коли 3 аккорди перетворюються в гіпнотично-масивні-статичні стіни звуку.
про панк конкретно сказати щось важко. коли 3 акорди перетворюються в самоціль і культурний фетиш - іскри вони не висікають.
коли 3 акорди перетворюються в самоціль і культурний фетиш - іскри вони не висікають.
плюсуно.
більше того, будь-яка самоціль іскри не висікає. так шо треба спочатку розкусити на самоціль )))
найкраще, коли не уявляєш, що є ще щось крім 3 аккордів і твого старого комбіка в підвалі. тоді все природньо і талант сам обтесує себе і витесує маніакальність, яка при нагоді комусь може здатися драйвовістю. як тільки почнеться самовдосконалення - рахуй що пропали.
тоді все ок, якщо тобі не показали як зпаювати акорди в відносно гармонійно-драйвові конструкції, а коли ти сам своєю маніакальністю відкрив для себе драйв. повторюю, не підслухав і підстроївся. а продавив силою своєї впертості.
Фууу… Малмстін… Терпіти не можу, подивився G3, то після Сатріані і Вая ледве зміг його додивитись… Одноманітний дуже, хоча техніка - дійсно накраща, я ще такого швидкого не чув, та і блюз, як не дивно, краще за Вая шпіляє, хоч то моя суб"єктивна думка
Ну по мелодиці я і любдлю Блекмора і саме він мене зацікавив роком і гітарою. Проте Малмстін як не крути продовжив те, що почав Річі і довів це до ідеалу, створив послідовників тих же Лайхо, Імпелітері і інших. По суті - це неокласик за якого в майбутньому будуть говорити як за Паганіні.
На вкус і цвет як кажуть… Подивився Лайв ін Будокан, так мною аж тіпає, по суті дивлюсь, але не вірю, що так можна грати… Петруччі з Дрім Тіатром люблю…