Історія HMR для чайників (уривки).

Давач | 0 | Розділ: Інше | 11 вересня 2003 14:56

Літрам пива, що героїчно загинули
в процесі написання присвячується.

Будь-який дослідник-історик-теоретик вивчаючи питання, що зацікавило його намагається дивитись вглиб. От і ми, цікавлячись історією милого серцю, душі та іншим статевим органам, напрямку музики постараємось віднайти правдиве коріння цього явища, яке зрештою далеко не обмежується музикою, як такою.

---

Отож подумки перенесемось у далекий вік зародження цивілізації (виключно з наукових міркувань допускається застосування незначних доз галюциногенних препаратів: пива, водки, самогону, плану, псилобіцинових грибів, LSD, героїну, кокаїну…кого що гребе. Ацетон не рекомендуємо в зв’язку з поширеним явищем викривлення простору-часу в мам-тат, бабуль, сусідок-пенсіонерок, домашніх котиків, та інших випадкових жертв наукових експериментів, яке пов’язане з вродженою алергенною реакцією на ГМР як такий, анормальною рецепцією зовнішніх ірритантів, перебільшено детермінованим, кармістичним світосприйняттям…так, стоп, гоню…Не треба ацетону, в натурі!).

Так от…тойво-во…про що я там? Ага! Повертаємось у доісторичний час. Сумний кроманьонець, якому просто остогидли всі його кроманьйонські реалії, жує сире м’яско доісторичного слоника, запиває його ж крев’ю, сито відригує і… Нє. Кроманьйонку він трахає потім, а зара дістає здорового бубна, натягнутого шкіркою того ж слоника і міцно лупить у нього кісткою. Всіх кроманьйонців пре. Незрозумілою їм самим мовою вони затягують куплет першої пісні на цьому, ще не зіпсованому благами цивілізації, світі. Хто скаже шо то не геві-метал?

Шо по тому? Ги!!! Обкурений Орфей. Хто скаже що він вирвавшись з пекла, куди його заманила хтива Еврідіка, сидячи на скелі, перед тим як постати перед Творцем, співав „нас нє догонят”? Фіг там! Його пісні - правдивий heavy metal, пісня людини, що бачила пекло, блін!…

Далі-більше. З’явились цілі течії у суспільстві, які сучасні дослідники називають „неформалами”. Як приклад назвемо корифея ГМР, видатного гітариста минулості, Йогана Себастьяна Баха. Доля позбавила його голову від волосяного покрову, та він, будучи правдивим „неформалом”, все життя носив білу довгу кучеряву перуку. Ви спитаєте чому гітарист? Ні, ацетон тут ні до чого. Мудрі люди того часу ще не винайшли гітари з примочкою, і бідолага мусів задовільнятись оргaном (ги, уявляю, як Бах задовільняється оргaном, хі-хі). Але дай йому тоді в руки доброго Ibanez’a - клав би він на всі оргaни з мосту над Дунаєм. О. Так от, той Йоган залабав перші офіційні хіти у вищезгаданому стилі так, що до цього часу видатні гітарасти світу черпають з його фуг теми для роздумів… Хтось не згоден? Претензії в письмовому вигляді.

Що було потому? Та троха було. Хоча б той самий Людвіг ван Бетговен, якого Моцарт (відомий попсун, хочу вам сказати) погнав зі своєї школи. Яка потужність, який power! Pantera явно під нього косить. Це правда друзі мої і не треба все перти на ацетон. Не дивлячись на важкість його музики, Бетговен розпочав таку тендітну течію, як мінорна, прониклива пісня (у простонародді - мєдляк). З вокалом правда у нього не склалось, зі слухом кажуть теж не дуже, але для правдивого ГМР то не головне. Головне - почуття ритму. Чого варта тільки його пісня про незадовільнене кохання металіста до гопніци в критичні дні - „Місячна соната”!

По тому в історії геві стався запой, з якого першими вибрались хлопці з Англії (нє-нє, то не Бітли) - чорносуботні Black Sabbath, дирижабельні Led Zeppelin, та глибокопурпурові Deep Purple. Про них і без нас дофіга нарозказувано, пропустимо то. Вони були просто стовбуром, від якого вились, плодились та брунькувались інші хороші формації: Iron Maiden, Judas Priest, Motorhead… Взагалі-то файні групки сипались із них, як жолуді в свинарник. Попри них проростали різні арт-поп-панк-фанк-софт-роки, але це не до нас. То мабуть файно, але з кобітою в чистій постелі. Як казали в народі: „Let’s leave it”…

Власне в той момент остаточно оформився такий вид інструменту, як вищезгадана гітара з примочков… Після Пейджа і Гендрікса ніхто вже ніби і не намагався грати на ній скрипковими смичками та статевими членами, нарід зрозумів: пальцями простіше… Кожен п’ятий на світі став китайцем, а всі решта - гітаристами. Особливо серед них висунулись хлопці типу Joe Satriani, Steеve Vai, Yngwee Malmsteen Marty Freedman і т.д. і т.п. Вони виступали в галузі соляків і вважали себе прямими нащадками давно покійного Йогана Себастьяна… Ще серед того розмаїття просто важко не виділити справжніх корифеїв важкої гітарної груповухи: „ManOwar”, „Anthrax”, „Slayer”, „Death” від яких пішов по світу не один хороший напрямок у музиці.

Ага! Зовсім забув! Ще була така групка MetallicA. То та, що у далекому 83-му народила thrash-метал, і у 96-му його безслізно поховала. Але то вже сентименти. Ця команда стала кв…кві..нте…сце…блін, квінтесенцією важкого року, його незмінним лідером протягом 10 років (всі встають і знімають шапки)… Ще були тисячі подібних, але їх перелік не задача даного дослідження…

І зараз, в часи не найлегші для ГМР не сильно губляться нові паростки старих дерев (гарно сказано, нє?), які змушені проростати на безплідному електронному грунті (природній добір: хочеш жити - вмій плавати, як сперматозоїд). Manson, Ramshtain, Waltari, … , яких модні критики обзивають різними назвами, але… Все то було, є і буде Геві Метал Рок. Шо нє? Бля буду. Спитайте в Баха…


Всьо… попустив ацетон… Па.

Overhill http://overhill.wz.cz Прислав MetalLiovA http://metalliova.wz.cz