PORT-ROYAL у Львові. Звіт від першої особи.

punker_vague | 12 | Розділ: Враження | 10 квітня 2010 1:35

Сьогодні у Львові відбулася доволі яскрава музична подія – концерт італійської клубного проекту PORT-ROYAL, в сапорті львівських команд Dracula Drops D i Poupee F.
Організатором виступив барабанщик Poupee F Стас «STRANGER» Кірілов, за підтримки [Лінії Втечі], смачного закусону/кави/Red Bull від кафе I like, і нової студії звукозапису Art West в лиці Юрія Ясинського і Матвія Матвіка Шкотняра, які забезпечували якісний(?) саунд вечора.
Я був особисто запрошений Стасом відвідати концерт, як представник рок-порталу ROCK.LVIV.UA, і незалежний письменник-викладач своїх вільних думок, за що йому дуже вдячний, оскільки концерт мені дуже сподобався, про що докладніше пишу нижче.

---

---

Прочитавши на форумі тезу, від DDD, що концерт за німецькою інновацією почнеться вчасно, я вирушив до місця дислокації – кінотеатру «Київ» доволі рано, і був там вже о 18:15.
До свого подиву, великої «передконцертної» туси на вулиці, я не помітив, тож тільки встиг привітатися з музикантами й сидів у залі, де стрімголов відбувалися останні приготування.

Чесно-кажучи, ліпше б концерт почався в найкращій львівській традиції з затримкою в продуктивний мінімум накопичення публіки в залі в 45 хвилин – тоді на виступі Dracula Drops D була б нормальна кількість народу. Але бажаної тої кількості не було, оскільки концерт почався вчасно!
Хлопці впевнено почали грати свою програму, барахлив звук, і звукорежисер Матвій бігав туди-сюди між рідких рядів глядачів з намаганням покращити картину саунду. Картина трохи гуділа, розпливалася й була абстрактною. Втім мені піздец слухачу музички це не завадило насолодитися чудовою грою музикантів і доволі зіграним виконанням. В програмі звучали нові для мене речі, і перевірені хіти, на кшталт пісні про Ельфа. Пісні Salamandra не було . Павло Мальцев, попри явну глухоту в моніторах показав клас співу, йому в цьому допомагав на беках гітарист гурту Ігорко mezkerei. Запам’яталася «оновлена» гра барабанщика Петра, який став грати більш впевнено і більше заповнювати тарілками всю картину пісень. Місцями проскакували якіта пост-панк моменти_аля_Joy Division. І, дуже сподобалися тремоло by mezkerei і соло Ролла. Для мене DDD продовжує лишатися однією з найбільш цікавих команд міста Львова і я дуже радий за хлопців, що вони стали звучати більш командно впевнено.

Після відходу DDD, на сцену вийшли хлопці і дівчина – друга «сапортуюча» команда вечора Poupee F. Публіки в залі побільшало в два рази порівняно з кількістю, яка була, а під кінець виступу публіка навіть спромоглася(!) розрухатися і файно танцювала й ковбасилась. Poupee F насправді зірвали свій невеличкий тріумф, адже змогли дуже круто розкачати зал, і отримали цілу низку оплесків у свій бік, по завершенні виступу. Пам’ятаючи цю команду ще з їхнього дебюту на Level Up`і, слідкуючи за появою хіта «Robots», я, сьогодні був приємно вражений їх виступом. Послухати цей якісний танцювальний інді-рок/поп мені не завадили навіть деякі проблеми зі звуком в залі. Звісно дратувало, що час від часу заводився мікрофон, і пропадали гітари, проте було дуже класно спостерігати за над-активною грою барабанщика Стаса і його команди. Не дивлячись на усілякий піздьож від деяких знавців, щодо його невміння грати Стас проявив неабиякий креатив в композиторському мистецтві. Про що свідчать аранжування пісень групи. А тема, де один з гітаристів, відклавши гітару узяв барабанні палички і литавру, а басистка Соня – ковбел, просто порвала публіку на шматки! Також сподобалося багато гарно-продуманих dance-моментів в композиціях гурту, які дуже добре запам’ятовуються (такі, наприклад, як тремоло-ходи соло гітариста, ну і звісно соло на барабанах!). На біс, група виконувала свій безсмертний хіт Robots, і, як я вже зазначав, отримавши бурні овації звільнила сцену для хедлайнерів вечора – PORT-ROYAL.
Щоправда все це вилилося в 20-хвилинну перерву для пере-налаштування сцени. На перерві публіка ринула на перекур, так, що охороні здалося «Овва! Кінець концерту??!

