Мені здаєцця, що передумовою арт-оффу є українські весільні пісні, всякий андерграунд поп (а-ля Зеновій Гучок, Степан Гіга) та нетверезі музики на д.р. у придорожніх барах (Pooh і Steprider, ви знаєте про що я).ІМХО це прото-арт-офф. Арт-офф - це просто Гуру. Ви і так його знаєте (Василь Ва…). Питання: чи може бути продовження цього стилю (послідовники, конкуренти), та що буде після нього (пост-арт-офф)?
арт-оф це відповідь на поп. при чому одна з багатьох можливих відповідей. в можливому розвитку є два шляхи: відомість та популярність у вузьких колах, або просто несприйняття та забуття. Імхо першим гуру арт-офу в мистецтві був Енді Ворхол, отримав безперечну канонізацію ще при житті. В музичному плані арт-оф почався з Вельвет Андеграунд які грали музику яка б мала показати "капєц музики як такої". Разом з тим арт-оф можуть зробити ті, хто знає і вміє робити сам АРТ! прикольно намалювати вагіну закидану недопалками може лише той, хто вміє зробити копію картин Леонардо чи Брейгеля. Так само і з музикою в стилі арт-оф, її може зробити лише той, хто може зіграти наживо Богемську Рапсодію.
мля…я не про це…ІМХО, Вельвет Андеграунд не були настільки щирими і наївними як наша укр. відповідь…І тут всякі арт-хауси, контркультури тут не кріпляцця.