Інгві і Симфонічний Оркестр

Спасибі, друже, а то мене дуже зацікавило, за 98ий рік маю тільки Facing the animal, зараз же буду качати!

Завжди радий! Хоча як завжди бажаючих скачати буде мало
Як скачаєш і проcлухаєш напиши плз про свої враження від почутого.

Так, поціновувачів справжньої музики зараз нажаль дуже мало :(
Проте дякую тобі ще раз! От може за години три докачається, ти знаєш який в мене інтернет :(

Обовязково напишу про свої враження!
П.С. Звідки ти береш ті лінки з рапідшеру?

З медіапорталу в основному, а так юзаю Яндекс, бо Гугли з халявою не дружать :(

Хоча для рідкісних чи просто цікавих і маловідомих речей треба юзати Ємул і подібне.

Ах, старий добрий медіапортал… Так, як я не здогадався, а допоміжне ПО в мене - bitcomet, тобто користуюся торрент-мережами…

НЯ написав в "основному" медіапортал

Loading…

вже скачав я в марка бачив…фуфло …жирого пыдараса

Не вмієш ти так грати і не навчишся, от тому й заздриш :)

+5150
До того ж він схуд

Download! -> Save to Disk -> Downloading… 5%… 6%… 7%… 6h 37m 15sec left..

time remaining: 55 minutes

Блін настрочив пів сторінки, а комп сам по собі перегрузився… Чорт, нещастя!!
Отже, поки я прослухав тільки половину альбому, але думаю друга половина не зіпсує враження про нього.
З першої ж композиції я впізнаю давно відомі мені мелодії класиків, Баха та Вівалді… Взагалі я дуже великий фан неокласики у різних її проявах… І Concerto Suite for Electric Guitar and Orchestra мене дуже порадував! Прекрасний звук, прекрасна музика! Спасибі Міклош!
П.С. Може знаєш де скачати останінй альбом Інгві "Unleash The Fury" ?

одного не розумію, яке відношення має неокласика до цього всього?

таке, що його (Малмстіна) вважають неокласиком. послухати його речі, які по суті є продовженням того ж Паганіні та інших класичних композиторів

хто його вважає неокласиком? класична традиція паганіні обірвана. після неї була неокласична традиція до якої належали барток, шостаковіч, саті, які вже відхилялися від традицій паганіні. дехто з музкритиків навіть шьонберга вважає неокласикою, а це вже дванадцятитонова техніка і зовсім інший розсол, з якого почався серіалізм

Загалом окрім Інгві до неокласиків зараз відносять таких майстрів гітари як Марті Фрідман, Вінні Мур, Алекс Масі, Річі Котцен, Грег Гов і багато, багато інших. Це я говорю лиш за гітаристів неокласиків. Це власне і є продовжувачі діла започаткованого Паганіні, Бахом, Вівальді, Холста та інших. Це їхній погляд на класику в їхньому розумінні.

це чудово. але чому той термін юзають різні люди, музика яких не наближається до поліфонічної складності музичної матерії окремих класиків? зокрема маю на увазі використання класики як довісок до нью-ейджу і різного пост-індастріалу.
класика якось виправдовує загальне безсилля тої, іншої, музики?

Власне сам термін неокласика є запроваджений композитором Ферруччіо Бусоні коли він вперше вжив його в 20 році. А власне набув поширення після появи Стравінського, Прокофєва та інших. Вже потім сам термін неокласик почали вже вживати власне до музикантів-віртуозів, що використовували в своїй музиці значні елементи класики чи її власне розуміння. Першою серед них вважають Ванду Ляндовську, що почала виконувати твори Баха в своїй інтерпретації.
Загалом не розумію до чого тут безсилля, якщо власне будь-яка музика є втіленням думок певної людини.

не вважаю, що творам класиків потрібна чиясь інтерпритація окрім різних виконань різними оркестрами під керівництвом різних диригентів.
вважаю що рок-музика і більшість іншої музика є безсилою, тому що намагається прикрити своє небажання занурюватися у музичну матерію і щось з неї ліпити тупим зациклюванням або віртуозним кружлянням навколо зацикленного. класика і все інше використовується в цьому випадку як безкоштовний екзотичний довісок-виправдання, оскільки одне з іншим не поєднюється і одне одного не бачить.

