PIANO SUCCESS POST #3 - ЯК ЗРОБИТИ СКЛАДНЕ ПРОСТИМ?

Key | 1 | Розділ: Новини | 29 січня 2013 0:32

ОФІЦІЙНИЙ САЙТ - http://www.olexandrignatov.com
ЗАПИСАТИСЬ НА НАВЧАННЯ - http://vk.com/privatekeyboard



Сьогодні хочу поговорити про забіг на довгі дистанції у музиці. Хто робив їх у реальному житті у спорті, той знає, що провести забіг на довгу дистанцію можна лише після тривалої та систематичної підготовки. Якщо вона відсутня - Тебе вистачить лише на частину роботи а далі наступить ступор.


Більшість людей, які починають займатись музикою та вивчати інструмент дуже часто стикаються з таким феноменом - граючи певну композицію, вправу чи етюд, особливо на етапах розучування, у них теж відбуваються такого роду ступори, в особливості після того, як дистанція, на яку потрібно зіграти без помилок - збільшується. Людина починає грати все з початку і з початку, може витратити дуже багато свого часу але так і не зрозуміти у чому тут справа. А справа тут ось у чому:

Існує дві причини для цього:

1) Фізіологічна

Як правило, це відбувається від недостатньої сили та витривалості м"язів, які приймають участь в процесі гри. Або ж, від їх недостатньої розігрітості (розігранності), яка повинна обов"язково мати місце перед кожною сесією занять.

2) Ментальна

Людський мозок чомусь влаштований таким чином, що встигає опрацьовувати лише певну кількість інформації в одиницю часу. Вся інша інформація - або не сприймається, або ж заважає та заплутує, створює хаос. В результаті виникає ступор, людина губиться.

Також велика увага в забігах на довгі дистанції приділяється концентрації уваги та правильному розподілу сил - увага має здатність губитись та розсіюватись у всіх людей, особливо коли вони деякий час відчувають що роблять щось правильно :). Але як тільки цей момент розслаблення наступив хоча б на долю секунди - людині без досвіду проблем не оминути, у найближчі декілька секунд вона зіб"ється/зіграє неправильні ноти/вилетить з темпу/і т.д.

Що робити?

При заняттях та освоєнні чергових труднощів не потрібно класти в тарілку більше, аніж зможеш з"їсти, інакше буде всім відомий результат. Те саме стосується і мозку - працювати із ним потрібно дрібними порціями, які найкраще та найшвидше засвоюються (про засвоєння матеріалу я ще розповідатиму у інших статтях)

Лише розділивши велику задачу на декілька дрібних, і щоденно відпрацьовуючи дрібні задачі по окремості можна досягти результату швидше та з меншими зусиллями, аніж брати великий шматок інформації та грати його 25 годин на добу.

Таким чином добре пропрацьовані та відточені малі частини інформації складаються в єдине ціле і потім сприймаються мозком як ОДИН шматок інформації, але вже підйомний і простий для нас. Необхідно пам"ятати що наш мозок - це ЦП нашого організму та йому простіше опрацьовувати одну задачу в момент часу, а не декілька. Залишається спочатку розбити велику і складну частину намалі; розібрати їх на найдрібніші деталі та зібрати назад, вже у єдину та просту для розуміння конструкцію.

Щодо фізіологічної частини - потрібно просто постійно тримати м"язи в тонусі, в готовності до технічних труднощів, які виникають. Якщо Ти готовий - нема сенсу готуватись.



Формула для вивчення БУДЬ ЯКИХ труднощів:

ВЕЛИКЕ І СКЛАДНЕ -> ДРІБНЕ І ПРОСТЕ х Час х Якісні Зусилля -> ВЕЛИКЕ І ПРОСТЕ.

Всім бажаю наснаги та успіху у заняттях!
Олександр.


БІЛЬШЕ ТУТ - http://olexandrignatov.blogspot.com/