Хто такий геморой?
Кріль
| 80
| Розділ: | 23 жовтня 2007 6:08
Хто такий герой?Це мучиник чи агел,хто він?
Смайли
сокира
| 23.10.07 06:13:00 | #
мученик може бути героєм. герой може бути ангелом. впослєцтвії ))
але герой може бути і не мучеником, може й не стати ангелом.
втім, не бачу протиставлення в питанні, тому дискусія недоречна.
але герой може бути і не мучеником, може й не стати ангелом.
втім, не бачу протиставлення в питанні, тому дискусія недоречна.
Кріль
| 23.10.07 06:15:14 | #
Так питання не правильно поставила,соррі.
Так от:кого можна рахувати героєм і хто він такий?
Так от:кого можна рахувати героєм і хто він такий?
сокира
| 23.10.07 06:16:40 | #
рахувати можна трупів ))
постав питання так: герой це геморой чи ні? ))
постав питання так: герой це геморой чи ні? ))
b0<br>_0.id
| 23.10.07 06:53:41 | #
якшо довго мучити хоронителя, то він і похоронити може))
Lynn
| 23.10.07 06:23:33 | #
ммм… для мене герой - це людина, яка жертвує собою заради інших, не за для винагороди
b0<br>_0.id
| 23.10.07 06:28:53 | #
герой це тіпа бетмен, супермен, нінзі черепашки і всьо такоє…
b0<br>_0.id
| 23.10.07 06:35:10 | #
супергерої безсмертні, єльцин не канає) а от лукашенка то да))
Pooh
| 23.10.07 06:32:13 | #
герої це Котигорошко і Геракл. це поняття надто суб"єктивне, надумане і широке щоб про нього можна було говорити в межах цього форуму.
b0<br>_0.id
| 23.10.07 06:37:25 | #
а ше карочє у всяких фільмах і книгах є головні герої і другорядні.
b0<br>_0.id
| 23.10.07 06:41:23 | #
о да, спайдермен то круто.
b0<br>_0.id
| 23.10.07 06:41:58 | #
тєма сісєк нє раскрита!
b0<br>_0.id
| 23.10.07 06:43:10 | #
брюс віліс герой! він всіх спасає!
b0<br>_0.id
| 23.10.07 06:50:16 | #
вони постійно це роблять, просто не афішують цього.такими повинні бути справжні герої
b0<br>_0.id
| 23.10.07 06:49:15 | #
во, вибірайтє собі героя:
http://marvel.com/
http://marvel.com/
b0<br>_0.id
| 23.10.07 06:54:39 | #
єп)
Sparrow
| 23.10.07 07:17:37 | #
А взагалі-то є непоганий серіал, називаєтсья "Heroes"..
http://heroes-tv.ru/
http://heroes-tv.ru/
Dayman
| 23.10.07 10:36:14 | #
Вапщє гєроїв придумали слабкі духом, бо боялись за свою сраку, так же як християни і т.п. креативні директори общєствєнних догм (то в інший топік)
Гєрої - річ корисна. На них можна спекулювати, можна молитись чи рукоблудствувати на їх фотки. Шо кому.
А гєрой дивицця на вас і думає - ну нах ви мені впали? Такий собі Іванко, якого папік з баблом випхав шоб всі йому молились.
Але то всьо мій суб*єктивізм через слайди сучасності.
Розглядаючи питання глобально, незалежно від часу і місця, гєрой - це гєморой, так як він - це лише збіг обставин (того ж часу і місця)
Ангеликів до уваги не берем - їм добре срати з висоти, вони кайлом не луплять…
Гєрої - річ корисна. На них можна спекулювати, можна молитись чи рукоблудствувати на їх фотки. Шо кому.
А гєрой дивицця на вас і думає - ну нах ви мені впали? Такий собі Іванко, якого папік з баблом випхав шоб всі йому молились.
Але то всьо мій суб*єктивізм через слайди сучасності.