Чому є безсилою і чому не поєднується? В чому на твою думку є матерія музики як не і її власне трактування? Паганіні теж віртуозно кружляв навколо своїх 24 Капрісів і тим не менше є класиком

поп-музика (а я розглядаю рок в контексті популярної музики) не просто розрахована на широкий загал. її основною проблемою є її бажання діяти не лише музично (простою зацикленою музикою, яка розсіює увагу слухача і заганяє його в стани драйву-нірвани), але й позамузично. існує така штука як культурна індустрія. вона прораховує можливі варіанти впливу окремих композицій на слухача. простіше кажучи вона аналізує афекти слухача і можливу їх комбінацію. чуючи певні аккорди слухач відчуває - мясо, зараз іде героїчний пафос автодеструктивного драйву, зараз все рубається і провалюється в безодню. такий пафо с не може тривати довго, один афект знецінюється досить швидко. тому поп-музика - комбінація мінорно-мажорних афектів, які не повинні бути зариті аж занадто глибоко, а чітко і миттєво ідентифікуватися слухачем. тому рано чи пізно приходить ліричність, розмазаність, екзистенційні питання (в упаковці хороших лозунгів і якісних текстів). з певною періодикою вони змінюються. віртуозність - мистецтво філігранно освоїти настрої і афекти публіки, так щоб жодних швів видно не було. тоді всі рифи заковтуються легко і безконечно довго. життя здається чудовим і наповненим сенсом.
власне класику я не захищаю. просто я вказую на те, що музична матерія класики будувалася на поліфонічності, тобто на складності, а не на ідеологічній підгонці під певні концепції. і вони б могли співіснувати порід (але не разом), якби класика не використовувалася у рок-культурі в якіості культурного фетиша-семантичного маркера "вічні цінності". якщо "вічні цінності" інтегруються у щось, вони мали б це щось виправдовувати, еге ж? wrong. нажаль витиснута з автентичного контексту класика стає не більше ніж вдалим мотивчиком-рифом на рівні з іншими складовими треку.

Ну я зрозумів, що ти ведеш до того, що в році чи металі немає тої поліфонії, але ж як тоді бути коли розглядати виключно композиторів, що писали музику для конкретних інструментів, а не для оркестра. До того ж в конкрето даному альбомі ти б зміг почути певну поліфонічність, бо окрім власне солюючого інструмента у вигляди електрогітари і симфонічного оркестру там більше нічого немає. Теж робили і Фрідман і Смольський, Гаррі Мур безліч музикантів яких вважають неокласиками. До того ж у більшості своїй вони не мають ні текстів, а є лише мелодії (не прості), що постійно переплітаються і назва на основі якої ти будуєш свою думку про композицію. В класичній музиці теж є власне підйом і спад, потім знову підйом і так далі. Ну ось взяти Римського-Корсакова чи Хачатуряна, досить подібна ситуація, хоча поліфонічності не чутно.
Ну допустим Дімму Боргір записують останні свої альбоми з додаванням великої долі класики Вагнера, Дворака з симфонічністю справжнього оркестра в 50 чоловік чи просто Абігор, що будує свої композиції на досить запутаній поліфонічності і додаванням класики, але це не робить їх неокласиками. Таких прикладів є безліч..

що ти осбисто чуєш у інструментальній музиці зразка малмстіна?

Це для мене є чимось подібним коли чую музику композиторів, що писали свої твори для скрипки, мандоліни, віолончелі. Загалом все залежить від почуттів і мого сприйняття музики в даний момент, мого настрою. Я люблю і твори композиторів, що писали для оркестрів, що містили ту саму поліфонічність, проте слухаю нажаль зараз менше ніж колись, але все ж слухаю.

тобі не здається, що в таких ситуаціях твій настрій є набагато визначальнішим ніж занурення в саму музику? тобто ти використовуєш музику для викликання певних станів, при чому сама музика стає не такою вже й важливою?
тут можна було б навіть нейробіологію і різні когнітивні штучки присунути, але насправді все простіше

Ні не здається. Просто деколи потрібно просто подумати, а музика є тим фоном який допомагає в цьому і без якого важко було б налаштуватись. Особливо це характерно власне для будь-яких інструменталів, чи класики чи тих яких я називав. Це не завжди так, але…

Та й загалом якщо говорити, то вся музика є популярною, не тільки рок. Вся класика теж є популярною музикою. В час коли її створювали, то для простолюдинів була народна музика, а для вершків суспільства створювали те чим була класика в нашому розумнні цього слова. Той ж Бах створював свою музику для виконання її в церквах, де могла її чути велика к-сть людей. Композитори типу Вівальді і Моцарта вважались за життя свого міщанськими, а слухати було їх ледь не ознакою поганого тону. Навіть особа Бетховена була не такою однозначною, хоча він дійсно кидав виклик всім вся. Так що і класика є попом )))

