Kreuzweg Ost - ревета стог не

Про те, що вірші ці належать Т. Г. Шевченку, відомо всім, а от хто автор неповторної мелодії? Більшість переконана, що музика належить самому народові. Проте глибоко народні рядки з поеми «Причинна» поклав на музику конкретний композитор — одеський учитель російської і латинської мов Данило Крижанівський, чудовий педагог, 150 років із дня народження якого виповнилося цього року. Любитель українського театру, він часто слухав, з яким натхненням читав Кропивницький, котрий того часу гастролював в Одесі, «Причинну» Т. Г. Шевченка, і в нього народилася думка покласти на музику окремі строфи цієї поеми. Пісню він присвятив своєму улюбленому акторові Марку Кропивницькому. Вона дуже подобалася Марку Лукичу, настільки вона органічно зливалася з поетичними рядками Шевченка, і він вирішив будь-що надрукувати її. У 1884 році, з великими труднощами, бо «Читати твори, друкувати тексти до музичних нот українською мовою» було заборонено тоді царським указом, пісню вдалося надрукувати разом з іншими творами композитора, написаними на російські тексти. Над нею було чітко вказано: присвячується М. Кропивницькому. Але не встигла збірка потрапити до книгарні, як налетіла поліція і весь наклад конфіскувала. Та через 12 років, у 1896-му, Марко Лукич зробив ще одну спробу надрукувати пісню, однак її спіткала та сама доля — весь наклад було конфісковано.

Усе ж Кропивницького не полишала думка будь-що обнародувати пісню, донести до широких верств населення України цей чудовий твір. Що було робити? Надрукувати втретє? Та поліція знову б вилучила її. І Марко Лукич вирішив піти іншим шляхом.

В Одесі, в робітничому селищі Пересип, на Бажакінській вулиці, № 24, був великий будинок, який належав м'яснику Василю Лазареву. На другому поверсі будівлі було просторе приміщення, яке Кропивницький орендував для театральних спектаклів, і незабаром в Одесі з'явилися афіші, які запрошували на нову виставу.

У призначений день просторий зал заповнили робітники і студенти. Улюбленого артиста вони зустріли бурхливими оплесками. Це був вечір пам'яті Кобзаря. У першому ряду сидів околоточний наглядач Рутковський. І ось, коли вистава добігала кінця, Кропивницький вийшов на авансцену і замість звичайної пісні, яку він повинен був виконувати за розвитком дії, могутнім голосом заспівав: «Реве та стогне Дніпр широкий…» Публіка мимоволі пiдхопилася з місць, овацією зустрівши нову пісню, натхненно виконану великим артистом.

Околоточний розгубився, махав руками Кропивницькому, вимагаючи замовкнути, кричав на оркестрантів, щоб зупинили гру, оцінивши поведінку глядачів як політичну демонстрацію. Але на нього ніхто не звертав увагу, Кропивницький співав, а публіка, підхопивши урочисту мелодію, сміливо підспівувала йому.

Околоточний без шапки і шинелі вискочив на вулицю, покликав поліцію. Щоб уникнути арешту, друзі Кропивницького вивели його прохідним двором на сусідню вулицю, покликали візника… Так відбулося перше прилюдне виконання славнозвісної пісні, яка з часом стала широко відомою в народі.

http://www.umoloda.kiev.ua/number/943/164/34310/

ше рас напомню шо креузвег ост гавно ))
впихнули якіта екзотічьний семпол для крутості ) ше напрімєр в the moon lay hidden beneath a cloud є дета таксамо ціла пісня яката українська вапщє не в тєму
обичноє дєло

так хай тепер отвєцвінность несуть!

там піскетка про марусю ))) маруся раз, два, три калина.. )))

є куда кручє вешь у товаріша венеціан снарес, де є фраза " іц зе олд юкреніан вумен ху смел борьщь "
а ше сьоні в павер паф гьорлс показували україну. з мечєтями і прочію глибинно азійною естетикою.

в якогось мартіал ісполнітєля теж є кусок хорального співу зі словами "господи помилуй", а потім такий чьоткій скрєжет ггг

"і прочію глибинно азійною естетикою." і прочію реальністю через 50 років)))

наша реальність через пісят років це постнукліарне опшевство з 2-3 десятків тисяч населення)