Чому українська група не скоро зможе завоювати світ? Роздуми.

I4NI | 167 | Розділ: Інше | 27 грудня 2009 11:36

Кілька місяців тому колєга-музикант переїхав на ПМЖ в Штати. Походив там на концерти, послухав різні групи (в т.ч. на репетиціях), проаналізував рух загалом, і поділився зі мною враженнями.
Тож маю для вас певні висновки на тему: чому наші команди не звучать так, як їхні? І відповідно, чому українська група не скоро зможе завоювати світ?

Отож:

- Почнемо з ОБЛАДНАННЯ.
Коли тінейджер починає грати на гітарі (басу), він не просто купує (корейську) гітару і примочку/проц, як більшість наших підлітків-початківців. Натомість, окрім фірмового штатівського інструмента, чувак обовязково матиме набір аналогових примочок і комбік(!), з якими він шукає власний саунд. Саме в зв"язці гітара-ефекти-комбік він постійно грає вдома (благо, приватні особняки дозоляють) і на репетиціях. Для ударників те саме - власна установка в батьківському гаражі - грай коли хочеш.

- РЕПЕТИЦІЇ відбуваються в тих самих гаражах, на тому самому обладнанні. Відповідно, чуваки не змушені шукати ті скаромні 4-8 годин в тиждень в щільному графіку репетиційних баз, на які ледве вистачає кишенькових грошей. На рєпах пацани не просто репетирують матеріал "шоб не збиватися", або "шоб не забути пісні". Вони лабають, як на концерті, відточуючи концертну подачу, шукаючи власне обличчя (конкуренція ж ого!), і досягають свого саунду, який легко відтворюють на концертах на своєму ж апараті.

- ЧАС. Оскільки створюють америкоси свої групи в 13-14 річному віці, можете уявити, як вони лабають до моменту випуску з коледжа (19-20років?). Багато наших кумирів підписало контракт з лейблом ДО моменту досягнення 20-річного віку (ПРИКЛАДИ?). А далі - вирішуй, університет, некваліфікована робота за копійки чи тури, sex, drugs, r-n-r та перспективи коли небудь увійти до Зали Слави цього самого r-n-r.
Натомість "наші" музиканти зазвичай поєднують навчання в університеті з роботою… і рок-н-рол вечорами.

Заради справедливості зазначу, що багато тамтешніх команд так і не пробиваються на мейджор-лейбли ні з 3-м, ні з 4-ім альбомом. А це означає, що чувакам вже під 30, пора заводити сім"ю, а доходів з музики вистачає акурат на себе, перспективи пробитися прямують до нуля, а ні на що, окрім музики, вони в переважній більшості не здатні.

А шо у нас? Тверезо оцінюючи кон"юнктуру українського музичного ринку, мало хто з наших музикантів з самого початку вірить у власний шоубізнесовий успіх (а з віком і ця віра зменшується в геометричній прогресії). Залишки мрій про те, що "ми проб"ємось, ось побачите!" розбиваються об виснажливі тури "в нуль", концерти важкими зусиллями і власним коштом, демо-записи, які ніколи не візьмуть на радіо тощо. Єдине, на що може розраховувати команда в Україні - це Інтернет, який наразі згуртовує лише активну частину молодіжної аудиторії. А решта 90% потенційної аудиторії втикає лише в ящик, і далеко не завжди саме в цей, єдиний телеканал, який іноді ротує кліпи наших "молодих і перспективних".

Втім, не варто завчасно розчаровуватись. Ставте цілі (якими б нереальними вони не здавались на перший погляд), шукайте однодумців, і в наполегливій праці досягайте своїх цілей разом. Успіху вам!