями, то треба слухати.
„Емотика” – Пісенька про стиль, що прийшов до нас із запізненням у 20 років, проте міцно вкорінився на цих теренах. Стиль – рок-н-рол. Слова дійсно відображають сучасний стан справ, тому дуже навіть непогано, як на мене.
„Тебе Такою” – Доволі непоганий фанк, дуже хороше звучання. Текст хороший, правда, з проколами („…я не керую кінцем”))). Гарна композиція, позитивна, я б сказав.
„Всі Радості Життя” – Пісня про важке рок-н-рольне життя групи і наближених осіб, список яких і озвучується впродовж трьох з половиною хвилин. Інструментал – дещо розмитий. Стиль – на куплетах – рок-н-рол, програші – хард-рок.
„Пісня Без Назви” – Написана в пам”ять нещодавно загиблого Віталіка Ребежі. Мабуть, найкраща на альбомі. Стилістично нагадує ранній „Океан Ельзи”. Дуже класна пісня, я б робив її однією з основних в репертуарі.
„Раби Бажань” – Заключна композиція. Я б її охарактеризував, як психоделічну. Дуже добре тут вписується вокал, хоч текст складає всього лише три(!) слова. Це доповнюється ахами і охами, пропущеними через купу ефектів. Надзвичайно вдала пісенька, теж одна з кращих.

Замість заключного слова зазначу – будь я директором дистриб”юторської компанії, то взяв би цей продукт на реалізацію без вагань.