Розглядаючи питання глобально, незалежно від часу і місця, гєрой - це гєморой, так як він - це лише збіг обставин (того ж часу і місця)
Ангеликів до уваги не берем - їм добре срати з висоти, вони кайлом не луплять…
Irzha
| 24.10.07 01:15:45 | #
А, я знаю-знаю! Герой то путін. Його собака рятував світ як мінімум 4 рази. А сам путін не какає і вміє заходити в нет через калькулятор.
З.І. Автора приколів не пам`ятаю..
З.І. Автора приколів не пам`ятаю..
Irzha
| 24.10.07 01:25:04 | #
О, до речі, віршик в тему згадався:
Вчинки героїв завжди поза кадром
Зробити добро без надії на приз
Не здатись в бою – не видати таїн
Сягнути вершин і не впасти униз
Кістьми полягти у ім'я перемоги
Не вийти за рамки всечесної гри
Не просто життя боротьбі присвятити
І вибухнути, дочекавшись пори
Скільки б не було примарних героїв,
Справжні із них – невідомі.
Скільки б не було у світі героїв,
Справжні із них – невідомі.
наверх!
[ Залишений ]
За колінами твоїми
за колонами твоїми
бачу вітер загублений
бачу камінь надточений
на узбіччі залишений
птахом сивим загоєний
між своїми прощеннями
зів'яле листя на долонях
лишає мовчки листопад
уже в його холоднім лоні
змішались долі наші голі
наверх!
[ Дірки В Міжнебессі ]
Ми живемо на межі між землею і небом…
А що далі, над небом? Де воно закінчується?
Чи одразу починаються небеса?
Ні – між ними і небом є підпростір,
Званий міжнебессям.
Той, хто живе в небесах, бачить Землю
Крізь міжнебесся дірки.
Їх люди шукають, та щастя не знають –
Односторонні вони.
Довго шукати й напевне не знати,
Де ті химерні дірки…
Небо зітхає й слізьми заливає
Свого терпіння віки.
наверх!
[ Завжди ]
Дозвольте пройтися берегом,
Що медом пахне
І листям прiлим …
Бо листопад минув
За тиждень до сонця сходу
I не бачать очi …
Коли ти летиш
По бiлих снiгах,
Лишаючи в слідах
Замерзлi тiнi
Листаєш смiхом ти
Обличчя спорожнiлi
I плечi споважнiлi зими
Занурюєш руки у воду
I з льоду витинаєш зiрки
Плачеш перед свiтанком,
Наче робив це завжди.
Не кидайте в безодню,
Бо не бачать очі
вас не зможу я
Зненавидіти
Самотнiсть я вiдчую
Невидющий ще
Можливо, дочекаюсь
Поки сонце зiйде.
наверх!
[ Тихо ]
Відкриваю дедалі більше,
Відчуваю чимраз, то менш…
Той, хто чув голос всього світу,
Любить тишу…
Як дим пливе по воді,
Як тінь лишає сліди,
Так тихо й невпинно минає час
І Вас, і нас…
Ловіть його, поки не виграв в Вас.
Гуркіт грому – то рани неба,
Дощ паде – сльози покотив (хто?)
Бачиш блиск? То є погляд Бога
Грішну землю спопелив.
наверх!
[ Дедал та Ікар (Не розкаюсь) ]
Звикаєш ти до вигнання й біди,
Ридаєш на самоті
Нещасний батько
Не розкаюсь!
Я не розкаюсь при вас!
За вбивство кара страшна –
Втрата сина…
Літаєш ти високо, не впади
Згори зненацька до тла…
Ікара доля така.
І звикнеш ти до вигнання й біди:
Їх заслужив ти.
Не звикнути тобі до самоти,
Спричиненої смертю сина.
наверх!
[ Мати ]
Хто тебе так щиро любить
І вбирає, і голубить,
І кладе у ліжко спати?
- Мати-ти-ти-ти-ти-ти!
Хто стеріг тебе від злого,
Відмовляв собі в усьому,
Щоб тобі усе віддати?
- Мати-ти-ти-ти-ти-ти!!!
Хто тебе узяв за руку,
І до школи на науку
Вів, щоб розуму навчати?
