Альбоми 2011 року

Прибулець | 49 | Розділ: Музичні релізи | 21 серпня 2011 12:16

Рік ще не закінчився, і глобальний піздєц поки не прийшов, тому маємо змогу згадати, оцінити і вислухати купу новинок. Почну з того, що я наразі встиг почути.

1. UDO - Rev-Raptor. Що тут сказати, УДО в стилі пізнього УДО Думаю, чекати чогось нового від старого ветерана хеві немає сенсу, а ті, хто любить його творчість в будь-якому випадку не пройдуть повз. Матеріал на диску - 13 переважно середньотемпових речей з потужними хоровими приспівами і традиційними "акцептоподібними" рифами. Зроблено все доволі якісно, але відчуття вторяковості не дає у повній мірі насолодитися музикою. Славнозвісний бургер вже давно не переслідує питання обновлення своєї музики, та й дуже сумніваюсь, що йому це вдастся. Як результат - кожен рік-два отримуємо альбоми-близнята. Але, принаймні, знаємо, що цей пан навіть у вузьких межах халтури не робить. 7/10

2. Rhapsody Of Fire - From Chaos To Eternity. Цю компанія по виготовленню спагетті-фентезі металу знають всі шанувальники павер-металу. Як і у випадку з УДО, не варто чекати суттєвих музичних коливань, все як завжди помпезно, епічно і дуже схоже на ті книжки з барвистими обкладинками, які пиляться на поличках в книжкових магазинах. Я би сказав так, суто для любителів симфо-паверу. Не вистачає тої яскравості, легкості і магічності, що пронизувала ранні альбоми. Тому 6/10

3. Stratovarius - Elysium. Ніяк не заспокоються. Тімо Толкі давно з ними немає, "малмтстінщина" альбомів 90х років, яка приносила деяку вичурність і ліричні балади вивітрилась. Натомість лишився клішований і заграний фінський павер-метал. Особисто дуже нудна і рівна робота. Настільки рівна, що нема за що зачепитися. 5/10

4. Symphony X - Iconoclas. Знаєте Сімфоні Ікс, чули їх класичні альбоми? Подобаються? Тоді вам сюди. Напористий, прекрасно записаний і справді важкий прог-павер метал з нетривіальними структурами. Звичайно, тінь колег Dream Theater крадеться за кожною піснею, а часті клавішні програші так нагадують сусідніх метрів, проте не виникає відчуття заїздженості. Щільна і добра робота для всіх прихильників прог-металу. 8/10

5. Yes - Fly From Here. Хоча, тут трошки більше Пінк Флойд ніж Єс. Літні музиканти, обдумані ходу і з величезним досвідом осмислене ставлення до власної творчості. Їм вже не потрібні експеременти з музичними формами, слідування за модними тенденціями чи пошук нових шляхів. Вони грають у своє задоволення, діляться своїми думками і настроями з случахами. Вивіренний, трошки сумний і зовсім трошки занудний диск. 8/10

6. Power Quest - Blood Alliance. Оптимістичний, легкий швидкісний поп-павер з туманного альбіону. Більш обдуманий за співвітчизників DragonForce, місцями з цікавим прогресивним обігруванням. Ненав"язливість і приємна монотонність сприяє фоновому прослуховуванню або як варіант для відпочинку. Дивно, але поки що кращий павер-реліз цього року. 9/10

7. Queensrychy - Dedicated To Chaos. Скажу, що ця група для мене завершилася на 1991 році, після потужного концерту Оперейшн Лайвкрайм. Тому, усі їх нові диски викликають сумнівну реакцію. Dedicated To Chaos такий собі альтернативний, вже Квінррічівський прогресів з вічними пошуками Джефа Тейта. То він хотів повернутися до класичної "Операції", то звернувся до американської мілітаро-патріотичної тягомотини, а тепер знову вліз у блуждання у хаосі. Пора їм вже на пенсію. Заслужену. 4/10

8. Magnum - The Visitation. Одна з моїх улюблених груп. Важко це визнавати, але Боб Кетлі, Тоні Кларкін і компанія видохлися. Вони вже третій диск диск грають тягучий, меланхолічний хард-рок, дещо осучаснений та похмурий - пряма протилежність попередній творчості. Та й на концертах виглядають змученими. Єдине що варто помітити: інтелегентна затишна атмосфера глибинки консервативної Англії нікуди не зникає. Ось що значить порода :) А альбом… 8/10

9. Journey - Eclipse. Претендент на альбом року. Де ж цей вік, втома? Нічого подібного немає, дуже по молодому свіжий і літній матеріал, виразні мелодії, а головне драйв від класиків мелодік-року. Неначе ковток свіжого повітря! 10/10

10. Warrant-Rockaholic. Я би сказав так, молодий американський глем-метал подумав над собою, змістився в сторону хард-року і виразився з допомогою сучасного запису і звуку. Але голос і подача цілком глемова. Альбом не хапає зірок з неба, проте заслуговує на не тільки ознайомлення, але і часте слухання. Мені сподобався. 8/10.

На черзі Edguy, Uriah Heep, Joe Banamassa, Mr. Big, Whitesnake.