2-ге грудня. Звіт з концерту

romko321 | 13 | Розділ: Враження | 5 грудня 2007 9:40

Звіт з концерту в клубі „Одне Все” 2 грудня
року Божого 2007-го,
або
„Пекельний Метал на розлив”: як це було.

…чорна хмара заволокла небесний простір… Проте, повний місяць все ж спромігся якимось дивом виглянути зза неї, освітивши своїм блідим промінням окраїну великого міста. Тут звідкілясь почулось собаче виття, потім друге, третє… Вічність неначе розступилася перед невідомою силою, в якій відчувався абсолютний спокій, і, водночас, могутність неприборканої стихії, готової поглинути все навкруги. Її потужну ходу нічого не могло спинити…

---

Так, стоп. Щось мене починає заносити, та і я, власне, не маю бажання залякувати шановних читачів на самому початку статті. Отже, про все по порядку.
Думаю, ні для кого не буде відкриттям: нижчеописана подія обговорювалась в колі львівських (і не тільки) металістів (і не тільки) вже достатньо давно. Цьому посприяла як досить потужна підбірка виконавців, а саме „Круг Тіней”, „Метелики”, „Камелот”(який з певних причин був пізніше замінений на знаний львівський гурт „Реквієм”), „Ірій”, ну і звичайно ж вже напівлегендарний „Листопад”, так і хороша PR-кампанія, яку проводили не менш відомі особистості організаторів, а саме Вася „Іммортал” і Паша „Мет”. Зважаючи на це, всі мали повне право очікувати на щось більше, ніж просто чергову метал-тусовку. Забігаючи наперед, зазначу, що наслідком цього була чи не рекордна кількість глядачів – більш, ніж 250(!) рил, п”яних і тверезих, хаєратих, і не дуже, що вшанували своєю присутністю клуб в кінці Зеленої цього вечора. Що вже говорити, якщо навіть напівміфічний Андрій Жупник покинув своє легендарне підземелля, щоб бути тут сьогодні.


Так сталось, що ваш покірний слуга прибув на місце проведення концерту ще задовго до його початку, тому мав можливість певний час насолоджуватись тишею (якої пізніше деколи так не вистачало))) і приємним спілкуванням зі знайомими. Повинен відзначити надзвичайно ввічливе ставлення персоналу (чого так не вистачає деколи іншим нашим клубам) до музикантів та інших осіб, причетних до організації. Саунд-чек почався рівно за годину до афішованого часу початку атракції, що наводило на певні сумніви щодо відповідності графіку. І справді, коли Вася виліз на сцену заводити публіку (яка відповідала йому цілком адекватним скандуванням „сіськи!, сіськи!”), затримка складала вже добрих дві години, що вже, я так розумію, стало доброю львівською традицією. Зі своїм завданням Імморталович справився на 100%, тому першій групі не довелося грати для пустого залу.


А першою групою в цей день були не хто інші, як полтавська банда „Круг Тіней”. Хлопці, схоже, абсолютно вжилися в образ „адскіх мітолістів”, що відбилося (в доброму розумінні) як на музиці, так і на їхній сценічній поведінці. За останнє взагалі хочу їх похвалити, оскільки, на мою думку, виглядали вони, мабуть, найбільш розкуто. Видно, що люди не перший раз на сцені.


Почався виступ із такого собі психоделічного вступу, який поступово переріс у справжній „жестяк”. Щодо стилю – типовий хеві з певними домішками. Доволі якісне виконання було дещо зіпсоване невідстроєним звуком, оскільки слова я особисто майже не міг розібрати, а бочка звучала місцями, як відбійний молоток… До того ж вокаліст деколи відверто фальшивив, що компенсовувалось потужністю вокалу (іноді мікрофон знаходився ледь не на півметровій(!) відстані від голови музиканта, при цьому рівень звуку залишався незмінним) і величезною самовіддачею. Інструментальна складова також відзначалась непоганим рівнем, щоправда, про гітарні соло нічого не можу написати (виною цьому все той же нездалий саунд). Запам”яталася також квазібалада в кращих „мейденовських” традиціях. Під кінець була виконана навіть одна російськомовна пісня, при цьому вокаліст оголошував її так, що ще трохи, і, здавалось, він почне вибачатись)))) Як стало відомо пізніше, свою найвідомішу російськомовну пісню гурт так і не наважився виконати, оскільки хлопці вважали, що 2 „москальські” композиції – це для Львова забагато. Тут мимоволі починаєш задумуватись – а що ми, власне, не так робимо? В будь-якому разі, „Кругу Тіней” – величезний респект за те, що вони не полінувалися провести стільки часу в дорозі, щоб відвідати наше славне місто!