- Мати-ти-ти-ти-ти-ти!
наверх!
[ На поверхнях ]
Опускає тіла вода…
Опускає до дна, до найдальніх глибин.
Де тремтять сполохані риби,
Та наші очі залишаться вірні нам.
На поверхнях розбурханих рік
Тіло пробиває товщу засипаних слідів
Видихаємось, втративши зір,
Видихаємось рухами ми.
Віддаємося в руки сліпих кротів,
Їх безкрилі тіла прокладуть нам дорогу
В тунелях … днів,
Де я шукатиму тебе у темряві.
Безшумне тіло німої Адель,
Бездиханна тінь… в рани твої всиплю сіль.
Перелічую на пальцях прожиті дні
Вистачає однієї руки, та й на тій – обрубані пальці…
наверх!
[ Народна ]
Я не гуцул, то ж не буду коломийки грати
Хочу я про нашу землю всім вам заспівати
Про чудову ту Вкраїну, де ми народились,
Щоб любов до неньки в Вашім серці поновилась!
Тече річка невеличка з вишневого саду
А я свою миленькую дуже люблю!..
Котилася торба з горба, а в тій торбі раки
Ой, хто ж мене молодого пригорне до серця? ;-)
От ми, легіні-молодці грали і співали
Все - для того, щоб назавжди ви запам'ятали:
Повернеться нам колишня слава, сила й воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!!!
наверх!
[ Подаруй мені небо! ]
Покажи мені, де бачиш світло,
Піду в тому напрямку, який ти вкажеш.
Несміливим кроком в темряву ступаю
Йду на голос, що невпинно благає.
Подаруй мені, [подаруй, подаруй мені небо]
Подаруй мені [подаруй, небо подаруй]
Небо!
Чисте плесо твого погляду шукає вперто
Всеможливі відблиски мого тепла
Між хмарами побачиш дзеркало,
Яке тобі покаже голу правду
Знайди, прийди, поглянь, прийми,
Почуй, подаруй, врятуй, подаруй!
До неба хочу торкнутись чимскоріш!
До неба хочу разом з тобою!
До неба хочу допоможи мені!
До неба хочу! До неба, до неба!
наверх!
[ Мрія-ти! ]
Ми старішаєм, старішаєм поволі
Старішаєм на кожному крутому повороті долі
Із віком набуваєм досвіду та сили
Переростають мрії в мету, що встановили.
І не важко собі сказати "ТАК".
Чому ж мовчиш ти?
Обіцяй, що не закриєш очі увісні
Обіцяй, що будеш мріяти, мрія - ти!
Живемо мріями, нові вони щоденно
Все так яскраво і зовсім не буденно
Не просто так минають - сліди лишають
Уламки пам'яті - таке не забувають.
наверх!
[ Твоє тіло ]
Тримай мене міцніше, ніж учора,
Бо відлітає останній вже листок.
Нам не вдається уникнути повторів:
Історії життя, затерті до дірок.
Я бачив запах, я вдихав твій погляд,
Та перед тілом твоїм встояти не зміг.
По шию у воді - наповнюється чаша,
Мене вже не врятує волі оберіг.
Це було твоє тіло -
Краса, що душу згубила не одну.
Це було твоє тіло -
Остання крапля моєї чаші -
Я тону!
Звабливим вигином ти вміло спекулюєш,
Красою вбивчою захоплюєш серця.
Горлянку рву, та ти мене не чуєш,
Бо ти ще більш самозакохана, ніж я!
Я тону у тобі!
наверх!
Вчинки героїв завжди поза кадром
Зробити добро без надії на приз
Не здатись в бою – не видати таїн
Сягнути вершин і не впасти униз
Кістьми полягти у ім'я перемоги
Не вийти за рамки всечесної гри
Не просто життя боротьбі присвятити
І вибухнути, дочекавшись пори
Скільки б не було примарних героїв,
Справжні із них – невідомі.
Скільки б не було у світі героїв,
Справжні із них – невідомі.
наверх!
