Стьобне інтерв"ю з Юрком Козієм (ІНКУНАБУЛА)

Давач | 0 | Розділ: Новини | 27 травня 2005 11:17

Відвідуючи Труханів острів, я не змогла не скористатися нагодою поспілкуватися зі знайомим львівським гуртом «Інкунабула».

Інтерв’ю з солістом гурту «Інкунабула» вийшло надзвичайно цікавим, і навіть інтимним. Між жартами і стьобними запитаннями випливала душа «Інкунабули», яку неможливо було не відчути. Ось що з цього вийшло…

---

Які враження від Труханова?

Ми погодилися на «безкоштовну» пропозицію організаторів розважити Труханів. Адже за анонсами звучало, наче український Вудсток: тисячі людей, наметове містечко, відеозйомка, фрі-лав… А тут…

Приїхавши що вперше кинулось в очі?

Твої окуляри, які мене донестями харять!! :)))

Чому харять?

Бо очей не бачу, а це важливо, бачити очі того з ким спілкуюсь.

Якщо серйозно, то спочатку ми висадились на ізмєну, бо насправді не було чому кидатись в очі. Почалося все з того, що на вокзалі Макса з Романом ніхто не зустрів, як обіцяно (а приїхали вони до Києва о 6:45 ранку). Добратися до острова - не проблема, звичайно, але нас вже 10й раз протягом останнього тижня так кидають. Тому, вніманіє, вапрос: «Навіщо обіцяти???»


От притусовують вони на острів десь біля 8 ранку і що бачать?

Бачать сцену з хорошим апаратом, за якою навіть нема кому доглядати! "Порожняк" в прямому сенсі слова. Ні душі навколо! З’являються грішні думки, пов’язані з бізнесовою жилкою…

…але Ви порядні хлопці чи не так?

Да вєк волі нє відать!!! Просто мене з ними не було, того всьо пройшло мирно :)))

Зрозуміло де чортенята водяться, як було далі?

Значить, коли все-таки вицепили якогось чувака, і він дозволив
зробити саунд-чек, хлопці дірвалися до інструментів, і награлися вволю. Потім і я притусував, зустрів старих знайомих… туди-сюди, а вже й виступати.

Нервували? Чи не було перед ким нервувати?

Ну, уяви: стоїть 30 людей-музикантів і ще десь стільки валяються обабіч на травичці. Перед ким нервувати??? Ми ж не якісь невпевнені в собі початківці.

Якісь групи запам’яталися?

Реально, крім старих друзів з Кіровограда - гурту «Весняний Галас» - я не побачив групи, на яку б щелепа відвисла. Крім «Весняного Галасу» запам’яталися дві групи: «Коло Хмар» і «Сноб». Перші грали цікаву музику замішану на фольку, а другі просто агресивно і неординарно для Євротабору грали, і вокаліста- блондинка класно ричала. Цим вони яскраво виділялися серед того всього…

В Євротаборі яка атмосфера панувала?

В перший день атмосфери не було взагалі, та й настрій був не вельми: пертися 500 км, щоб зіграти пару речей для жменьки людей… Добре, я приїхав потусуватися, а Макса з Романом я переконав їхати лише заради користі для групи.
Зараз я усвідомлюю, що не відчув загальної атмосфери, бо жив власною атмосферою, яку створював навколо себе. Потішило спонтанне інтерв"ю для передачі "РОК-Сало" на Радіо «РОКС». Принагідно дякую Михуїлу Абздольцу, який помітив нас на концерті і одразу запропонував ефір.

Чим відрізнявся наступний день?

Менше народу, але ми трохи роздуплилися: спілкування з музикантами,футбол на пляжі голяка, купа кобіток тощо.


Чим закінчився вечір? Задоволення отримав від почутої музики?

Вечір закінчився вечірнім концертом, просто слухав музику і тусувався з друзями. Звичайно задоволення отримав, там же ж «Весняний Галас» виступали. Загальне задоволення і умиротворення прийшло десь під вечір. Відчувалась приємна втома - ознака того, що день пройшов не дарма.

Найсильніше враження було від чого?

