Кнайпа Charles Bukowski. "Львівський паб під бійку"

dcdvd | 137 | Розділ: Враження | 15 травня 2012 10:07

Кнайпа Charles Bukowski. "Львівський паб під бійку"
Не так давно, один хороший знайомий запросив мене на пиво, під обіцянку «показати, де тепер ЗаКуліси». Мало хто з гостей Львова був «ЗаКулісами», бо це таки місце, надто відмінне від всіх романтично-казкових каварень, і локалівських «Дзиги», «Дому Легенд», «Майстерні Шоколаду» та «Лясової Гампи». «ЗаКуліси» — це був паб, де в невеликому приміщенні завжди була найсмачніша випивка, більярд, дим від цигарок і транслювались якісь рок-лайви зі всього світу. До того ж — там була офіціантка-паверліфтер, вся в тату, але з милою посмішкою.
Коли «Закуліси» закрили — на зміну їм прийшов "Чарльз Буковські"!

Знайшла статтю-рецензію і перепубліковую її вам. Може когось зацікавить — заведемо, покажемо (:
_
Коли я дивився британські фільми, завжди захоплювався атмосферою тамтешніх пабів (Public house), призначених для "робочого класу”. З їх неповторною атмосферою, своїм колом постійних відвідувачів та шумною гульнею і бійками.
Вступ
До недавніх часів існувала така кнайпа – Філа/Буфєт/ЗаКулісами, але її закрили… Одним з постійних відвідувачів був пан Михайло. Це такий собі канадський українець. В роках, але здатний дати фору молодим, навіть у бійках (в чому особисто переконався).
І от коли Буфєт закрили, треба було терміново щось робити зі всіма клієнтами. Напевне тому пан Михайло і відкрив свій чудовий Чарльз Буковскі, який частково взяв тусовку і атмосферу Філи, але додав туди стилю, смачної їжі власного приготування… ну і особистої харизми!
Відвідувачі
Переважно це всі, хто був на Буфєті. Заходять ще футбольні фанати, та й випадкові відвідувачі (як я). Загалом, ці люди працюють менеджерами, реставраторами, інженерами… Ким завгодно! Також музиканти, власники хостелів, іноземці (що перебралися до Львова).
Натовп (так, це – натовп!) тут різнобарвний та кожен зі своєю індивідуальністю.
Дизайн
Підвальчик з двома залами та більярдом, об’єднаними епіцентром подій – барною стійкою, де і зосереджується все це торнадо. Зали, звичайно, не дуже цікаві. Та й барна стійка трохи мала (з іншої сторони, це робить її затишною).
Звичайно назва закладу підтверджується книгами Буковскі, портретами і просто усілякими психоделічними картинками. Хороший, голосний звук правильних концертів на плазмі – щодня.
пю.сю.: там суперкласний туалет, де білий кафель помальований чорною фарбою і на ньому можна видряпувати всяке-різне. там і мій нік десь є Р:
Напої
Для пабу – супер вибір, з супер демократичними цінами. Горілка. Пиво. Вино. Текіла. Віскі… Любе-голубе! Майже усе пиво по "десятці”, хоч є і пара дешевших варіантів. Віскі по двадцять п’ять гривень за "псятграм”. Коротше кажучи, тут дешево. Саме так, як і має бути у пабі. Бармен Вадик – супер витривалий класний чувак, який при мені налив напевне літрів п’ятсот різних напоїв.
Кухня
Це те чим виграє Буковскі в попередника! Недорого, смачно і багато. Максимальна ціна страви – двадцять гривень. Порції великі, готує власник і сам приносить вам. Цікавиться чи засмакувало і взагалі віддає вам часточку своєї душі. Сендвічі. Спагеті. Сосиски… Всього до десяти позицій – якраз достатньо (люди сюди не їсти приходять). Єдине, що здивувало – перепічки. Не ті, що ви купували під своїм навчальним закладом. Як каже пан Михайло: "то не з площі Ринок”. Перепічки з домашньою ковбасою, якою вони щедро заправлені, але п’ятнадцять гривень за них – трохи невиправдано.
Висновки
Багато з вас перелякається потрапивши туди, дехто навіть не захоче заходити. Але це унікальний львівській заклад! Це справжній паб, з гомоном, бійками, гучною музикою і рікою алкоголю. Там немає вивіски, але кожен вечір людно. Там майже всі знайомі між собою (така собі підземна комуна, де знаходять собі прихисток від рутинних буднів люди з душею).
Звичайно, складається враження що це паб "для своїх”. Та якщо ви адекватна людина, дуже скоро ви зможете приходити сюди якщо і не як додому, то як в гості до хороших друзів точно. Не лякайтесь, якщо зі сходів чути крики і глухі удари, а повз вас проноситься хтось з більярдним києм – таке трапляється.
Оригінал псто
__

Від себе додам — коли йдеш вулицею і заходиш в прості двері без вивіски, а потрапляєш в паб — відчуття кльові (: а ще — при вході зустрічає сам пан Михайло, в піжамних штанах, майці-
алкоголічці і тапках, питаючи: «шо вам, хлопці? пива хочете? Зара буде!» :D

http://www.bukovski.at.ua