[ Залишений ]
За колінами твоїми
за колонами твоїми
бачу вітер загублений
бачу камінь надточений
на узбіччі залишений
птахом сивим загоєний
між своїми прощеннями
зів'яле листя на долонях
лишає мовчки листопад
уже в його холоднім лоні
змішались долі наші голі
наверх!
[ Дірки В Міжнебессі ]
Ми живемо на межі між землею і небом…
А що далі, над небом? Де воно закінчується?
Чи одразу починаються небеса?
Ні – між ними і небом є підпростір,
Званий міжнебессям.
Той, хто живе в небесах, бачить Землю
Крізь міжнебесся дірки.
Їх люди шукають, та щастя не знають –
Односторонні вони.
Довго шукати й напевне не знати,
Де ті химерні дірки…
Небо зітхає й слізьми заливає
Свого терпіння віки.
наверх!
[ Завжди ]
Дозвольте пройтися берегом,
Що медом пахне
І листям прiлим …
Бо листопад минув
За тиждень до сонця сходу
I не бачать очi …
Коли ти летиш
По бiлих снiгах,
Лишаючи в слідах
Замерзлi тiнi
Листаєш смiхом ти
Обличчя спорожнiлi
I плечi споважнiлi зими
Занурюєш руки у воду
I з льоду витинаєш зiрки
Плачеш перед свiтанком,
Наче робив це завжди.
Не кидайте в безодню,
Бо не бачать очі
вас не зможу я
Зненавидіти
Самотнiсть я вiдчую
Невидющий ще
Можливо, дочекаюсь
Поки сонце зiйде.
наверх!
[ Тихо ]
Відкриваю дедалі більше,
Відчуваю чимраз, то менш…
Той, хто чув голос всього світу,
Любить тишу…
Як дим пливе по воді,
Як тінь лишає сліди,
Так тихо й невпинно минає час
І Вас, і нас…
Ловіть його, поки не виграв в Вас.
Гуркіт грому – то рани неба,
Дощ паде – сльози покотив (хто?)
Бачиш блиск? То є погляд Бога
Грішну землю спопелив.
наверх!
[ Дедал та Ікар (Не розкаюсь) ]
Звикаєш ти до вигнання й біди,
Ридаєш на самоті
Нещасний батько
Не розкаюсь!
Я не розкаюсь при вас!
За вбивство кара страшна –
Втрата сина…
Літаєш ти високо, не впади
Згори зненацька до тла…
Ікара доля така.
І звикнеш ти до вигнання й біди:
Їх заслужив ти.
Не звикнути тобі до самоти,
Спричиненої смертю сина.
наверх!
[ Мати ]
Хто тебе так щиро любить
І вбирає, і голубить,
І кладе у ліжко спати?
- Мати-ти-ти-ти-ти-ти!
Хто стеріг тебе від злого,
Відмовляв собі в усьому,
Щоб тобі усе віддати?
- Мати-ти-ти-ти-ти-ти!!!
Хто тебе узяв за руку,
І до школи на науку
Вів, щоб розуму навчати?
- Мати-ти-ти-ти-ти-ти!
наверх!
[ На поверхнях ]
Опускає тіла вода…
Опускає до дна, до найдальніх глибин.
Де тремтять сполохані риби,
Та наші очі залишаться вірні нам.
На поверхнях розбурханих рік
Тіло пробиває товщу засипаних слідів
Видихаємось, втративши зір,
Видихаємось рухами ми.
Віддаємося в руки сліпих кротів,
Їх безкрилі тіла прокладуть нам дорогу
В тунелях … днів,
Де я шукатиму тебе у темряві.
Безшумне тіло німої Адель,
Бездиханна тінь… в рани твої всиплю сіль.
Перелічую на пальцях прожиті дні
Вистачає однієї руки, та й на тій – обрубані пальці…
наверх!
[ Народна ]
Я не гуцул, то ж не буду коломийки грати
Хочу я про нашу землю всім вам заспівати
Про чудову ту Вкраїну, де ми народились,
Щоб любов до неньки в Вашім серці поновилась!