Напередодні Євротабору в київському клубі «ТОРБА» мав відбутися наш перший сольний концерт, до якого ми надзвичайно посилено готувалися. І от, за два дні до нього я випадково з Інтернету дізнався, що замість нас виступатиме інший гурт, хоча все було погоджено заздалегідь. І нас так і не повідомили. Важко зі Львова контролювати справи в Києві. Мені пообіцяли, що концерт просто перенесли в зв’язку з Євротабором і за тижні два-три він обов’язково відбудеться. А вже на Труханові, на очній ставці, директор клубу почав відверто з’їжджати, мовляв, зараз у Києві багато відкритих безкоштовних концертів, і на ваш ніхто не прийде. Такий підхід обламав в корінь. Настрій був десь такий: "Ти нікому тут не потрібен в Києві - в них свій ринок, свої правила, і свої закони". От тобі і «чужий серед своїх».

Які перспективи ти бачиш для себе і для гурту?

Після такого пресингу виникає тільки протидія. Я це витримав, і, як наслідок, прибула нова хвиля сили: ми будемо далі ламати стіну головою (бо коштів на кувалди наразі немає). Але про плани більше не буду - життя навчило наперед нічого казати.

Як творчість? Зараз щось робиться чи застій?

Щодо музики, то останнім часом робимо все колективно. Творчість була стимульована обіцяним сольником в Києві - зробили багато матеріалу, який навіть у Львові ніхто ще не чув.

Але вам не дали змогу, тож будете презентувати у Львові?

Звичайно! 9 червня, на фесті «РОКрик» здивуємо львів’ян новими речами. Вони-то люди очікують на старі хіті, а ми їм БАХ! Сюрприз, одним словом, їх очікує.

Ну, і пора альбом робити. Зараз ми на стадії вибивання (а не «відмивання», на жаль) коштів, бо з творчого боку все готово. Навіть забагато матеріалу - будемо змушені щось викидати…

Як справи на «лічному» фронті? Скажеш, чи боїтесь прихильниць відлякати?

Лічний фронт - табу! А до прихильниць ми завжди відкриті :-)))

Ви себе не обмежуєте в творчості , є рамки?

Цікаве питання. І, як виявляється, рамки таки є - Роман одного разу забакланив нашу з Максом ідею одного приспіву, з мотивацією на кшталт: "Ну це вже відверта попса, хлопці. Ви прийдіть додому, поспіть, і на ранок це вам не здаватиметься таким геніальним.". Приспів довелось переробити.

Чи зможе «Інкунабула» колись стати попсовою, чи суто для оперного глядача?

Відповідь: «так», але перефразую: хочеться показати інший свій бік, наприклад акустична програма з камерним оркестром. Наразі це мрії, але досвід в цій царині є: в попередній моїй групі «Далі…» я писав оркестровки для хору, з яким ми виконували кілька речей. Це було незабутньо.

Дуже часто гурти змушені писати те що потрібно (спонсори, фінансування). Прямо скажімо: Інкунабула продається?

Все в цьому світі продається (з"їхав, нє;-)). Але ми маємо стійку громадянську позицію: КОМУ продаватися. Тобто, в нас сильні ідеологічні переконання, так що будь-кому ми не продамося.

Ти можеш назвати ціну «Інкунабули»?

Про ціну «Інкунабули» поки що говорити немає сенсу. Але, враховуючи, що довгі роки ми вкладаємо власні кошти, час, енергію, душу в бренд під назвою "Інкунабула", то за цей час сформувалася абстрактна "ціна бренду" (хто цікавиться економікою, той знає, що це таке). І ця ціна продовжує рости, бо бренд "ІНКУНАБУЛА" ще не почав повертати вкладені в себе ресурси.

Яку енергетику ви несете? Що ви хочете донести людям своєю музикою?

Взагалі-то, мої тексти навіяні реальними подіями, що трапились зі мною. Немає текстів «про любов» чи про нещасливе кохання. Є квазіфілософські роздуми, на які мене надихають різні події. Це проблеми і запитання, з якими зіштовхувався кожен із нас, або рано чи пізно зіштовхнеться. Просто співати «я люблю тебе, а ти мене - ні» - мегабанально (мегаанально?), погодься :)))

Майже згодна. На вашу думку під який настрій можна слухати «Інкунабулу»?

Вперше за інтерв’ю я скажу «Хмм…». Як на мене пісні "Інкунабули" створюють свій особливий настрій, викликають задуму, ейфорію. Ми робимо ставку на Музику (так, з великої букви!). Ми троє зійшлися стильово на любові до тяжкої музики з яскравою мелодикою. В той час, як у Львові домінував агресивний хардкор без натяку на мелодійність, ми почали нову хвилю.

Які з ваших пісень виникли цією весною?

