Мак Дональдз.Інша точка зору.

Звірі | 5 | Розділ: | 21 квітня 2007 14:48

бібліотека Ї
--------------------------------------------------------------------------------

Томас Л. Фрідмен Лексус і оливкове дерево. Зрозуміти ґлобалізацію

[Золотий Біґ-Мак: теорія запобігання конфліктам



Золотий Біґ-Мак: теорія запобігання конфліктам
Буваючи за кордоном, я часто роблю собі приємність: купую гамбурґера й пакет картоплі-фрі в “Мак-Дональдсі”. Мабуть, ніхто інший не їв гамбурґерів і картоплі-фрі (виробництва “Мак-Дональдса”) в стількох країнах, як я, і смію вас запевнити: на смак вони всюди однаковісінькі. І от кілька років тому, чимало попоїздивши по світі, я примітив одну цікаву річ. Не знаю, коли саме на мене найшло осяяння. Воно мов грім з ясного неба вразило мене десь поміж “Мак-Дональдсом” на майдані Тянаньмень у Пекіні, “Мак-Дональдсом” на майдані Тахрір у Каїрі та “Мак-Дональдсом” коло майдану Сіон у Єрусалимі. Ось що спало мені на думку:

Жодні дві країни, що обидві мають “Мак-Дональдс”, не воювали між собою відтоді, як обзавелися кожна своїм “Мак-Дональдсом”.

Я не жартую. Це справді неймовірно, але погляньте-но на Близький Схід. Ізраїль має свій кошерний “Мак-Дональдс”, Саудівська Аравія має “Мак-Дональдс”, що зачиняється п’ять разів денно на мусульманську молитву, Єгипет має “Мак-Дональдс”, Ліван і Йорданія також. Жодна з цих країн не провадила війни відтоді, як там об’явився Золотий Біґ-Мак. Між якими країнами на Близькому Сході сьогодні є найбільша загроза війни? Ізраїль – Сирія, Ізраїль – Іран, Ізраїль – Ірак. Які три близькосхідні країни не мають “Мак-Дональдса”? Сирія, Іран та Ірак.

Мене так захопила ця моя ідея, що я подзвонив до штаб-квартири “Мак-Дональдса” в Оук Бруку (штат Іллінойс) і поділився своїм здогадом. Тамтешні співробітники так зацікавилися, що запросили мене перевірити цей здогад, поговоривши з деякими керівниками закордонних філій в “Гамбурґер-університеті”, внутрішній дослідно-навчальній установі “Мак-Дональдса”. Працівники компанії показали мою модель всім своїм міжнародним експертам, і ті також не змогли знайти жодного винятку. Я побоювався, що винятком виявиться Фолклендська війна, але перший Мак-Дональдс в Аргентині відкрився допіру в 1986 році, через п’ять років після тієї війни з Великобританією. (Громадянські війни та прикордонні сутички не рахуються: “Мак-Дональдси” в Москві, Сальвадорі чи Нікараґуа продавали гамбурґери обом сторонам тамтешніх громадянських конфліктів).

Озброєний такими даними, я подав свою теорію запобігання конфліктам – Теорію Золотого Біґ-Мака, в якій доводив: коли певна країна досягає такого рівня економічних достатків, щоб мати досить численний середній клас, який підтримував би мережі “Мак-Дональдсів”, то така країна стає країною “Мак-Дональдса”. І громадяни в країнах “Мак-Дональдса” більше не мають охоти воювати, вони воліють застоювати черги за гамбурґерами.

Були люди, що за колишніх часів панування миру й розквіту торгівлі мали подібні до моїх міркування, – щоправда, вони не вдавалися до таких екстраваґантних метафор. У вісімнадцятому столітті французький філософ Монтеск’є писав, що міжнародна торгівля, з’єднавши всіх торговців і всі торговельні народи, створила своєрідну Велику Республіку, яка простяглася через кордони різних держав і могла б закласти підвалини нового світу без воєн. У своїй праці “Дух законів” він пише: “Дві країни, торгуючи між собою, стають взаємно залежні: якщо одна заінтересована продавати, то друга має інтерес купувати; отже їхній союз заснований на обопільній потребі”. В розділі, що називається “Як комерція подолала варварство в Европі”, Монтеск’є на свій лад висловлює той-таки принцип Біґ-Мака: “Щастя, що люди опинилися в становищі, коли їм вигідно бути людяними й доброчесними, навіть попри те, що пристрасті їхні підбивають їх на лихе".