Дощ-то найкраще що стаорила природа. Буває таким ніжним,добрим,ненав"язливим, та враз змінюється - і сипле прокльонами, біситься, казиться))Люблю дощ.З тихим дзвоном упали перші краплини, усе стрепенулося за вікном, і вже широкою чарівною музикою зашумів дощ, той цілющий рясний дощ, про який кажуть, що це сиплеться з неба золото. 8)
Дощ це прекрасно дуже люблю. Люблю осінній, такий затяжний і суцільний, такий романтичний, люблю лазити вуличкати, тепло вбраний, з якоюсь музикою в вухах і думати про все на світі або взагалі не думати, люблю літні зливи - коли можна роздягтися догола розставити руки і ловити язиком краплі і тішитися як цуценя, люблю курити на вікні і дивитися на дощ, люблю дощ коли сидиш в кавярні, пєш каву з коньяком і куриш і тобі тепло і затишно, люблю пристрасні поцілунки і обійми під дощем - короче люблю і все
а мені смішно як люди від нього ховаються, з парасолями, деколи порваними, з них спиці торчать, ще й вітер їх викручує в іншу сторону… плащі целафанові… сміх та й годі))))
Дощ це навіти добре . . . коли його в міру а взагалі я його нелюблю . . . бо колти він падає тио всюду мокро і гидкро .. і шей холожно … і сидиш дома … і взагалі сумно
а я пам"ятаю, як колись зі своєю дівчиною під час дощу бігали по центральній площі і дуріли, як не нормальні… а дощ був досить сильний і люди на нас втикали, як на хворих на голову… кльово було так… от би вернути ті часи…
Дощ завжди навіює глибокі думки.типу для чого це все?нашо і як з тим боротись?зі злом світу, з постійною депресією, з самими почуттями.Боротись за кохання, боротись за свободу.Подумати як це все є безглуздо.ЛЮБЛЮ ДОЩ.