Недобрі замальовки про сучасні тенденції в українській музиці

Давач | 2 | Розділ: Інше | 18 січня 2004 14:57

В Україні це все починалось як і повсюди: спочатку підвальне приміщення, «акустики» із «совковими» звукознімачами, піонерські барабани та дешевий портвейн. Починалося між друзями, а закінчувалося між ворогами.

---

Навпаки не буває, тому ті, хто бажав заробляти на цьому гроші, робили будь-що, аби їхніми колегами по цеху не були друзі. Найбільш вперті трохи згодом купляли собі штучні «фендери», зроблені десь під Одесою, та «аматі», зроблені приблизно там же; орендовували, скоріш за все, гараж і починали щось робити, але на справжню працю виходили лише ті, хто мав зв’язки або просто гроші. Усі інші або спивалися, або вважали, що людство ще не виросло для такої музики. Але більшість майбутніх зірок обламувалися після того, як ламалася гітара або лікарі знаходили язву шлунку і забороняли пити портвейн. Але ті, хто виліз з гаражів і перебрався хоча б в андеґраунд , залишалися єдиними і згодом ставали пихатими, товстими, забували про портвейн, переставали їсти м’ясо і трахатися із шанувальницями після концертів під гаражами. Так само й рок: переставав бути підвальним, вилазив із андеґраунду, потроху стаючи попсою, забуваючи про всі канони і закони, і переходив до рук товстих менеджерів з прес-агентств. Але ті, хто не захотів (не зміг?) вилізти, продовжував творити цей андеґраунд. Кудись поділися, але все ж таки продовжують існувати такі гурти, як «So…», «Колежський ассесор» та всі інші. Гарний гурт «Манкіс ворк» разом із «Набатом» перетворився на «Грін Грей», який ще чотири роки тому «грінгреїв» серця шанувальників року вкупі з електронікою, але потім поступово попсів й водночас важчав, перетворюючись на те, що рокери вже не слухають, а дівчата 15 років ще не розуміють. Але цього мало: треба зробити ще щось! І вокаліст Мурік робить сольний проект «МРК», який нічим принципово, окрім більш важкого зуму для басухи, не відрізняється від «ГГ», а гітарист Дизель робить щось таке під назвою «ДСЛ», яке ще огидніше, ніж «МРК», але вже виступає, ротується і продається. Тільки кому?…

Де гурт «Знов за старе»? Нема, але є 40 хардкор-гуртів і 140 панк-гуртів, які нічим один від іншого не відрізняються, але вже мають технічний райдер, як у «Ролінг Стоунс», і побутовий, як у «Квіна». На сцені такі клони якихось західних гуртів ведуть себе як малюки, котрі не вміють користуватися тюнером та ставлять монітори так, щоб їм було зручніше стрибати з них. Розсад-ником такої «нечисті» є київські клуби, але трохи згодом, за тенденцією і завдяки найпростішому моніторингу, будуть і великі концертні зали. Контрольним пострілом по барабаних перепонках є виступи цих малюків на святах типу «День молоді» та «День незалежності». А що? Бикам все одно, що слухати, а нормальні люди вже давно зневірилися в цих «опен ейрах». Є, звичайно, динозаври, такі як «Океан», який після того, як зрозумів, що за рок вони стільки не отримають, почали грати поп-рок, «ВВ», які роблять те саме з нахилом до патріотизму, та й то Піпа не вдержався і почав лабати якесь сміття у «Борщі». Який панк не вмер? Панк вмер ще за сто років до того, як вмер рок! Не здаються «Карамазови»: «Ледокол Киев» буде завжди жити в серцях уже пристаркуватих, навіть як на рокерів, людей. Не здаються «Гадюкіни»: тай нащо, вони все одно гроші заробляють не музикою, навіть не шоу-бізнесом! Так, альбоми випускають, щоб ті припадали порохом на поличках крамниць, які беруть їх лише через бренд. Нових зірок вже давно не було. Можливо й були, але називалися вони не гуртами, а проектами, і коли вимивалася частина грошей, проект розпадався. Куди зник «Ламанш»? Чорт його знає, але всім відомо, скільки грошей вони отримали за саундтрек до фільму «Брат-2». Як зараз робиться популярний гурт? Береться гітарист або хоча б збиральник гримерки відомої, але потроху зникаючої групи, беруться нові музиканти і починають валити укррок, але після низки концертів у «Барвах» вони розуміли, що роблять щось не те, і коли вони це розуміли до кінця, швидко ставали популярними. Навіть той самий «Стерх», який, незважаючи на корупцію та засилля «гуртів по знайомству», грав по клубах, зараз уже кудись щез. «Мертвий півень» на пару зі «Скрябіним» намагаються ще втулити до голів «Менс ін Кепс» якесь поняття про те, якою має бути справжня музика, але навіть таким «динозаврам сучасності» це не вдається. Так, вони справжні зірки, і грають вони переважно рок, але двох гуртів для «великої та не менш незалежної» України замало. Трохи не забув про Тараса Чубая, «Кому вниз» та «Всяк випадок» вкупі із «Вієм». Перший тепер уже не «Плач Єремії», а Чубай та його бенд. Другі після «In Castus» втратили віру в людей і з’являються лише на концептуальних виступах у Львові (частіше) і в Києві (рідше). А «Всяк випадок» разом із «Вієм» вже давно забили та заложили велику рейку на всю перманентність та патріотизм і погнали в забугор’я, де ще жива легенда про кузню справжнього року. На появу нових зірок усі вже давно перестали сподіватися: Леся вкупі із «зайцями» щось хотіла показати, щось національне і невмирущо рокове, але теж згадала, що потрібні гроші, щоб купити ще порцію футболочок із її символікою. Вже досить давно став фактом тодішній концептуальний вислів «Роком грошей не заробиш». Але фактом він є чомусь у межах України. Можливо, все можна списати на менталітет, але який тоді в звичайного українця менталітет?…