Тече річка невеличка з вишневого саду
А я свою миленькую дуже люблю!..
Котилася торба з горба, а в тій торбі раки
Ой, хто ж мене молодого пригорне до серця? ;-)
От ми, легіні-молодці грали і співали
Все - для того, щоб назавжди ви запам'ятали:
Повернеться нам колишня слава, сила й воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!!!
наверх!
[ Подаруй мені небо! ]
Покажи мені, де бачиш світло,
Піду в тому напрямку, який ти вкажеш.
Несміливим кроком в темряву ступаю
Йду на голос, що невпинно благає.
Подаруй мені, [подаруй, подаруй мені небо]
Подаруй мені [подаруй, небо подаруй]
Небо!
Чисте плесо твого погляду шукає вперто
Всеможливі відблиски мого тепла
Між хмарами побачиш дзеркало,
Яке тобі покаже голу правду
Знайди, прийди, поглянь, прийми,
Почуй, подаруй, врятуй, подаруй!
До неба хочу торкнутись чимскоріш!
До неба хочу разом з тобою!
До неба хочу допоможи мені!
До неба хочу! До неба, до неба!
наверх!
[ Мрія-ти! ]
Ми старішаєм, старішаєм поволі
Старішаєм на кожному крутому повороті долі
Із віком набуваєм досвіду та сили
Переростають мрії в мету, що встановили.
І не важко собі сказати "ТАК".
Чому ж мовчиш ти?
Обіцяй, що не закриєш очі увісні
Обіцяй, що будеш мріяти, мрія - ти!
Живемо мріями, нові вони щоденно
Все так яскраво і зовсім не буденно
Не просто так минають - сліди лишають
Уламки пам'яті - таке не забувають.
наверх!
[ Твоє тіло ]
Тримай мене міцніше, ніж учора,
Бо відлітає останній вже листок.
Нам не вдається уникнути повторів:
Історії життя, затерті до дірок.
Я бачив запах, я вдихав твій погляд,
Та перед тілом твоїм встояти не зміг.
По шию у воді - наповнюється чаша,
Мене вже не врятує волі оберіг.
Це було твоє тіло -
Краса, що душу згубила не одну.
Це було твоє тіло -
Остання крапля моєї чаші -
Я тону!
Звабливим вигином ти вміло спекулюєш,
Красою вбивчою захоплюєш серця.
Горлянку рву, та ти мене не чуєш,
Бо ти ще більш самозакохана, ніж я!
Я тону у тобі!
наверх!
Корок
| 24.10.07 03:30:18 | #
ніфіга ж собі. Віршик згадався. Тіпа ти це все тримала в пам"яті і тут раптом він згадався? 
вибачте, добова норма флуду
Sam92
| 27.11.07 21:50:20 | #
то вона шіфтом "увлєклась", як на мене то мала бути тіки:
Вчинки героїв завжди поза кадром
Зробити добро без надії на приз
Не здатись в бою – не видати таїн
Сягнути вершин і не впасти униз
Кістьми полягти у ім'я перемоги
Не вийти за рамки всечесної гри
Не просто життя боротьбі присвятити
І вибухнути, дочекавшись пори
Скільки б не було примарних героїв,
Справжні із них – невідомі.
Скільки б не було у світі героїв,
Справжні із них – невідомі.
наверх!
А хіба в Інку набули є пісні: [ Твоє тіло ], [ Мрія-ти! ], [ Дірки В Міжнебессі ]????
Вчинки героїв завжди поза кадром
Зробити добро без надії на приз
Не здатись в бою – не видати таїн
Сягнути вершин і не впасти униз
Кістьми полягти у ім'я перемоги
Не вийти за рамки всечесної гри
Не просто життя боротьбі присвятити
І вибухнути, дочекавшись пори
Скільки б не було примарних героїв,
Справжні із них – невідомі.
Скільки б не було у світі героїв,
Справжні із них – невідомі.
наверх!
А хіба в Інку набули є пісні: [ Твоє тіло ], [ Мрія-ти! ], [ Дірки В Міжнебессі ]????