Наступними на сцену випхались „Метелики”… Якщо чесно, мені було дуже дивно побачити їх в списку команд поряд із адептами львівського металу, адже, ні для кого не секрет, що музика цього гурту явно не претендує на звання „Найважча пісня року”))) Проте, вже звичне інтро цього разу було зігране, як на мене, якось не так, як завжди. Мабуть, вплинула атмосфера закладу, ну і не останню роль грала страшенно перевантажена бас-гітара, що і додавало „Метеликам” особливого, не властивого їм „металевого” шарму. Відіграно було, як завжди, на стаціонарно високому рівні, та і публіка підтримувала групу, не шкодуючи сил і енергії. Нову композицію, що вперше виконувалась у Львові вона теж сприйняла „на ура”, а під останню пісню „Чорнобривці”, що являє собою панк-рокову переробку однойменного народного хіта, навіть затіявся непоганий слем (чи пога - як кому подобається), чого я раніше на виступах цієї групи не пам”ятаю. Також запам”яталось „Don’t you Cry” всесвітньовідомого гурту „Guns-n-Roses”, тільки, чомусь, вокал зовсім не нагадував голос Акселя Роуза)))). Одним словом – Punks not Dead, Metal forever, продовжуйте в тому ж дусі, може і з вас будуть люди (жарт))).


Після представників класу комах мали виступати „Камелоти”, але, як вже зазначалось вище, вони не змогли взяти участь у концерті, тому на їхнє місце була терміново знайдена заміна у вигляді „Реквієму”. На жаль, на мою думку, група не показала цього разу все, не що здатна, хоч було видно, що хлопці стараються. Проте, цьому є вагома причина – як виявилось, банда напередодні відіграла ще один концерт, а, посилаючись на власний досвід, мушу сказати, що лабати, і особливо, співати 2 дні підряд надзвичайно складно. Незважаючи на це, а також на певні проблеми зі звуком (кілька разів виключалися портали), „Реквієм” не полінився вийти на біс, за що честь їм і хвала!


Далі вийшла на сцену група, що небезпідставно вважається однією із найперспективніших в даному сегменті львівської рок-музики. Саме „Ірій”, на мою думку, найкраще в нашому місті поєднує народні мотиви з важкістю хард-року. Тому, зовсім не дивно, що багато хто спеціально прийшов подивитись на них. Цього разу команда з”явилась на суд публіки без клавішниці, яка нещодавно влилась в колектив. Тим не менше, це не завадило музикантам „порвати” більшу частину залу. І, хоч на самому початку виступу було заявлено, що група з невідомих причин виконає лише 5 пісень, віддані фанати все ж заставили її зіграти ще раз і, мабуть із вдячності, виконали доволі таки потужну погу під останню пісню.


Після виступу „Ірію” була заявлена невелика перерва, під час якої кожен бажаючий мав можливість покричати в мікрофон все, що він думає про геополітичні тенденції в умовах багатополярної системи світового панування, або ж просто наговорити всякої фігні. З незрозумілих мені причин, більшість відвідувачів обирало останній варіант))).


Ну і закривала доволі таки немаленьку програму цього вечора знана франківська група „Листопад”. Думаю, особливого представлення вона не потребує, оскільки вже не перший раз ми можемо бачити її на львівській сцені. Нещодавно формація перетерпіла деякі кадрові перестановки, що, втім, не вплинуло негативно на звук групи. Скажу більше – виступили вони навіть краще, ніж на останньому концерті в „Ляльці” (вічна їй пам”ять)! Висококласний інструментал у стилі хард-н-хеві у поєднанні з чудовим вокалом - ось секрет успіху однієї з найвідоміших андеграундних метал-груп західної України (Як сказав Ромко з „Метеликів” – „Український „Iron Maiden”). І цього разу панове з осінньою назвою дали такого жару, що народ викликав їх на біс аж 5 (!!!) разів. Не обійшлося і без вже звичних „Smoke on the Water”, „Paranoid” та, звичайно ж, безсмертного хіта групи AC/DC „Highway to Hell”. Якби можна було, то народ би не розходився, мабуть, ще зо дві години, але музиканти, як не дивно, також люди, і їм потрібен відпочинок. Тим не менше, звання хедлайнерів „Листопад” виправдав сповна.


Підсумовуючи все написане, думаю, що організатори мають бути задоволеними міроприємством, навіть незважаючи на далеко не ідеальний звук і 80 гривень штрафу за розбитий посуд. Хотілось би надалі спостерігати у Львові побільше таких концертів, адже у нас є головне – вдячна публіка, кількість якої зростає з кожним днем, і яка проявила себе в цей день на висоті, за що їй особлива подяка!

Матвік.