інтерв'ю з Dracula Drops D 9/04/10

FuckinFunky | 21 | Розділ: Інше | 13 квітня 2010 0:50

Коли думаєш про музику у Львові, то перше, що спадає на думку – досить «брутального» (таке собі новомоднє слово, але можемо собі його дозволити, врешті-решт чом би й ні) вигляду молоді дядьки, з довгим давно немитим волоссям і злим поглядом з-під лоба. Перед очима майорять яскраві картини їх виступів на літніх open-air'ах та інших злачних місцях, так би мовити, подібної аудиторії: шалений грол та скрім зі сцени про нещасливе кохання до пляшки, котра так раптово закінчилась, підбадьорливі вигуки з залу тих, кого ще не побили у слемі до півсмерті. З іншого боку бачимо молоде інді-покоління: хлопчики у «вузкочах» і клітчастих сорочках, Ray Ban'ах на очах і солодкими пісеньками про те, яке життя хороше, а сусід згори нічого не розуміє про щире кохання.
Dracula Drops D становить якусь проміжну ланку між цим всім хаосом, однак не по якості гри, не по цільовій аудиторії, та і не по сенсу музики загалом. Швидше їх можна охарактеризувати як усамітнену і абсолютно органічну одиницю львівської рок-сцени, без жодних стереотипів щодо стилю музики і само піару серед широкої громадськості.
9 квітня, у кінотеатрі «Київ» відбувся виступ італійців Port-Royal, незабутнє музичне дійство поєднання відео та аудіо образів, яке змушувало серце завмирати від внутрішніх вібрацій надпотужного звуку. В якості сапорту, музиканти з Dracula Drops D відіграли кілька пісень на початку вечора. Під час саунд-чеку, мені пощастило затягти хлопців у провулок потихіше і поставити їм кілька запитань:

---

Ні для кого не секрет, що музика у Львові і по всій країні – виключно неприбуткова справа. Чим займаєтесь окрім музики? Загалом, чим живуть молоді колективи Львова?
Ігор Пришляк: Заробляємо гроші на існування. Взагалі всім чим можемо.
Паша Мальцев: Він банкір і він зараз іде, не прийде на концерт, бо іде на сесію, вчиться на юридичному.

Опишіть свій стандартний день: як починається, чим починається, де на ранок просинаєтесь?
Паша Мальцев: Мені стидно про свій казати.
Ігор Пришляк: Робота перша, робота друга, робота третя, тренування, репетиція, робота.

Тобто повністю заробляєте як тільки можете?
Ігор Пришляк: Ну та якось треба. Музика не то що прибуткова, вона збиткова як має бути.

Не рідко така ситуація трапляється, що музика є покликання з самого дитинства. Ну там у 7 років в музикальну школу ходили, бо мама заставляла. Це про вас? В когось є музична освіта?
Петро Височанский: Да, я вчився на фортепіано 4 роки, просто мріяв розбити це фортепіано. Це все бред, я проти того щоб дітей віддавати в 7 років кудись вчитися.
Паша Мальце: А я за. Зараз буде бійка.

Ви всі є львів’яни? Є якісь улюблені місця у місті Львові?
Паша Мальцев: Дом.
Ігор Пришляк: Моя квартира.

Може якесь місце вас надихнуло на написання пісні?
Всі разом: Та ладно.
Паша Пуха: Кладовище.
Ігор Пришляк: Репетиційна точка. Натхнення взагалі приходить вві сні.
Паша Мальцев: Натхнення приходить звідусіль.

Як піднімаєте настрій? Ось нещодавно закінчилась зима, така досить депресивна пора року.
Паша Мальцев: Я не піднімаю, я був в депресії всю зиму, чесне слово.

А зараз весна і все само собою пройшло?
Ігор Пришляк: А зараз весна і все само собою…
Паша Мальцев: …Не попускає. Мене щось далі не попускає.))

А якісь особливі засоби? Ну наприклад, збираєтесь разом, чи дзвоните другу?
Ігор Пришляк: Хороші репетиції піднімають настрій.
Паша Мальцев: А хороший косячок ще краще.

До речі, як ставитесь до наркотиків, вживання?
Паша Мальцев: Я вживаю постійно.
Ігор Пришляк: В нас так, два на два.
Паша Мальцев: Я рахую, що якби музиканти з моєї групи ще б вживали наркотики – нам би взагалі ціни не було. Рок – то рок, а не якесь барахло. Рок придумали наркомани, і грали, і все нормально.

Вас впізнають на вулиці?
Паша Мальцев: Та да, фанатки бігають, автографи просять.
Ігор Пришляк: Хіба ззаду, коли він там нагинається за веліком щось зремонтувати.
Паша Мальцев: Те нє, мене впізнались десь так разів 15, брали автографи десь разів 20…

Паша Пуха: О, Паша, а чому ви пішли з Dalai Lama?
Паша Мальцев: Вже не свіже.
Паша Пуха: А чому ви пішли з Дракул?

То ви вже всі пішли? Пост-фактумом?
Паша Пуха: Нє, ми всі пішли з Дракул. І вернулись. На путь істинний.

Фанатки не атакують, тоді які дівчата до вподоби? Яка от головна риса в дівчині має бути щоб вона одразу в душу запала і все?
Паша Мальцев: Ммм… ну я люблю таких легковажних.
Паша Пуха: За 30 гривень година, да? На стільки легковажних?
Паша Мальцев: Нє… за 30 гривень 2 роки. Я люблю легковажних напівп’яних стерв.

Блондінок на каблуках?
Паша Мальцев: Не блондінок я не люблю, хоча було дві. Я люблю грязних шлюх, якби я був дєвушкою, я би був останнью бл*дью. Їм простіше розважатися. Розумієш? Вам простіше розважатися, ви можете підійти до якогось хлопця, який вам сподобався і сказати: «Ну-ка, малиш, давай». А ми що, так можемо? Нам зразу: «Пішов ти».

Ну а як на рахунок того, що так історично склалось – хлопець має перший виявити свою увагу?
Паша Мальцев: Я не знаю, я не історик.
Ігор Пришляк: Він дуже легковажний хлопець, хто до нього не підходить, він всім.

Спілкувалась: Emily Provocative

---