Хочеш підколоти нащот весняних любовних настроїв? ;-)). Тільки одна з них є зверненням до особи протилежної статі, а саме пісня "Твоє Тіло". Ми її ще не виконували і не показували нікому.

Про що найчастіше мріє соліст “Інкунабули”?

Гм… про… лямур-де-труа «в банькє іль на калаколєнкє» :-))) (ã порутчік Ржевскій)

Я це використаю!

Де ти це використаєш? Давай, домовимся - я підійду :))).
Якщо серйозно, то, «Інкунабула» - моя дитина, і я мрію про її щасливе майбутнє. Реально - зараз я повністю віддаю себе їй. Віриш, про себе так не думаю, як про неї, хоча тут проявляється мій прихований егоїзм. Адже насправді-то я - в «Інкунабулі», отже, її успіх - мій успіх. Але егоїзм той - поділений натроє, бо з успіхом «Інкунабули», успіх прийде не тільки до мене самого, а до нас трьох.
Крім того, в нас є пісня "Мрія-ти" - там про мрії є все.

Чия критика для тебе важлива?

Ну й питаннячка, БРАВО! Мені важлива критика музикантів, чию творчість я поважаю. Власне творчість, а не досягнення, це важливо. Наприклад, я поважаю досягнення Мадонни, але її думка про мою музику мені малоцікава.

Коли ви виступаєте ти дивишся в очі слухачу?

Дивлюся. Не кожному, але дивлюся. Я сприймаю публіку як одне ціле, і хочу в цьому цілому бачити розуміння. Бачити людей, які знають, заради чого вони прийши сюди, адже, хто хоче чути, той обов’язково почує!

Коли під вас починають танцювати, це ознака…? Розкажіть про еклектику в вашій творчості.

Це ознака того, що ми «качаєм» :))) Ти заторкнула ще одну важливу тему.
Є речі, розраховані на відкриті майданчики, на людей, які прийдуть на концерт з метою бурхливо відірватися, вивільнити енергію і зайві калорії. Вже будучи на сцені, аналізуючи ситуацію (контингент, погода, атмосфера, настрій тощо), ми підбираємо речі для виступу.
А є камерні виступи (здебільшого клубні), на яких глядач/слухач хоче не просто слухати і танцювати, а й думати і переживати. Так-от, для таких виступів ми також підбираємо відповідний репертуар. Це і ліричні речі, і альтернативні (складніші для сприйняття, які вимагають задуматись).

Які стосунки в групі? На сцені? Чи одразу виникає розуміння всіх учасників гурту? А якщо всім трьом заманется зіграти три різні речі, тобто хто авторитетніший в групі?

Нема такого - завжди є консенсус. Розуміння всіх учасників - це те, що я найбільше ціную в нас. Ми - різні люди, які зібралися в одне ядро для спільної мети, яку ми однаково бачимо.

Ти казав, що репетиція це інтимний процес для вас? Чим ви там займаєтесь?

Дрочимо на плакат Мадонни, яку ми всі поважаємо і вважаємо своєю духовною далай-ламою :)))


Я зрозуміла, ви продумані хлопці.

так - все продумано - жодного зайвого кроку. Ми знаємо, чого хочемо

Але повернемося все ж таки до інтимного процесу…

так, мммм… Мадонна :)))

А якщо (знову ж таки) говорити серйозно, то це теж з продуманістю пов’язано. Ми приходимо на репетиції не для того, щоб побухати, чи похизуватися своїми статевими подвигами. В житті ми - заняті люди, які рахують свій час, і знають, що ці три репетиції в тиждень - не так і багато. І коли ми вже приходимо в репетиційку, то тільки граємо без всяких зайвих справ. Ну, хіба шо плакат Мадонни хтось має з собою ;-))

А де ж ви бухаєте і хизуєтесь статевими подвигами?

Таке буває дуже рідко. Три 5-хвилині перерви за рєпу: Роман курить, я хизуюся йому, а Макс гвалтує Романові барабани :-D

Що для тебя є табу в музиці?

Оппа! Я в екстазі від твоїх питань. Я постійно думаю про музику, але такого навіть не міг придумати… Особисто я не можу вигадати собі табу в музиці, але «Інкунабула» звичайно має певні рамки. Це - множина спільного в трьох різних людей.

Дякую, я думаю все, що ще спитаю буде зайвим…

Тобі дякую: це найінтимніше, найповніше і найцікавіше інтерв’ю в моєму житті!

Джерело: www.molodaukraina.org