"Avtokar" - як я перший раз побачила фрі-джаз в живому виконанні

ме | 15 | Розділ: Враження | 7 грудня 2009 1:28

признатися чесно, ніфіга я в джазі не шарю, не задрочуюся колекціонуванням альбомів якихось чи вивченням історії. приймаю цю музику суто як потрібітєль, ловлячи від неї задволення внутрішніх естетичних потреб. хоча сьогодні вловила дешо більше, напевно ))

ну так от, в пошуках романтікі, попали ми з Лесиком сьогодні на "джаз без". як і казали про ту тусовку - кучя народу, старі інтігєнти і молоді пиздомитці, всі обговорюють останні світькі події, яскраво виділяючи букву Ч і польський акцент, свєркаючи фотіком на сіськах.
вже до концерту була схарена якась, а тут ше обстановка в філармонії була, малость, на напрязі…
ну менше з тим. посідали всі. вийшла наша класична ведуча джазових концертів, предтавила перше польське тріо, яке грало обробки творів Шопена. блін. всьо по канонах стилю, джазове дрочіво, чіста тєхнічні солячкі, народ муркає і хлопає (дехто храпить) піля кожного твору шквал в залі, вигуки "браво" і со он… але я, якогоь фіга, чула себе не в своїй тарілці. було бажання залізти за крісла або просто вийти з залу. зразу перед нами сиділи дівчатка, які шодвіхвилини фоткали на мильнички сцену ( то з 15го ряду). "для кантахту," - подумали ми з Лесиком одноголосно. так поляки відіграли дета півтори години, народ жваво кликав їх на біс, на шо відгукнвся тікі піаніст, погравши ше хвилин десять.
фух… якось відсиділа. всі з давольними щі пішли на перерву, обговорюючи проіходящєє. ми пішли хавати твікс і чекати з великою надією на токара енд ко.

за 15 хв всі повернулися. поки ведуча шось розказувала, ззаду дядя знов захропів. на цену покликали наступних учаників концерту. і почавя проcто АДъ!!! герої дня - це квартет "Avtokar", де помимо нашого токара, який грає на акустичному контарабасіку, є ше тіпи з польші і англії (барабанщик і сакофоніти). і аж вуйко на задньому ряді проснувся…
бляяяяяяяяяя

вони закатали такий фрішний джаз, шо при перших його акордах чєл з 20 тупо звалило з залу. ми з Лесиком з либою дивилися на цю ситуацію ))) бо до кінця композиції зал покинуло людей так 100, при чому не лише старші люди, яких мона було б зрозуміти за конерватизм, а й тіпи нашого віку.
зліть, яка перелідувала мене продовж дня, просто таки вивітрилася, коли спотерігала за шизухою на сцені за тим, як нігодує народ, за фішками барабанщика, який паличками підкидав маленьку тарілку, грав на в'язці кавбелів, ставив на робочий верхню частину хета, водив по тарілках дротиком, шкрябав їх нігтями. Токар нєжно гдадив корпус контрабау, паличкою стукав по його згинах, запихав якусь лінійку між гриф і струни… духовики - це шиза повна. настільки відмінна від класики гра, шо за половиною виступу я спотерігала фактично стоячи. так от дета годину ми дьоргали одне одного за рукав і шоб повірити, шо ми ріальне бачимо це - 4 музиканти трахають філармонію, як класичну установу і більшіть присутніх, як народ зі цнотливими вухами і мозком.
ми от подорозі додому дойшли до виновку, шо така падорвана програма була вибрана пеціально для того, шоб відсіяти пазьорів з публіки. )) бо крики на біс навіть від напівпустого залу лунали якось щиріше, ну і музиканти відгукнулися - соло барабанщика і ше п'ятихвилинна пісня довели нас до морального оргазму і ми з почуттям мозгової сатісФАКції звалили додому.
Дякую Жабусі, бо за його сприяння ми попали на цей концерт.

ps: тікі ше вмудрилася ввірватися закуліси, потиснути всім руку і взяти кантакти в Токара. ха-ха, виїбнулась )))) а ви б хотіли побачити ріальне ФРІ в депо? :)

сорі за помилки - клавіші погано натискаютья (