ІНКРУСТАТОР - лірика (тексти пісень)
Romario
| 132
| Розділ: Творчість і мистецтво | 18 грудня 2009 12:27
Чимало було відгуків від слухачів, що важко розібрати тексти, отож викладемо їх для Вашої уваги.
Запасайтесь пургеном та квітами (потрібне викреслити)
ЗМІЙ
(музика - Роман Шопа, Юрій Круп’як)
(текст - Юрій Круп’як)
Сонце є для тебе вічним Богом,
Руки простягаєш ти до нього, брата свого.
Людино – Змій!
Душа в лахміттях
Й у вухах турбулентний свист.
Крізь божевілля, крізь жахіття
Вклоняюсь посмішці сліпій.
Безумство, відчай, крик і сльози –
Усе, що є – злорадний жарт.
Холодний подих з крові, грози –
Це божевільности азарт.
Іржавий мозок, сльози, гній,
Душа – калюжа з чорним воском
І спогад наче вже й не мій,
Довкола простір зовсім плоский.
ІЛЮЗІЇ
(музика - Роман Шопа)
(текст - Юрій Круп’як)
Світла проміння світить для твоїх снів,
Світла проміння… й тисяча дивних слів.
Чуєш довкола марева теплий крик,
Ти розчинився, ти знову зник.
Чуєш, я знаю, що все це – неправда,
Вигадка, спогад, ілюзія, жарт.
Чуєш, я знаю, що ти не існуєш.
Ти лиш фантазії тихий азарт.
Спокій холодний у вухах твоїх гуде,
Спогад про вічне із голови не йде.
Серце назовні вирватись хоче знов,
Хоче залити тіло гаряча кров.
Спогад холодний в обіймах стискає,
Вічності чути наляканий дзвін.
Всесвіт байдуже тебе розглядає
Серед уламків розірваних стін.
Спогад холодний,
Холодний мов лід.
Спогад про тиші –
Потрісканий слід.
Шум проникає в свідомість щосили,
Тисячі крил дратівливо гудуть.
Шум проникає в свідомість щосили,
Тисячі крил тебе геть понесуть.
ІНШИЙ СВІТ
(музика - Юрій Круп’як)
(текст - Юрій Круп’як)
Твій світ розсипався, мов прах,
На тисячі дрібних уламків
І ти серед ілюзій замків
Шукаєш спокою у снах.
Душа стиснулася в руках,
Тремтить у серці тільки спогад…
І так бентежить мозок здогад,
Що не здолаєш смерті шлях.
Вітер несе твої страхи
Крізь смутку чорну кам’яницю.
Забивши в скроню довгу спицю,
Покаявся за всі гріхи.
Твій світ розсипався, мов прах,
На тисячі дрібних уламків
І ти серед ілюзій замків
Шукаєш спокою у снах.
Шукаєш спокою у кризі,
В якій замерзли почуття.
Читаєш у старезній книзі,
Що сенс відсутній у життя.
Твій світ розсипався назавжди,
Уламки іклами блищать.
Не залишилось навіть правди
Серед безмежності проклять.