хм…искренность-эт одна из самых важных составных любых отношений для мя…ложь не перевариваю! правда…иногда могу приврать,но безобидно…допустим,сказать близким людям,что у мя все в порядке,чтобы они не переживали,хотя на самом деле мне может быть очень паршиво…
борюсь…пытаюсь поговорить с человеком по душам и выяснить ЗАЧЕМ он соврал…если никакие разговоры не помогают и он продолжает действовать по-своему,то делаю ему "ПА-ПА" ручкой. с такими людьми мои дороги расходятся.
ненавиджубрехню…кохала 2-х хлопців і вони мені брехали стосовно деякх речей…потім було джуе боляче,коли правда випливала назовні…сама ж ніколи не брешу…якщо не хочу чогось сказати - так і кажу:не скажу…і все…
Брехня на мою думку як Горілка. Іноді вони необхідні, для моральної розрядки, але зловживання до добра не доведе…І стосовно мене, я дуже вірю людям, і коли розумію, що мені брешуть, мені стає дужже сумно. Краще вже нехай матюкають в обличча, ніж на спиною((((
є різні ситуації,в декотрих людина брехати мусить(припустимо клятва комусь про нероголошення таємниці,чи про відсутність розмови "тіко пліз ми з тобою не говорили") а деколи людина просто бреше бо брехун чи просто в той момент так стали планети.
Брехня якраз породжена у 70% випадків невпевненістю в собі (залишимо 30% на необхідність). Але, наприклад, такої брехні, яку я зустрічав в житті від львівян чи людей, які в жили у Львові, я ще не бачив у жодному іншому місті (можливо, архітектура ?): серед моїх знайомих у 17-19 років - кілери, найманці у Палестині (на літніх канікулах), грози гопніків, мандрівники до Польщі гірськими перевалами, просто дрібнопобутові брехуни (на зразок" Вася, дай спічькі?". "Візьми на халадільніку" - йдеш до холодильника, а там ніхуя. І справа ж не в халадільніку, а в людях, яким весело обманювати. Брехня може бути також і способом експерименту над людьми. Карочє, ва благо дастіженія благой целі можна даже дітєй на кастрах сжигать, а мусчін па старше на крістах распінать. Христос помер чи пашутив?