Фестиваль рок-гуртів. Part ONE (6 листопада)

Давач | 0 | Розділ: Враження | 7 листопада 2006 20:55

До вашої уваги абсолютно спонтанне review першої частини фестивалю молодих рок-гуртів, що відбувся цими днями в місцевому Студентському клубі.

---

Отже, в понеділок, 6 листопада, я вирішила завітати на "Фестиваль рок-груп" (перепрошую, але справжня назва залишилась поза кадром..), що проводився з ініціативи студентського профкому НУ "Львівська Політехніка", щоб послухати "свіжу кров" місцевого розливу. Зайшовши в Студентський клуб (де власне й відбувалось дійство), на очі потрапило наступне: у кінці великої зали сиділо, чи то пак, засідало, поважне журі, а біля сцени працювало аж декілька операторів, проте лише один з них був із професійною камерою. Як на символічну ціну за вхід (аж цілих 3 гривні) великого ажіотажу на концерті (???) не спостерігалось і було помітно, що основну категорію авдиторії складали самі музиканти та їх друзі, а також поодинокі зіваки із сусідніх гуртожитків (5 та 11 - привіт! ;) ). Близько восьмої години вечора забриніли гітари першого гурту і я ввійшла в образ критика.. Мушу сказати, що я мужньо протрималась у цій шкурі до кінця, аж чемні охоронці сповістили про остаточне завершення вечора і попросили нас покинути приміщення Студ.клубу. Одразу перепрошую, якщо когось із гуртів забула, хоч направду старалась запам’ятати усі назви, якими б химерними вони не здавались.. Я коротко, добре?
--- Першим вийшов на сцену гурт Нетрі. Нетрі, як Нетрі. Нічого особливого. Слабонько, якщо чесно..
--- Другими – Зайчики-Пострибайчики. Почувши назву, всі тихенько захіхікали і з цікавістю наблизились поближче до сцени. Тим часом вибігла мила дівчинка на вигляд клас 8-9, і прокриспівала кавалок з пісеньки Тостера "Холодильник", відповідно присвятивши його авторам. І яке ж було моє здивування, коли з цього тендітного ротика почали лунати мотиви "Mein Kampf" і зазвучала музика скінівського спрямування. Все би було нічого, якби вокалістка в кінці першого виступу не похвалилась своїми лінгвістичними знаннями, переклавши для "тугенької" авдиторії назву пісні як "Мій біль". Я німецької ніколи не вчила, але побий мене грім, якщо "Mein Kampf" не перекладається як "Моя боротьба".. А далі.. А далі було б краще, якби на цьому "зайчики" закінчили свій виступ і пострибали зі сцени. Враження б склалось краще на 100%. Аж ні, вони начепили шапочки з вушками, вокалістка перевтілилась в гітариста, а натомість на вокал перебрався хлопець (теж з гітарою) і запрезентували себе в стилі панк. Ні, я розумію, не зациклюватись на одному стилі, бути різноплановими і т.д., але друга пісня про голодного студента виглядала відверто вбогою. Не знала, що існують гурти, для яких ХУ4 – це ледь не БОГИ!!!
--- Горіховий сад. Мушу зізнатись, що хотіла почути хлопців давно. Також мушу зізнатись, що нахабно ігнорувала запрошення "прийти на виступ в Ляльку", "послухати на Кефірі" чи деінде. Ну не виходило все ніяк.. Чесно!! Побачивши мене в студ.клубі, басист Віталік дав послухати диск із демками. Запхавши його до торби, продовжила посьорбувати пиво з друзями. А коли прийшов їх час виступу і пролунала перша пісня.. Що тут казати? Особисто для мене "Горіховий сад" - перше відкриття вечора. Такий собі класичний львівських рок початку 90-х. Скажете, що неактуальний? Я б не була такою впевненою у цьому.. Божественний голос вокаліста, що чимось схожий на Тараса Чубая із Плачу Єремії (це я про голос, так-так, не подумайте, вокаліст там не пухкенький ;) ) просто зачаровував, а завершальна пісня "Дорога" навела якусь добру ностальгію.. Прийшовши додому, я згадала про подаровану напередодні демку і зраділа, та коли послухала, трохи розчарувалась. Нє-а, шось не канає. Вас треба слухати наживо! :)
--- Вільне падіння. Шось я не маю, що сказати про цей гурт. Нічим особливим не запам’ятались.
--- Прожектор джміль. У-у-у-у-у…. Ви давно чекали на гурт в стилі Квадри (QUADRAGESIMA), тільки зі Львова? Я – ТАК!!! Це друге і останнє на цей вечір відкриття. ВІДКРИТТЯ! ВІДКРИТТЯНИЩЕ!!! (а є таке слово?) Драм-н-басові ритми клубної музики, зіграні, звичайно, на "рокових" інструментах, із колоритним присмаком "зеленого чаю".. М-м-м, смакота! А ще й вокаліст грає на флейті!!! То ж взагалі!!! А коли останню пісню "Пасажири" вокаліст присвятив електричці "Львів-Сокаль", я взагалі випала.. Хто там у вас із цих країв, зізнавайтесь? ;) Висновок один "І чого я не чула їх раніше???!"
--- Дистанція спокою. В принципі, досить непогано. Холодна лірична музика. Може трішки з готичним спрямуванням.. (я кажу трішки! і я кажу може!). Єдина заувага: у вокалістки дуже гарний голос, але вона бере занадто високі ноти. Інколи різало вухо..
--- Флеш. .. Важко. Дуже важко. Це добре, що їм випало виступати останніми. Бо у випадку відкриття фесту велика ймовірність того, що люди б просто забралися і пішли. Це із тих варіантів, коли "Лікар заборонив!". Хлопці, а може вам варто зайнятися вишиванням?.. Музика відверто не ваше! Досить того, що вокаліст нагадував емо-боя. Ну добре, хай буде, раз вже так. Ну але те, що він не вміє співати!!! В мене ще досі в голові оте "До ТЕБЕЕЕЕЕЕЕЕЕ!! До ТЕБЕЕЕЕЕЕЕЕЕ! До ТЕБЕЕ-Е-Е-Е-Е!!" бееееееее………


..Ось на такій приблизно ноті і закінчився Part ONE.
Нагадую, що все вище сказано лише In My Humble Opinion, а ви вже собі самі вирішуйте, до чого прислухатись, а до чого ні. А ще краще підіть 8 листопада на Part TWO і самі побудьте в ролі критика-першовідкривача! ;)




Що я можу ще додати? Бе-бе-бе! =)