"Осінні сни" Robots Don't Cry - про концерт у Львові

ме | 17 | Розділ: Враження | 27 жовтня 2009 21:39

Растревожилось сердце от таких зарядов
Стало биться все чаще - украдкой
Набирать свою скорость,
Не дай упасть ему в пропасть
(с) RDC

В рамках концертного туру «Гдето внутри» до 24 жовтня до Львова приїхала київська група Robots don’t crу. Їхній виступ організовувала Лінія втечі, тому розповім дещо зсередини про події, які мали місце в цю суботу.

До двіжа все було досить своєрідно, бо організацію цього концерту почав один чювак, який згодом відійшов від тєми, його справу продовжили я і Пункер. Між іншим, вітаю Пункера з першим організаторсько-побутовим досвідом в рамках Лінії. Дякую Дімі – саундпродюсеру Вейсів – за то, шо приютив в себе групу на обід і на ночівлю, його подрузі за те, шо приготувала пацанам борщ. Вони реально офігіли. Дякую, Яблуко. Валерійку дякую за транспорт. І дякую Жабо – за помощ в всьому. Якраз з ним зустрічала Роботів на вокзалі. З того і почалося наше безпосереднє спілкування з ними.
Вони – це 4 хлопці, об’єднаних вже майже п’ятирічною групою Robots don’t crу. Отож, Грег - вокаліст, гітарист і, по суті, фронтмен групи. Майбутній викладач факультету інформаційної безпеки. Цукат – гітарист і, як мені здалося, активіст :) Согрупнікі жартома називали його «бізнесменом і дуже заклопотаною людиною», бо під час інтерв’ю нервово курив на вулиці з телефоном. Страус – басист, «соціолог культури, працює не за професією». Філ – барабанщик, єдиний музикант по освіті - кларнетист.
В перерві між обідом і саундчеком ми з Роботами забігли на каву в і like. Там і зробила бліц-інтерв’ю з музикантами.

---

*Хто такі роботи і чому вони не плачуть?

Люди - це машини, роботи, які кожного дня працюють, мають монотонне життя. Тому роботи ніколи не плачуть, їх нічого не цікавить. Коли робот бачить бійку – він проходить повз. Роботи йдуть по головах. От в цьому і вся суть. Тобто, люди – це роботи. А роботи не плачуть.

*Ви хочете змусити музикою їх заплакати?

Ми хочемо подарувати надію, щастя. Хто сприймає нас – той і отримує нашу думку. Наша ідея – люди повинна думати сама, а не слухати дядю, чи попадати під тотальний вплив субкультури.

*Які стилі для такої цілі ви поєднуєте в своїй музиці?

Роборок. Це наш особистий стиль. Ми граємо просто рок, який йде з душі. Ми – суто гітарна музика. І намагаємось довести, що гітарна музика ще жива. Можемо дозволити собі додавати електроніку при роботі в студії. Але, поза тим всім, ми любимо тему групу «Ramones», яка просто приходила, всувала шнури в комбіки і починала лабати. Хоча нам не завжди так виходить, бо треба, все-таки, визвучити інструменти.

*А можете сказати, шо по наповненості музики орієнтуєтесь на Росію чи на Європу?

Ми орієнтуємося, але робимо своє. Вважаємо, шо більше ніхто не грає таку музику, як ми.

*Куди ви заїжджали найдальше з виступами? Який найграндіозніший концерт, в якому приймали участь?

Ну от… Львів (сміються). Сімферополь, Севастополь… Шодо найграндіознішого – то, напевно, це участь в концерті «Панк-фест 3» в «Бінго», де серед лайн-апу ми були явно невтему, хвилювалися, що та тисячна панкова публіка, яка набилася в клуб, нас не сприйме. Але весь цей натовп співав хором з нами «Трогательною». Це дуже запам’яталося.

*Всі ваші концерти (а їх було вже коло 90) проходили в Україні?

Так. Ми їздимо з концертами не заради грошей, а заради слухачів, якраз для того, щоб дарувати ту надію, про яку говорили вище.

*А як пройшла перша частина теперішнього туру «Гдета внутри»?

Пройшла, загалом, непогано. Напевно, найліпший концерт – в Севастополі, бо там вже є досить велике коло людей, які ходять на наші концерти, організована схема для концерту.

*Дуже класний малюнок на афіші туру. Та і взагалі – художнє оформлення групи дуже приємне і цікаве. Хто автор ідей і малюнків?

Все почалося з того, що Юра, - наш гітарист, - досить таки давно намалював «дуже серйозний» малюнок - робот з ірокезом. Тоді нам здалося, шо ідея класна. Спочатку був один хлопець, який малював нам роботів. Згодом за цю роботу взявся Лабіс - знаменитий київський художник. А коли з’явився сайт «Вконтакте», то наші прихильники самі почали присилати нам свої малюнки роботів. Нам дуже подобається, що люди самі розуміють концепцію групи і втілюють її на картинках.

*Тобто, всі малюнки, які ви зараз використовуєте, надходять від прихильників?

Так. Ну і при тому, коли початкові малюнки нам робив один художник, то ми повинні були часто його поправляти в ідеях. А тепер малюнки виникають мало не від спонтанних людей, але такі, що цілком нам підходять. От, наприклад, обкладинку на альбом (це і є картинка афіша туру) намалював хлопець з Керчі.

Бажаємо всім ніколи не здаватися, йти через проблеми напролом і робити висновки з пройденого.

Тоді ми поїхали на концерт. Відвідуваність його бажала кращого, але, як сказав Грег, «ці 80 зробили більше, ніж іноді роблять300». Дякую Ways Of Dependence і Evidence за саппорт і надання правильного настрою в залі. Жабо - Ти найліпший ведучий. атвічяю. :))
Всю силу публіка показала під час виступу хедлайнерів. Недарма Robots Don't Cry називають однією з найкращою живих груп України. Наразі цю тезу краще розуміють на сході і в центрі країни. Сподіваюся, шо скоро і захід в цьому переконається в більшій мірі, ніж зараз :). Загалом, відгуки читайте тут. http://rock.lviv.ua/?category=7&article=17863 Про їхній рівень все сказано тим, як зал співав їхні пісні. "Осень срывает злость, золотя листья. Я удаляюсь туда, там где нету лжи…" Блін, це було просто шось! А мікрофон просто таки видирали місцями в зал – бідний Моцарт панікував )) Ну і приємно було, коли на останню пісню перед виходом на біс музиканти витягнули співати на сцену півзалу. Головокружитєльно, васа…

Вранці садила Роботів на автобус в Рівне – на наступний концерт. На десерт для групи вилізло ше одне цікаве співпадіння: на автовокзал їх довіз найколоритніший львівський таксист – знаний під клікухою Кум. Давав хлопцям слухати свій есід-джаз і показував чудеса драг-рейсінга. Ех… деколи я так люблю Львів :).

Кусайте лікті – хто не прийшов, згадуйте харошу атмосферу – хто був. І готуйтесь до весняного повернення Robots Don't Cry.
"Вот и все до свидания и прощай."

Ляна Licvorea





фото: http://vkontakte.ru/album-4054081_97647218,
http://vkontakte.ru/album-11916149_97633999