Перший трек своїм експерементальним звуком нагад щось середнє між ранніми гадспід ю блек емперор і красою бурзуму, період написання музики у в*язниці. Ці витончені нотки заставляють колихатися найпотаємніші страхи і переживання. На противагу темній фнатомній гордості, ще більш світлий і щирий "коли все закінчиться", ніби хоче запитати кожного хто слухає - коли ж все закінчиться? Чудові перебори на ненав*язливому ділеї, які нехтують таким поняттям як ритм і метроном, хоча… до бісу метроном, до бісу всі надумані стандарти. У Львові, місті кави і бруківки, не може бути правил. Браво.