Ну не знаю наприклад в того ж Малмстіна в його Трилогії взагалі не зустрічаються класичні заїжджені фрази, так само як в його Країнг і інших. Те саме можна сказати і про Фрідмана, що взагалі є унікальним. Просто якщо їм не подобається індастріал, шумові ефекти і подібне, а подобається власне олдскульна класична музика і живі інструменти, то чому вони не можуть бути неокласиками? Від того що я чи ти скажемо і так нічого не зміниться, а сама розмова це переливання з пустого в порожнє.

wrong

я не говорю тільки про малмстіна. я говорю про механізм який стоїть за темою "рок і класика"

Ти не маєш права перечити Богу Метала!

Я прошу, не флудіть хоч в цій статті, бо реально цікава розмова

Я просто цікавлюсь власне інструментальною музикою, тому і не скажу чому немає суміші класики з індастріалом чи нью-ейджем. Можливо є, просто я тим не цікавився. Хоча є гурти (за які я знаю) що використовують в своїй музиці елементи класики і індастріала (наприклад прог-блекери Ram-Zet та інші), але це всього лише елементи.
Знову ж таки ти дивишся з одної позиції, а я з суто інструментальної.

Як кажуть росіяни – “Палучітє і распішитєсь!”

Останій на сьогоднішній день альбом Neoclassical Power Metal/Shred гітариста Інгві Малмстіна всім качати звідси:
http://www.axifile.com/?9554210 – частина 1 (92,77 мб)
http://www.axifile.com/?5298577 – частина 2 (87,98 мб)

або з:
http://www.ifolder.ru/2019205 – частина 1 (90,60 мб)
http://www.ifolder.ru/2020605 – частина 2 (85,91 мб)

Трекліст:

01. Locked & Loaded
02. Revolution
03. Cracking The Whip
04. Winds Of War (Invasion)
05. Crown Of Thorns
06. The Bogeyman
07. Beauty And A Beast
08. Fuguetta (Instrumental)
09. Cherokee Warrior
10. Guardian Angel (Instrumental)
11. Let The Good Times Roll
12. Revelation (Drinking With The Devil)
13. Magic And Mayhem (Instrumental)
14. Exile
15. The Hunt
16. Russian Roulette
17. Unleash The Fury
18. Paraphrase (Instrumental)

Склад:

Yngwie Malmsteen – гитари
Doogie White – вокал
Patrik Johansson – ударні
Joakim Svalberg – клавишні

Займає хоч і багацько, але зате якість 320 kbit/s, проте перевір лінк!!!

Якщо можна, то переіменуйте статтю в просто в шось типу «Скачати альбоми Інгві Малмстіна і висловити думку про них тут» (може когось зацыкавить) чи шось таке (фантазія на нулі зараз).

І ще раз превелике спасибі, ти мене виручаєш вдруге! Якось тобі пиво поставлю

Хух, щойно тільки закачав першу частину… Довго воно
П.С. Якщо ще хтось збирається качати, то качайте з я-папко (ifolder), принаймні воно підтримує докачку, лінк дійсний три дні. Щодо другого серверу не знаю.

Нарешті закачав і другу, слухаю… Дякую!

А є нормальне двд-відео, а не стиснуте і перегнане в avi?

Немає, але у мну буде обовязково

в мене була ця штука…мені дуже сподобалось…чесно…

скачав, мушу визнати шо музика справді класна

+5150

Класне відео, його дивитись цікаво, на відміну від G3))))))

Кого цікавлять гітарні уроки великого шведа, і якщо ви маєте швидкісний інтернет, то раджу закачати Guitar Lessons : Yngwie Malsteen (Dvd-Rip)
Part 1: http://rapidshare.com/files/21105832/Guitar_Lessons_-_Yngwie_Malsteen.part1.rar
Part 2: http://rapidshare.com/files/21114787/Guitar_Lessons_-_Yngwie_Malsteen.part2.rar
Part 3: http://rapidshare.com/files/21122052/Guitar_Lessons_-_Yngwie_Malsteen.part3.rar
Part 4: http://rapidshare.com/files/21129623/Guitar_Lessons_-_Yngwie_Malsteen.part4.rar
Part 5: http://rapidshare.com/files/21144299/Guitar_Lessons_-_Yngwie_Malsteen.part5.rar
Part 6: http://rapidshare.com/files/21149319/Guitar_Lessons_-_Yngwie_Malsteen.part6.rar

а у меня это уже есть.
Супер