Особисто я, взнавши про концерт, свідомо не знайомився з творчістю PORT-ROYAL, щоби насолодитися неперевершеним першим враженням. Я про це зовсім не шкодую, адже отримав просто шалену масу задоволення, екстазу, культурного оргазму і шоку
Втім, при спілкуванні з публікою я почув неоднозначні думки і погляди, на кшталт: «Напрягає, бо замного…», «Фу, то майже все фанера…», «Ох мене ковбасить», «Просто шикарно!», «Все круто – мало людей!», «Вони круті! Це найліпший концерт, який я відвідав(ла) у Львові». Я думаю, що кожне твердження має право на буття, і музон справді має свою специфіку і специфіцного слухача. Тому оповім лише свої думки і враження про PORT-ROYAL.
Треба відмітити, що команда грала за допомогою ноутбуків, макбуків і відеоряду. Відеоряд був шикарний сам по собі, а в поєднанні з музикою взагалі ввів мене в транс. На початку я сидів в самому кінці залу, біля режисерського пульта, і насолоджувався дійством як глядач арт-кіно під танцювальну/клубну музику. В музиці можна було віднайти елементи ембієнту, трансу, пост-року, хаусу, електроніки й інших модних стилів для екстазі і клубів. Я отримав справжню насолоду від концептуальності ідей відеоряду під музику: андеграунд, графіті, любов, секс, війна, хворобливі наркотичні приходи, ґвалт історії, консерватизм батьківства, предків, воління до свободи нащадків, безробіття, самотність, дружба, щирість, сексуальний голод, довіра й ще купу емоційних асоціацій викликало в мене побачене.

Я дійсно відчув себе частиною !Європейської молоді!, дивлячись на акторів, що грали в любов, дивилися на війну крізь шиби метро, палко кохалися у власній довірі/недовірі…на дивні малюнки-образи павуків, людей, куль, кліток і навіть демонів (я побачив Diablo на картинці останнього треку перед «we wanna more!»).
Ця музика і ці картини підкреслювали одне одного, не заважаючи мені розділитися на два світи: я міг вільно мислити про свої власні проблеми ототожнюючи себе з побаченим. Це було просто шедеврально!
Група підкреслювала це все вільним спілкуванням з публікою, за допомогою написання на екрані фраз. Після кожної композиції зал кричав і аплодував, вимагаючи ще. Окремі оплески викликали фрази на екрані, на кшталт «we love you», «nights in kiev» (окрема композиція), «we afraid you» (в кінці, перед «we want more»)…
Після години безперервного виступу колективу, мене потягнуло до середини залу, й одразу сприйняття збільшилося в сторону музики – доволі гучної, що проникала у саме серце, у самі нутрощі. В певні моменти я не витримував і виходив з зали подихати, покурити і переварити побачене…

Отже, я абсолютно не жалію про умисну необізнаність про те, що таке PORT-ROYAL до сьогодні. Враження в мене лишилися дуже різні, але всі вони дуже хороші і позитивні, за що я хочу ще раз подякувати організатору концерту – Стасу Кірілову і побажати надалі привозити ще більше крутих європейських команд різних напрямів до нас.

Спеціально для ROCK.LVIV.UA, зі світу графіті, психоделу і клубних тусовок, Євгеній punker