Контингент

Чому перевелися люди, що поважають рок? Такі ще є…два десятки в майданівській трубі, та й ті перевагу віддають російському року, а молодь зі спальних районів віддає перевагу дискотекам, але чомусь тверезі на дискотеки вони не ходять. Окрім дискотек, вони ще лазять по концертах на площах Києва. Нащо нам ці патлаті? Або нестандартно вдягнені? Ну і що, що вони стоять поруч і слухають те саме, що й ми? Бо це слухати краще не дома, а напитися в кущах, й піти на той самий Майдан із такими ж лошицями, що вважають їх за справжніх чоловіків, а потім вдома розповідати всім, що концерт гівнячий. А чому на сейшни в старих «Барвах» ходили як тверезі люди, так і напідпитку? Львів, який вважався арт-місцем андеграунду всіх часів та народів, зараз потроху загинається: концерти відбуваються, але людей все менше й менше, гуртів усе менше й менше. Можливо, виростає нова нація, розумніша за попередню, але вони хоча б на десять відсотків мають розуміти попередню. Тому про те, що «менс ін кепс» розумніше а ми цього не бачимо, можна забути, бо вони не розуміють і не поважають нічого, що колись було.

Ніхто не хоче довго настроювати гітари, обирати собі імідж, чекати на натовп фанів, існувати десять років, написати тисячу пісень, і все це для того, щоб один з тієї тисячі змусив послухати інші 999. Всі хочуть бабла й популярності. І бажано відразу, і у великих кількостях.

Рейв умер давно, але до нього і після нього був рок, і чомусь рок був набагато популярнішим, а зараз немає навіть якоїсь сраної субкультури, яка б «обставила» рок! Нехай восстануть ці кляті рейвери, але це ж течія! Зі своїми правилами, обов’язками, одягом і стилем. А зараз навіть цього нема. Про які тенденції може йти розмова, коли жодних тенденцій нема? Звичайно, «гарно там, де нас нема», але все-таки є хоч якісь оптимісти, які так не кажуть? А якщо є, то чому їх ніде нема? Поняття «укррок» живе лише в серцях 40-річних все ще хіпуючих чуваків, на далекому заході серед консервативних представників діаспори і звичайно у найбільш просунутих туристів, яким на Узвозі всучують матрьошки із касетками «Кому вниз» і розповідають, що «ukrainian rock - the best rock». Так воно й є: навіть хлопці із виданнь типу «Ролінг стоунс» визнають, що стиль укррок є, але не в Україні. Він існує лише на касетах, дисках та платівках, які вже давно не програються, бо програвач пропитий, а нового навіть купити не можна, бо вони ВСІ пропиті, а куди, нашо і чому - ніхто не знає. Та це нікого й не хвилює. А крокодили укрроку грають. У гаражах, працюючи якимись менеджерами, попутньо годуючи сім’ю та відкладаючи гроші на «дев’ятку», але ГРАЮТЬ. Вони грають для себе, інколи орендують клуб і грають для друзів та знайомих. Друзі йдуть додому, говорячи один одному, як гарно, що вони є, ці хлопці з гітарами, і як гарно на їхніх концертах, а знайомі думають, які вони бідні і відсталі, ці музиканти. Чому не грати те, за що можна отримувати гроші, не никаючись по підвалах та гаражах? Діаспора аплодує.

Бідний «Океан», бідний Вакарчук. Вони були роковими, але жага до життя, життя без негараздів, життя з грошима переконало їх у тому, що найперше - це ти сам і твої друзі разом із оточуючими, а всі ідеали нехай йдуть в сраку! Яка свобода думки? Давайте будемо вічно писати про любов та розлучення. Може, це гарно, але ж не три альбоми по дванадцять пісень, кожна з яких по три хвилини? Про балади як стиль, що утворив пісні про любов, усі забули. Тепер іде куплет, приспів, куплет, сіре, далеко не досконале соло, секундна пауза, під час якої за задумкою, зароджується драйв і бабабах!!! Знову приспів. Про фольклор пам’ятає «Вій». Тільки він і більше ніхто. За допомогою «Вія» це пам’ятає діаспора та старі роковиті люди. Пам’ятають ті, хто робив «Рок-Екзистенцію», хто був на ній. Думаю, що пам’ятають «Годо», пам’ятає «Чорний Вересень», не повністю, вже безцільно, безідеально, але пам’ятають. Та й то добре. Олег Скрипка щось скаже, але тільки у приватній розмові, бо той самий менеджер потім буде звинувачувати його у консервативності та відсталості. Як і всі інші. Рок умер. Що тут казати.

Джерело : www.molodaukraina.org