Chu je ce zhyttja?Koly ludyna zhyve-dozhyvaje,potim vmyraje…i vse..Chy je mu narionetkamy v Bozhux rukax..?Taaaaak…I CE NE PESUMIZM,CE REALIZM…Na zhal…
Якщо ми не віримо в бога, тоді ми самі вирішуєм свою долю.Можна закінчити життя як бомж під забором, а можна досягти свого апогею завдяки собі-коханому.Але кожного дня щось тягне вниз,кому вниз?,вирішуй
ну щось в цьому є…Всі ми колись помрем, оце і є така реальність, це і є наше життя, наша всіх доля…Але нам потрібно самим виживати, і вирішувати свою долю.Ось так.
Коли погано: звертаєшся у маленький клубочок(як в утробі матері, бо там ніхто тебе не скривдить), ніби ховаєш своє істиннє нутро.А навіщо?Щоб прийшов хтось і зломав його, перемінив на свій стрій,для себе, вже не думаючи про тебе.
Це все заради себе, ти маніпулюєш цією людиною
Вікусь, а прикинь дитина в утробі матері теж думає, що помре. А тут бац - і народжується. Так само і ми. Смерть це народження. Зара хтось скаже що зародок не вміє думати. Так само скажемо і ми після "смерті". Якщо би нам зараз дали відповіді на всі питання - кров би з вух потекла. Ми вміємо думати, але нам не дано розуміти. Поки що.