Дитинство - це те, з чого ми все життя намагаємося вирости?

spo4atky mu ho4em pozbytus6 uogo,potim navpaku

ага, в яблочко

повторіть запитання.

Дитинство - це те, з чого ми все життя намагаємося вирости?

нє, запитання в тілі посту

чи дитинство є тим, чого не хватає багатьом людям, які "пропустили дитинство"???

ага.

"Всі ми родом з дитинства" - Антуан де Сент-Екзюпері
я і далі живу в дитинстві, хаваю кожен день кілограми морозива, дивлюся мультики, катаюся на велосипеді)))

а мені Nichelodium подобається!

нє, Cartoon Network… i Hallmark… a Nickelodium теж кльовий канал)))

cartoon network the best)
ed edd and eddy))))

БОБ ГУБКО - ФОРЕВА

Так-так…а в мене від іде на німецькій мові(

западло, Лернен Зі Бітте Дойче!!!

а я немав дитинства

а чо так?

та то таке…

співчуваю, це не круто

Не то шо не круто…це - погано(

з рештою, дитинство - це коли ти можеш не турбуватись ні про що, бо є хтось хто за тебе піклується, доки є батьки ви ще діти!
якщо є хтось, хто піклується про вас, коли ви захворіли чи коли вам зле - це теж частинка дитинства!
а якщо ви вмієте мріяти!!, то ви велика дитина!!!

дитинство це не означає безвідповідальність, а мрії вічні, як би ви їх не приховували…

ну от моїм мамі 52 роки, а в неї обоє батьки ше є і піклуються про неї, коли вона хворіє.

я думаю, дитинство то коли не беруть на себе відповідальності і наївно вірять в те, що всілякі капості зійдуть з рук. і ясна річ, це віком не вимірюється.
а щасливими можна бути і з відповідальністю, не обовязково хавати щодня кілограми морозива ))

Я взагалі людей колись ділив за складом іннердитини/іннерробота, так наприклад в заучок це співвідношення як 10/90.

смислє заучка то відповідальна людина?

ну, на такий об'єкт як людина можна конєшна і більше атрибутів натянути, но то я так міркував коли ще Корна слухав

прикол в тому, шо відповідальність то свобода )) яка свобода у роботів? ніякої. у заучок? ніякої - оскільки вони виконують програму комплексів своїх же батьків (тут питання турботи, як знаку рівності з солодким словом "дитинство" взагалі відпадає).
а я веду до того, що наявність батьків і когось, хто тобі висмаркує носика, поки ти пчихаєш, не є вирішальними ) як і всіляких доступних розваг.

та, але на то і є "люди, які пропустили дитинство" (здебільшого через батьків, два приклада: 1) мій однокласник - батьки круті і продвінуті бізнеслюди, в 9 класі в мештах, з мобільним, Міленіум, 10 клас - машина; 2) мій знайомий - батько покинув, мати на заробітках (живе з старою бабусьою), 9 клас роздерті кроси, розгрузка на базарі, 10 - намагався вижити, 18 років - одружується), але я не кажу, що ці люди гірші, або ліпші, за таких як я, але наприклад у мене нема такого обв'язку як сплачувати за хату, але батьки привчили мене до відповідальності, і тому я зараз на роботі і 4 семестр підряд получаю стипендію, і гітару(акустику подарили, а електричну сам купив), комбік, треньки і всяку таку фігню я оплачую сам собі. Я веду до того що людина може бути настільки дитячою, наскільки й відповідальною, ці поняття не є протилежніми.

за мною пыклуються хіба, коли я зараз вдома на канікулах… а так, невідомо, хто за ким піклується.
до речі, про морозиво. воно якраз і є прекрасним антидепресантом)

ніколи не любила морозива ) ні коли мені було 3 роки, ні 23.

бажаю з плюскітом втопитися в депресняку!

у мене не буває депресняків ))

Дитинство - це добре…тебе нічого не гребе( ну хіба як скласти красиве іграшкове місто)…це коли в тебе найгірша проблема шо тобі шось не купили)))

Курча, все життя ростимо, не хочемо бути дітьми, але все робим для своїх дітей, тобто цикл, де люди живуть заради інших людей, де головне всерівно є дитя…

не знаю,у кого как,а у мя детство ассоциируется с такими себе большими,искренними и наивными глазками…и очень жалко терять эту наивность…а ведь иногда хочется просто слепо верить,ни над чем не задумываясь…только не получается..( когда со временем накопил неприятный багаж из лести,лжи и предательства,то по неволе пропадает наивное доверие…
поэтому люди у мя ассоциируются с уличными псами(не в обиду сказано).я люблю собак,особенно маленьких щенков…они такие доверчивые,радостные,с блестящими веселыми глазами…а потом,если это уличный пес, ему приходится выживать,получать регулярные пинки жизни…и взгляд становится такой жалкий,тоскливый,побитый какой-то…

а я люблю детство…и так не хочу с ним расставаться! жалко только,что мало кто меня понимает…а мне просто хочется хоть немного еще побюыть тем детем,которым я была… таким бесшабашным,бешенным и шустрым…)))

морожено и мечтать я лю))))